Справа № 127/10797/26
Провадження № 1-в/127/135/26
14 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву засудженого ОСОБА_6 про заміну покарання більш м'яким, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_6 про заміну покарання більш м'яким відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 14.04.1998 року засуджений Кіровоградським обласним судом за ст. ст. 140 ч. 2, 94, 93 п.п. «ж, з», 42 КК України до смертної кари - розстрілу, з конфіскацією всього майна. Ухвалою Верховного Суду України від 09.07.1998 року вирок залишено без змін. Ухвалою Кіровоградського обласного суду від 12.06.2000 покарання у вигляді смертної кари - розстріл, замінено на довічне позбавлення волі в тюрмі. Почато строку відбування покарання 13.07.1995.
Наразі ним відбуто більше ніж 30 років призначеного судом покарання. Враховуючи те, що він за час відбування покарання довів своє прагнення до виправлення та ресоціалізації, немає проблем із порушенням режиму, підтримує соціально-корисні зв'язки із сестрами, тому просить замінити йому покарання більш м'яким.
Засуджений ОСОБА_6 підтримав подану ним заяву, просив її задоволити та замінити покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком п'ятнадцять років. Вказав, що за період відбування покарання не був працевлаштованим, однак постійно допомагав, заохочення до нього не застосовувалися, рішенням комісії ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» йому було відмовлено в можливості представлення його до заміни покарання. У 2025 році він був залучений до реалізації програми диференційованого виховного впливу «Творчість». Вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає у повному обсязі, має соціально-корисні зв'язки із сестрами та братами.
В судовому засіданні захисник засудженого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 підтримала позицію засудженого та вказала, що стягнення до ОСОБА_6 було застосовано у 1999 році та більше не застосовувалися. Засуджений не був працевлаштований у зв'язку із об'єктивними причинами які не залежали від нього, підтримує соціальні зв'язки із близькими.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо клопотання засудженого, вважав, що підстави для його задоволення відсутні, оскільки ОСОБА_6 за місцем відбування покарання характеризується пасивно, заохочень не має, не працевлаштований. Рішенням комісії ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» засудженому ОСОБА_6 відмовлено у заміні покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Внаслідок цього відсутні підстави для задоволення клопотання засудженого.
Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали заяви та особову справу засудженого ОСОБА_6 дійшов висновку, що в задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
З особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_6 будучи раніше судимим, засуджений 14.04.1998 року Кіровоградським обласним судом за ст. ст. 140 ч. 2, 94, 93 п.п. «ж, з», 42 КК України до смертної кари - розстрілу, з конфіскацією всього майна.
Ухвалою Верховного Суду України від 09.07.1998 року вирок залишено без змін.
Ухвалою Кіровоградського обласного суду від 12.06.2000 покарання у вигляді смертної кари - розстріл, замінено на довічне позбавлення волі в тюрмі.
Початок строку відбування покарання 13.07.1995.
Таким чином, на момент звернення із заявою ОСОБА_6 відбув визначений ч. 5 ст. 82 КК України строк покарання та за вказаним критерієм покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.
Таким чином, покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років за наявності двох умов: відбуття засудженим ОСОБА_6 не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання та доведення останнім, що він став на шлях виправлення.
Частиною 1 статті 6 КВК України передбачено, що виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Відповідно до статті 6 КВК України основними засобами виправлення засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), пробація, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання щодо можливості застосування ст. 82 КК України, суд повинен враховувати дані про його поведінку в цілому та ставленню до праці за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду клопотання.
Оцінюючи вказану обставину, суд звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 відбуває покарання з 13.07.1995 року.
З характеристики та матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_6 за час відбування покарання не має заохочень. Тобто, ОСОБА_6 впродовж тридцяти років відбування покарання жодного заохочення не отримував. В той же час, за період відбування покарання одного разу він притягувався до дисциплінарної відповідальності. Суд враховує, що вказане стягнення погашено, але два вказаних показники одночасно і в порівнянні характеризують процес виправлення засудженої особи: одне стягнення було, заохочень жодного за 30 років.
За час відбування покарання засуджений характеризується посередньо, на виробництві установи, згідно із характеристикою, тимчасово не працевлаштований у зв'язку із відсутністю достатнього обсягу робіт. Вказаний "тимчасовий" проміжок становить 30 років, жодного дня засуджений не праццював. Приймає участь у реалізації програми диференційовано-виховного впливу «Духовне відродження».
Лише 17.02.2025 року засуджений звернувся із заявою до начальника установи, у якій просив залучити його до реалізації програми диференційованого виховного впливу «Творчість» та залучити до діяльності гуртка прикладної художньої творчості для засуджених. Вказана заявав задоволена. Жодних перешкод для більш ранішого зверненя не було, що переконує суд, що засуджений лише в 2025 році, тобто після 30 років відбування покарання, вчинив дії, що мають ознаки початку поведінки із виправлення.
Крім того, рішенням комісії ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» від 14.03.2023 року, засудженому ОСОБА_6 відмовлено в можливості представлення його до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, як засудженому, що не став на шлях виправлення.
Відповідно до наданого висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_6 слідує, що із урахуванням аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженого, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики засудженого, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-виховної роботи засуджений не став на шлях виправлення (не довів своє виправлення) та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Загальна кількість балів засудженого становить 48, тобто засуджений не став на шлях виправлення.
Таким чином, суд вважає, що матеріали клопотання, додані до нього докази не дають підстав вважати, що засуджений став на шлях виправлення, оскільки засуджений за більше ніж 30 років відбування покарання не має заохочень, за період відбування покарання не працював, характеризується посередньо, встановлено високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, що ставить під сумнів успішність процесу виправлення.
Враховуючи сукупність вищевикладеного та виходячи з того, що питання про можливість заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк є правом, а не обов'язком суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82 КК України, ст. 537, ст. 539 КПК України, суд -
В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_6 про заміну покарання більш м'яким відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий суддя:
Судді: