Справа № 127/9965/26
Провадження № 2/127/2921/26
14.05.2026 Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Романюк Л.Ф.,
при секретарі Курутіній О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визначення частки у майні, що перебуває у спільній сумісній власності,-
До суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про визначення частки у спільному майні, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, а позивач є спадкоємцем за заповітом від 11.06.2004р., посвідченим приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В. та зареєстрованим у реєстрі за №3317.
Позивач зазначив, що у встановлений законом строк звернувся до Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим заведено спадкову справу №73969764, а 10.03.2026 йому видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 61/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, земельна ділянка площею 0,0647 га, кадастровий номер 0510137000:03:045:0223, на якій розташований вказаний будинок, згідно державного акта серії ЯЖ №480114 від 16.03.2009 перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без визначення часток.
Позивач вказав, що постановою державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори Малої Н.С. від 19.03.2026р. йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на частку земельної ділянки у зв'язку з невизначеністю частки померлого у праві спільної сумісної власності, у зв'язку з чим позивач просить визначити, що частка ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на зазначену земельну ділянку становить 1/2 ідеальну частку.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , у зв'язку з чим після його смерті відкрилася спадщина ( а.с.6).
Із наданого суду заповіту від 11.06.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3317, вбачається, що спадкодавець заповів усе належне йому майно ОСОБА_1 ( а.с.7).
Судом також встановлено, що позивач у визначений законом строк звернувся до Другої вінницької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв'язку з чим заведено спадкову справу №73969764, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі №80904697 від 22.04.2025 ( а.с.8).
Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.03.2026р., виданого державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори Малою Н.С., вбачається, що позивач набув право на 61/100 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 ( а.с.10).
Як убачається з державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №480114, земельна ділянка площею 0,0647 га, кадастровий номер 0510137000:03:045:0223, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належала ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності без визначення часток кожного із співвласників (а.с.12).
Постановою державного нотаріуса Другої вінницької державної нотаріальної контори від 19.03.2026 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку вказаної земельної ділянки у зв'язку з тим, що частка померлого співвласника у праві спільної сумісної власності не визначена ( а.с.9).
Як вбачається з позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просив визначити склад спадкового майна, а саме, що частка померлого ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0647га, кадастровий номер 0510137000:03:045:0223 за адресою: АДРЕСА_5 становила ідеальних часток.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності(див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
У частині п'ятій статті 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20), на яку посилається ОСОБА_2 у касаційній скарзі, вказано, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.[…]Крім того, вказаний спосіб захисту не є ефективним у розумінні положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Таким чином заявлені позивачем вимоги щодо визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності є неналежним способом захисту своїх прав з огляду на те, що вирішення судом питання про права померлої особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, суперечить законодавству; обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
За обставин цієї справи належним способом захисту порушеного права позивача є позов про визнання права власності (права на частку у праві спільної власності на спірне майно) в порядку спадкування, і такі вимоги не були заявлені позивачем.
При розгляді справ про визнання права власності на майно в порядку спадкування, встановлення належності спірного майна до складу спадщини є передусім питаннями доведення відповідних обставин, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення.
За викладених обставин, дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 392, 1218,1268 ЦК України, ст. ст. 12,81,141,223, 263-266 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визначення частки у майні, що перебуває у спільній сумісній власності- відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивача.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами, шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14.05.2026 року.
Суддя: