Справа № 758/5197/26
Категорія 35
29 квітня 2026 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ МУНІЦИПАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги
До Подільського районного суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ МУНІЦИПАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Гребенюку В.В.
Ухвалою суду від 01.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.04.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, стягнення витрат на професійну правничу допомогу та повернення судового збору.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Так, в заяві вказано, що після відкриття провадження у справі станом на 24.04.2026 року відповідачем добровільно задоволено вимоги позивача, а саме, повністю сплачено заборгованость по оплаті житлово-комунальних послуг, що була предметом розгляду у справі № 758/5197/26.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд зазначає, що відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а в свою чергу відсутність предмету судового розгляду тягне за собою припинення провадження у справі. Тобто, за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов'язків і відсутності дій сторін, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а саме, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Отже, суд приходить до висновку, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження по справі підлягає закриттю, оскільки відсутній предмет спору.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю, покладається на відповідача, з урахуванням того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача; судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд інших вимог покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за подання позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1421 від 19.03.2026 року.
Таким чином, враховуючи положення п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ч. 3 ст. 142 ЦПК України та ту обставину, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму 50% сплаченого судового зборув розмірі 1331,20 грн та повернути з державного бюджету 50% судового збору, що становить 1331,20 грн.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Позивач просить суд стягнути з відповідача 3500,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачем надано суду Договір № 03-03/26 про надання правничої допомоги від 03 березня 2026 року (доданого до позовної заяви); Акт №4 надання послуг від 03 березня 2026 року до Договору № 03-03/26 про надання правничої допомоги; платіжну інструкцію №1405 від 05.03.2026 р на суму 3500 грн, з призначенням платежу на оплату правничої допомоги згідно Договору № 03-03/26 від 03 березня 2026 року.
Суд дослідивши вказані докази, дійшов до висновку, що позивачем доведено понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про закриття провадження, у справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю предмета спору.
Керуючись ст.ст. 174, 206, 255, 256 ЦПК України, суд
Заяву представника позивача, про закриття провадження у справі - задовольнити;
Закрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ МУНІЦИПАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги;
Роз'яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається;
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ МУНІЦИПАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (02096, м. Київ, вул. Привокзальна, буд. 14а, кв. 61; ЄДРПОУ 44433535) витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок та 50% сплаченого судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок;
Повернути позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «СУЧАСНІ МУНІЦИПАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ 50% сплаченого ним на розрахунковий рахунок №UA468999980313151206000026008, Казначейство України (ел. адм. подат.), судового збору, а саме: 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок;
Роз'яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається;
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя В.В. Гребенюк