Провадження № 2/748/306/26
Єдиний унікальний № 748/3530/25
13 травня 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Кухти В.О.,
секретаря Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
23.10.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр»:
1) заборгованість за Кредитним договором № 18.01.2025-100000139 від 18.01.2025 р. у розмірі 24 800,00 грн;
2) суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Вимоги обґрунтовані тим, що 18.01.2025 р. між сторонами укладено кредитний договір № 18.01.2025-100000139, відповідно до якого позичальнику надано кредит в розмірі 8 000,00 грн на 140 днів з дати його надання. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 24 800,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - тіло кредиту, 11 200,00 грн - проценти, 1 600,00 грн - комісія, 4 000,00 грн - неустойка.
Таким чином, позивач звертається з даним позовом до суду, оскільки відповідач не сплачує заборгованість у добровільному порядку, а тому ТОВ «Споживчий Центр» вважає за необхідне стягнути її примусовому порядку з відповідача на свою користь через суд.
Ухвалою судді від 29.10.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав. Крім того, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
18.01.2025 р. між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 18.01.2025-100000139, шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписання відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (Е479), отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону (а.с.16-21).
Відповідно до Заявки до кредитного договору, яка є невід'ємною його частиною, сторони погодили, що сума кредиту 8 000,00 грн, строк на який надається кредит 140 днів з датий ого надання, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 600,00 грн. Неустойка 80,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Дата повернення кредиту 06.06.2025 р. Реквізити належного позивальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами № 4132-82хх-хххх-2630.
18.01.2025 р. позичальником прийнято пропозицію (акцепт) кредитного договору № 18.01.2025-100000139, погоджено умови надання кредиту та графі платежів, що підписано одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е479 (а.с.20,21).
Крім того, одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е479 позичальником підписано інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , якою останній підтвердив достовірність своїх персональних даних, та графік платежів (а.с.21 зворот, 22).
ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» вих. № 31-1710 від 17.10.2025 р., за яким встановлено, що ТОВ «УПР» налає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № 342 від 02.10.2012 р.) та отримало Ліцензію Національного банка України № 3 від 11.11.2013 р. Так, між ТОВ «Споживчий Цент» та ТОВ «УПР» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 р. (а.с.23-27). Тим не менш, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 18.01.2025 р. 02:33:54 на суму 8 000,00 грн, номер картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 627449277, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 18.01.2025-100000139 (а.с.12).
Із довідки-розрахунку вбачається, що у ОСОБА_1 існує заборгованість перед ТОВ «Споживчий Центр» за кредитним договором 18.01.2025-100000139 від 18.01.2025 р. станом на момент пред'явлення позову у розмірі 24 800,00 грн, яка складається із основного боргу - 8 000,00 грн, процентів, які нараховані за період з 18.01.2025 р. по 06.06.2025 р. у розмірі 11 200,00 грн, комісії за надання кредиту - 1 600,00 грн, неустойка - 4 000,00 грн (а.с.13).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».
В ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч. 12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (ст. 12 цього Закону).
У п. 6 ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 р. у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19.
Суд вважає, що під час укладення кредитного договору № 18.01.2025-100000139 від 18.01.2025 р. сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору та визначено: валюту кредитування, суму кредиту, процентну ставку за користування ним і порядок повернення кредиту, строк кредиту. Таким чином укладений між сторонами договір є обов'язковим до виконання.
Такий договір, укладений у формі електронного документа, підписаний ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відповідно до ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Наявність електронного підпису сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
В порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв'язку із чим у ОСОБА_2 утворилася заборгованість.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором № 18.01.2025-100000139 від 18.01.2025 р. у розмірі 20 800,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - основний борг, 11 200,00 грн - проценти.
Щодо стягнення комісії у розмірі 1 600,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У заявці від 18.01.2025 р. відповідач своїм підписом погодив комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 20 % та дорівнює 1 600,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на комісію у відсотковому значенні. Нараховується та облічується згідно з графіком платежів.
Таким чином, сторони погодили умови кредитування, в тому числі кількість та розмір платежів, комісію за надання кредиту, а тому вимога позивача щодо стягнення комісії за користування кредитом ґрунтується на вимогах закону.
Суд погоджується з розрахунком позивача щодо заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом, та комісії, а тому вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення неустойки у розмірі 4 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Пунктом 13 заявки кредитного договору № 18.01.2025-100000139 (кредитної лінії) визначено, що неустойка в розмірі 80,00 грн нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені ЗУ «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Таким чином, ураховуючи, що позивачем нараховано неустойку за невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором у сумі 4 000,00 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
За таких підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно із платіжної інструкції № СЦ00047752 від 20.10.2025 р., встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даної позовної заяви до суду у розмірі 2 422,40 грн (а.с.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 24 800,00 грн. Судом стягнуто 20 800,00 грн, тобто позовні вимоги задоволені на 83,87% ((20 800,00 грн х 100%) : 24 800,00 грн). За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 031,66 грн ((2 422,40 грн х 83,87%) : 100%).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування», суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 18.01.2025-100000139 від 18 січня 2025 року у розмірі 20 800 (двадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких: 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок - тіло кредиту, 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок - проценти, 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок - комісія.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» сплачений судовий збір у розмірі 2 031 (дві тисячі тридцять одна) гривня 66 копійок.
Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Кухта