Провадження № 2/748/330/26
Єдиний унікальний № 748/3616/25
13 травня 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого-судді Кухти В.О.,
секретаря Костюк С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -
31.10.2025 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі»:
1) заборгованість за договором позики у сумі 25 249,50 грн;
2) витрати зі сплати судового збору у сумі 2 423,00 грн;
3) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2019 р. між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 92567, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ЗУ «Про електронну комерцію». Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти шляхом перерахування на банківську картку відповідача, одна відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 25 249,50 грн, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою судді від 06.11.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до вимог ст. ст. 280, 281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи з викликом сторін не подав. Крім того, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення позивач не заперечує.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у позовних вимогах слід вімовити у повному обсзя, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.11.2019 р. було укладено договір позики № 92567 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 в електронній формі, відповідно до якого товариство надало позичальнику грошові кошти у сумі 5 000,00 грн, зі сплатою процентів 0,01 % в день від поточного залишку позики, комісія 1,5 % в день від початкового розміру позики. Строк повернення позики 26.08.2019 р. Строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов'язань за договором (п. 2.1). У разі прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний платити підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0 % в день від суми позики за кожен день прострочення (п. 5.3) (а.с.6-9) Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «20140258».
Паспорт позики, а також графік платежів за договором містить погоджені умови кредитування, що дублюють інформацію з Договору (а.с.10,11-13).
Згідно Договору № 04/08-17ПК про надання послуг з переказу коштів від 04.08.2017 р. його сторонами є ТОВ «ФК Елаєнс» (фінансова компанія) та ТОВ «ФК «Гелексі» (клієнт), за умовами якого фінансова компанія берез на себе зобов'язання надавати організації послугу «переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем «VISA» та «MASTERCARD», переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка-еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС (а.с.20).
Згідно повідомлення ТОВ «ФК «Елаєнс» № 92567 від 01.09.2025 р., адресованого ТОВ «ФК «Гелексі», у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти: платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», отримувач коштів: ОСОБА_1 , номер транзакції в системі: 1139469817, номер операції: 157734953, дата проведення платежу: 28.07.2019 р., сума платежу: 5 000,00 грн, банк емітент платіжної картки отримувача коштів UKRSIBBANK, номер банківської картки отримувача коштів № НОМЕР_1 (а.с.21).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 28.07.2019 р. по 23.12.2019 р. (нарахування за позикою зупиняються на 121-й день прострочення у відповідності до вимог Облікової політики ТОВ «ФК «Гелексі») за договором № 92567 від 31.07.2025 р. укладеним з ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Гелексі», вбачається підсумкова заборгованість на кінець періоду станом на 31.07.2025 р. - 26 923,03 грн (а.с.14-17).
Позивач у позовній заяві зазначає, що заборгованість відповідача перед ним на дату подання позову складає 25 249,50 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за позикою, 20 249,40 грн - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
Згідно із ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що договір позики № 92567 від 28.07.2019 р. укладений між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 у електронній формі відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони обумовили істотні умови договору як то розмір кредиту та суму відсотків, комісії, що підлягають сплаті за користування кредитними коштами, строк дії договору, тощо.
Проте позивачем не надано доказів, що ним на картку відповідача перераховано кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн, тобто виконано зобов'язання позикодавця відповідно до спірного договору кредиту.
Позивачем не долучено ні квитанції про перерахування коштів на картку відповідача, ні доказів належності відповідачу певної картки, ні виписки про рух коштів по картці, тощо.
Також позивач не використав своє процесуальне право про отримання вказаної інформації, що складає банківську таємницю, у порядку витребування доказів у справі.
З огляду на викладене вище повідомлення ТОВ «ФК «Елаєнс» від 01.09.2025 р. на адресу ТОВ «ФК «Гелексі» (а.с.21) суд позбавлений можливості трактувати як належний, допустимий та достатній доказ видачі ТОВ «ФК «Гелексі» кредитних коштів саме відповідачу ОСОБА_1 , оскільки у вказаному повідомленні відсутні посилання на конкретний кредитний договір, інформація щодо повного номеру платіжної картки чи належності її певній особі.
Таким чином, позивачем не доведено факту виконання ним умови договору позики № 92567 від 28.07.2019 р. щодо видачі коштів, який би породжував обов'язок ОСОБА_1 повернути надані кошти та виконати інші обов'язкові платежі згідно з умовами договору, тобто наявність фактичних договірних відносин між позивачем та відповідачем.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження розміру заборгованості відповідача. У документі, який названий розрахунком заборгованості (а.с.14-17), зазначено про нарахування сум за період з 28.07.2019 р. до 23.12.2019 р., проте відсутня колонка, яка узагальнює розрахунок за кожним видом нарахувань на 23.12.2019 р.
Також вказані розрахунки не відповідають вимогам закону щодо заборони нарахування відсотків поза межами строку дії кредитного договору (постанови ВП ВС від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 та від 05.04.2023 р. у справі № 910/4518/16), оскільки сторони обумовили строк дії договору до 26.08.2019 р.
З урахуванням викладеного суд доходить переконання, що позивачем не доведено порушення його майнових прав відповідачем.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ: 41229318, місцезнаходження: м. Київ, вул. В'ячеслава Липинського, буд. 10/1) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити у повному обсязі.
Письмову заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому рішення не було вручено в день його проголошення, має право протягом двадцяти днів з дня вручення заочного рішення подати заяву на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому не було вручено рішення у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.О. Кухта