Справа № 741/399/26
Провадження № 2/740/1648/26
14 травня 2026 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі
головуючого судді Шевченко І. М.,
за участі секретаря судового засідання Хомінець Т. В.,
за участі:
- позивачки ОСОБА_1 ,
- представника позивачки - адвоката Денисенка С. В.,
- представника відповідача - Чуприни М. Г.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» (далі - СТОВ «Рід», товариство) про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виплати вартості частини майна,
установив:
12 березня 2026 року до Носівського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивачка просила стягнути на свою користь з відповідача 662 322,17 грн, з яких: 239 558,11 грн - 3% річних у зв'язку з простроченням виплати вартості частини майна СТОВ «Рід» (у розмірі 6 249 647,00 грн) за період з 11.05.2023 по 19.08.2024, що належить до виплати ОСОБА_1 відповідно до розміру успадкованої нею частки в статутному капіталі товариства станом на 06.08.2014, з урахуванням ринкової вартості окремого майна СТОВ «Рід»; 422 764,06 грн - інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виплати вартості частини майна СТОВ «Рід» за період з 11.05.2023 по 19.08.2024, що належить до виплати ОСОБА_1 відповідно до розміру успадкованої нею частки в статутному капіталі товариства станом на 06.08.2014, з урахуванням ринкової вартості окремого майна СТОВ «Рід», а також судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер учасник СТОВ «Рід» - ОСОБА_2 , який володів часткою у розмірі 44 % статутного капіталу товариства. Позивачка як спадкоємець першої черги прийняла спадщину та 12 лютого 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену частку в статутному капіталі товариства. Рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Рід» від 26.03.2015 ОСОБА_1 не було прийнято до складу учасників, натомість вирішено сплатити їй у грошовій формі вартість частини майна СТОВ «Рід», проте у добровільному порядку позивачці не сплатили і відмовлялися від цього протягом 9 років.
У травні 2017 року позивачка звернулась до суду з позовом до СТОВ «Рід» про стягнення з вартості частини майна товариства пропорційно успадкованій частці в статутному капіталі вказаного товариства у розмірі 37 781 227,15 грн, з яких: 15 147 954,05 грн - вартість частини майна СТОВ «Рід», що належать виплаті ОСОБА_1 пропорційно успадкованій частці в статутному капіталі СТОВ «Рід» станом на 06.08.2014, з урахуванням ринкової вартості окремого майна СТОВ «Рід»; 3 525 945,69 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 07.08.2015 по 10.05.2023; 19 107 327,41 грн - інфляційні втрати за період з 07.08.2015 по 10.05.2023.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2024 року в справі № 740/1678/17 позовні вимоги задоволені. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19.08.2024 апеляційну скаргу СТОВ «Рід» задоволено частково, а саме зменшено втричі суму боргу: за вартість частини майна - з 15 147 954,05 грн до 6 249 647,00 грн; за інфляційні втрати - з 19 107 327,41 грн до 5 535 229,39 грн; за 3 % річних - з 3 525 945,69 грн до 1 147 537,92 грн. Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року залишено без змін.
Заборгованість у розмірі 6 249 647,00 грн відповідачем сплачена лише 20.08.2024, тому позивачка вважає за необхідне стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати за період з 11.05.2023 по 19.08.2024.
Ухвалою Носівського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2026 року справу передано за підсудністю до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області.
07.04.2026 до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла вказана цивільна справа, і згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями - передана судді Шевченко І. М.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.05.2026 11:30 год.
У підготовчому засіданні позивачка та її представник підтримали позов з викладених у ньому обставин.
Представник відповідача - Чуприна М. Г. визнав позов у повному обсязі та подав до суду відповідну письмову заяву.
Відповідно до ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.
Статтею 206 ЦПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки у підготовчому засіданні відповідач визнав позов, і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та ухвалення рішення в підготовчому засіданні.
Заслухавши думку учасників справи, перевіривши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Так, згідно з матеріалами справи рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 29 березня 2024 року в справі № 740/1678/17 задоволено позов ОСОБА_1 : стягнуто зі СТОВ «Рід» на її користь заборгованість у розмірі 37 781 227,15 грн, з яких: 15 147 954,05 грн - вартість частини майна СТОВ «Рід», що належать виплаті ОСОБА_1 пропорційно успадкованій частці в статутному капіталі СТОВ «Рід» станом на 06.08.2014, з урахуванням ринкової вартості окремого майна СТОВ «Рід»; 3 525 945,69 грн - 3 % річних, нарахованих за період з 07.08.2015 по 10.05.2023; 19 107 327,41 грн - інфляційні втрати за період з 07.08.2015 по 10.05.2023.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19.08.2024 року апеляційну скаргу СТОВ «Рід» задоволено частково, зменшено суму стягнення, а саме: за вартість частини майна - з 15 147 954,05 грн до 6 249 647,00 грн; за інфляційні втрати - з 19 107 327,41 грн до 5 535 229,39 грн; за 3 % річних - з 3 525 945,69 грн до 1 147 537,92 грн.
Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 серпня 2024 року залишено без змін.
Заборгованість у розмірі 6 249 647,00 грн відповідачем сплачена 20.08.2024.
Положеннями ст. 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Зокрема, за змістом ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц зазначено, що «стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18)».
У постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 199/6480/16-ц зазначено, що: «За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)».
Суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, а право кредитора на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних виникає з моменту порушення зобов'язання і до моменту його фактичного виконання.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, з дійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, суд вважає позов доведеним, обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних за невиконання грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням.
Відповідач порушив вказані грошові зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Отже, внаслідок невиконання відповідачем рішення суду сума коштів стягнута на користь позивача, зазнала інфляційного впливу. Подібне ставлення відповідача до виконання рішень суду є підставою для покладення на нього обов'язку щодо відшкодування інфляційних втрат та 3 % річних.
Позивачкою надано детальний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних за період прострочення з 11.05.2023 по 19.08.2024 відповідно до офіційних показників індексу інфляції та вимог чинного законодавства.
Згідно з наданим позивачкою розрахунком, встановивши його відповідність вимогам закону, арифметичну правильність, суд дійшов висновку, що зазначені суми підлягають стягненню з відповідача.
Відповідач вмотивованих заперечень щодо нарахованої суми суду не надав, визнав позов повністю.
При цьому суд ураховує позицію відповідача, який визнав позов, і таке визнання позову не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути судовий збір - 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, та згідно зі ст. 142 ЦПК України у зв'язку з визнанням позову відповідачем, позивачці слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 200, 206, 263 - 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виплати вартості частини майна - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» (вул. Жовтнева, 1, с. Сальне, Ніжинський район, Чернігівська область; ЄДРПОУ 30911133) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) заборгованість у загальному розмірі 662 322 (шістсот шістдесят дві тисячі триста двадцять дві) гривень 17 копійок.
Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Рід» (вул. Жовтнева, 1, с. Сальне, Ніжинський район, Чернігівська область; ЄДРПОУ 30911133) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3311 (три тисяч триста одинадцять) гривень 61 копійку.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно з платіжною інструкцією № 54980090 від 11.03.2026, у розмірі 3311 (три тисячі триста одинадцять) гривень 61 копійку.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Суддя І. М. Шевченко