Справа № 738/1025/26
№ провадження 2-з/738/1/2026
13 травня 2026 року місто Мена Чернігівської області
Менський районний суд Чернiгiвської областi у складі судді Волошиної Н.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення у виконавчому провадженні на об'єкт нерухомого майна
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, у якій просив звернути стягнення у виконавчому провадженні №72968606 на об'єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 2911496374020, а саме на житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із позовною заявою представником позивача подана заява про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок садибного типу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Вивчивши зміст заяви про забезпечення позову, приходжу до висновку про те, що заява не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За змістом п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч.ч. 1, 6, 7 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до вимог цивільного процесуального закону забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може бути застосоване щодо майна, яке належать або підлягає передачі відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з поданою стороною позивача довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою 04 травня 2026 року, власником житлового будинку садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 ..
Водночас з тим, на виконанні у Менському відділі державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться виконавче провадження № 72968606 про стягнення на користь позивача грошових коштів з відповідача ОСОБА_4 ..
Метою забезпечення позову є, зокрема, забезпечення реальної можливості виконання рішення суду про стягнення боргу за рахунок належного відповідачу майна, однак у даному випадку вказаний об'єкт нерухомо майна належить ОСОБА_3 , яка не є учасником виконавчого провадження.
Ураховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність належних підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно зазначене у заяві про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149-153, 353-355 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову ОСОБА_1 про забезпечення позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення у виконавчому провадженні на об'єкт нерухомого майна - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Н.В. Волошина