Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 6/733/14/26
Єдиний унікальний №733/2208/25
Іменем України
14 травня 2026 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м. Ічня у режимі відеоконференції заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яцюк Наталія Миколаївна, про розстрочку виконання рішення суду по цивільній справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
До Ічнянського районного суду Чернігівської області надійшла зазначена вище заява з посиланням на те, що 14 квітня 2026 року Ічнянський районний суд розглянув справу № 733/2208/25 та виніс по ній рішення про стягнення з ОСОБА_1 боргу у загальному розмірі 19 900,13 грн, що становить більшу частину заробітної плати відповідачки. Враховуючи, що остання є внутрішньо-переміщеною особою, яка належить до категорії осіб, які потребують посиленого захисту, матеріальний стан якої не дозволяє одразу сплатити всю суму боргу, а в порядку примусового виконання рішення суду виконавцем будуть застосовані додаткові процедури щодо виконання рішення суду, як от арешт грошових коштів на рахунку, що фактично унеможливить їх використання та покладе на неї витрати по сплаті виконавчого збору та винагороди виконавця, що буде для неї додатковим фінансовим тягарем, тому просить суд розстрочити виконання рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року у справі № 733/2208/25 на сама загальну суму заборгованості у розмірі 19 900,13 грн на 12 місяців по 1 658,00 грн на місять протягом перших 11-ти місяців та 1 662,13 грн на 12-й місяць, починаючи з місяця, в якому рішення суду набирає законної сили.
Представником позивача Руденком К.В. 27 квітня 2026 року подано заяву, в якій останній просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її заяви про розстрочення виконання рішення суду по справі № 733/2280/25 з посиланням на те, що останньою не доведено існування в неї скрутного матеріального становища, яка до того ж може належним чином виконати рішення суду через органи державної виконавчої служби та не завдавати негативних наслідків можливого невиконання рішення суду, за умови поступової сплати суми боргу також протягом одного року, але через органи державної виконавчої служби.
Заявниця, її представник та представник ТОВ «Фінансова компанія «Процент» у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, неявки яких не перешкоджає розгляду справи.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором № 10322 від 15 квітня 2024 року в розмірі 16 023,00 грн, з яких: 3 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 13 023 грн - нараховані проценти за період з 15.04.2024 року по 15.04.2025 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» 1 377,13 грн судового збору та 2 500 грн понесених витрат на правничу допомогу. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» відмовлено.
В обґрунтування свого матеріального стану заявницею надано довідку про підтвердження її роботи № 101 від 17 квітня 2026 року, відповідно до якої остання з 05.08.2024 року по теперішній час працює в АТ «Компанія авіаційного та ракетно-технічного машинобудування» в цеху пакування та відвантаження № 33 на посаді укладальника-пакувальника (а.с. 184).
Із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків вбачається, що у 2025 році ОСОБА_1 отримувала доходи у виді заробітної плати у розмірі від 19 995 грн до 35 721 грн, при цьому за червень 2025 року отримала дохід у розмірі 60 648 грн, а у вересні - 52 405 грн (а.с. 185).
Із реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування вбачається, що у січні-лютому 2026 року ОСОБА_1 отримавала заробітну плату у розмірі більш ніж 28 000 грн (а.с. 187-188).
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Як визначено в ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з положеннями ч. 4, 5 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою, сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, зі заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов'язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі №295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Аналіз норм законодавства та висновків Верховного Суду свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. При цьому необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є дотримання розумного та пропорційного балансу інтересів сторін, а також дотримання розумного строку відстрочення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У поданій суду заяві, заявницею ОСОБА_1 підставою для розстрочення виконання судового рішення вказує на обставини, які на її думку істотно ускладнюють виконання рішення, а саме: неналежний матеріальний стан, об'єктивну неможливість одноразового виконання рішення суду в повному обсязі.
При цьому заявницею подано підтверджуючі документи про наявність у неї роботи, де вона отримує заробітну плату, яка, зокрема протягом перших двох місяців 2026 року становила більше 28 000 грн, що не можна вважати наявного у неї скрутного матеріального становища.
Крім того, останньою зазначено, що вона має мінливий щомісячний дохід, який в середньому становить 35 000 грн.
Разом з тим, доказів того, що заявниця є внутрішньо-переміщеною особою матеріали справи не містять, як не містять і будь-яких інших належних та допустимих доказів факту існування у заявниці обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
У зв'язку з викладеним вище, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду, при цьому звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
Керуючись ст. 435 ЦПК України, суд
постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яцюк Наталія Миколаївна, про розстрочку виконання рішення суду по цивільній справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття нової ухвали суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала складена та підписана 14 травня 2026 року.
Головуючий суддя В.М. Овчарик