Справа № 750/10724/25
Провадження № 2/750/186/26
14 травня 2026 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді Косенка О.Д.,
секретар Салтан К.А., Костюк С.О., Суконнова В.М.,
за участі представника позивача - адвоката Допи В.І.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - адвоката Марченко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина,
встановив:
у серпні 2025 року адвокат Допа Вікторія Ігорівна в інтересах ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина.
В обґрунтування позову зазначила, що Позивач та Відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, про що 22 грудня 2009 року в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1089. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю з дитинства І групи, має тяжке порушення розумового розвитку, мовленнєві розлади, синдром ОСОБА_4 , ваду серця, також порушення опорно-рухового апарату, що унеможливлює його самостійного обслуговування в побуті та соціальній сфері.
Сторона Позивача просить стягнути з Відповідача аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця.
Ухвалою суду від 01.09.2025 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач у судове засідання призначене на 25.09.2025 не з'явився у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 15.10.2025.
Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши ОСОБА_2 сама себе визнала позивачем, та просить стягнути аліменти на свою користь. Зазначає, що повнолітній син, який є непрацездатним, має право самостійно звертатися до суду з вимогою про стягнення аліментів на власну користь, оскільки не визнаний у встановленому порядку недієздатним.
Окрім того, вказує, що відповідно до висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю № 582 від 09.07.2025, ОСОБА_3 проживає разом з ОСОБА_5 (бабусею), яка постійно здійснює догляд за хворим. Тобто, доглядає непрацездатного сина Відповідача не мати, а бабуся, а тому Позивач не має права на отримання від Відповідача аліментів на утримання сина.
Також зазначає, що наданими Позивачем документами не підтверджено потреби ОСОБА_3 в отриманні матеріальної допомоги. Так, до позову додана довідка з ГУ ПФУ в Чернігівській області від 20.06.2025 №687, із якої вбачається, що ОСОБА_3 на обліку в ПФУ не перебуває та пенсію не отримує.
Відповідач звертає увагу суду, що станом на дату видачі вказаної довідки ОСОБА_6 ще не досяг повноліття. До 23.06.2025 він мав статус дитини з інвалідністю і мав право отримувати державну соціальну допомогу, а особа, що здійснювала догляд за ним надбавку на догляд за дитиною з інвалідністю. Після досягнення повноліття ОСОБА_6 отримав статус особи з інвалідністю з дитинства, у зв'язку з чим має право на отримання державних соціальних виплат, передбачених Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю». Проте Позивачка не надала документів, що підтверджують матеріальний стан повнолітнього сина, розмір отримуваних ним державних соціальних допомог.
Також Відповідач вказує, що він також має статус інваліда 3 групи, сам потребує додаткових витрат на своє лікування. Його доходом є пенсія по інвалідності. Він не працює та не здійснює підприємницьку діяльність. На своєму утриманні має малолітнього сина від другого шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Отже, надавати щомісячну матеріальну допомогу у розмірі 1/4 частки своєї пенсії на утримання повнолітнього сина ОСОБА_8 , який має самостійний дохід у вигляді державної допомоги, Позивач на даний час не має можливості.
Ухвалою суду від 21.11.2025 на підставі клопотання представника Позивача провадження у справі зупинено.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27.01.2026 ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.11.2025 скасовано та справу направлено для продовження розгляду.
В судовому засіданні представник Позивача адвокат Допа В.І. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. Крім того, представник Позивача звернула увагу суду, що Позивач у справі здійснює догляд та повністю утримує сина ОСОБА_3 , тоді як після досягнення ним повноліття, батько участі в матеріальному забезпеченні сина не приймає. Також вказала, що за своїм станом здоров'я, ОСОБА_6 не може усвідомлювати значення своїх дій, позбавлений можливості самостійно підписувати документи, а тому бути позивачем у даній справі не може. Оскільки він у даному випадку є заінтересованою особою в отриманні від батька матеріального забезпечення на своє утримання і не може самостійно реалізувати свої права, позовна заява в його інтересах подана його матір'ю, що не заборонено нормами Сімейного кодексу України та узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 199 СК України.
Відповідач та його представник проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, зазначених у відзиві на позов. Крім того, Відповідач вказав, що сплачував аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття та звертався до Позивача з проханням надати реквізити банківської картки ОСОБА_3 для добровільного перерахування на неї коштів на утримання сини, проте такі реквізити Позивач не надала.
Представник Позивача також повідомила суд, що Деснянським районним судом м. Чернігова розглядається дві справи про визнання ОСОБА_3 недієздатним. Наразі готується висновок експертизи, але вже на сьогодні є інформація, що у ОСОБА_3 встановлено медичні ознаки недієздатності. Також звернула увагу на практику Верховного Суду, за якою той з батьків, який проживає з інвалідом з дитинства має право отримувати аліменти на його утримання після досягнення дитиною повноліття.
Представник Відповідача адвокат Марченко Н.І. звернула увагу суду на ту обставину, що ОСОБА_6 після досягнення повноліття набув повної дієздатності, судове рішення про визнання його недієздатним відсутнє, справа з відповідними вимогами на даний час перебуває на розгляді у суді. Він особисто підписував ряд документів, зокрема медичних, банківських, а тому міг підписати сам і позовну заяву про стягнення аліментів. Позивачка не надала документів, що підтверджують матеріальний стан повнолітнього сина, розмір отримуваних ним державних соціальних допомог. Натомість врахування майнового стану сторін є обов'язковим при ухваленні судового рішення.
Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 22.12.2009 та від шлюбу мають повнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції, актовий запис 1529 (а.с. 10).
На даний час ОСОБА_3 досяг повноліття, зареєстрований разом з Позивачем, про що свідчить витяг з Реєстру територіальної громади від 09.06.2025 № 2025/007615884 (а.с. 7).
Із висновку лікарської комісії № 582 від 09.07.2025, виданого Комунальним некомерційним підприємством «Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня», вбачається, що ОСОБА_3 є особою інвалідністю І А групи у зв'язку з психічним розладом. Інвалідність встановлено безстроково, починаючи з 23 червня 2025 року. У вказаному документі перелічено обмеження життєдіяльності дитини, серед яких: обмежена здатність самообслуговування; обмежена здатність до самостійного пересування; обмежена орієнтація у просторі; труднощі у спілкуванні; обмежена здатність контролювати поведінку (а.с. 24).
Як убачається із консультативного висновку лікаря-генетика КНП «Чернігівські обласна дитяча лікарня» від 26.03.2025, Єгор має трисомну форму синдрому Дауна (Q90.0). Цей діагноз підтверджено цитогенетичним дослідженням (каріотипуванням) згідно з протоколом № 184/07 від 02.08.2007 (а.с.30).
За загальним правилом, встановленим статтею 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Главою 16 Розділу ІІІ СК України регламентовано підстави виникнення обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.
Частиною 1 статті 198 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до частин першої та другої статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки. Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).
Згідно зі статтею 30 ЦК України, цивільна дієздатність - це здатність особи своїми діями набувати прав, створювати обов'язки та відповідати за їх невиконання. Вона виникає в повному обсязі з 18 років (ст. 34 ЦК України), проте має різні рівні (часткова, неповна) для неповнолітніх.
Відповідно до частин першої та другою статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.
За змістом частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни судом позивача чи залучення особи як співпозивача.
Судом встановлено та підтверджується наданими у судовому засіданні поясненнями представника Позивача, що заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги про стягнення аліментів спрямовані на захист майнових прав та інтересів спільного сина сторін ОСОБА_3 . Фактично позов заявлено у його інтересах.
При цьому, станом на дату подачі позовної заяви, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 досяг повноліття, тобто у відповідності до вимог ст. 34 ЦК України, ст. 47 ЦПК України набув повної цивільної дієздатності, а тому процесуальні права, обов'язки та повноваження його батьків, як законних представників неповнолітньої особи згідно зі ст. 242 ЦК України, автоматично припинилися.
Доказів існування будь-яких інших підстав для процесуального представництва інтересів ОСОБА_3 його матір'ю ОСОБА_2 на час звернення до суду з позовною заявою, як і на час розгляду цієї справи, суду не надано. Цивільна справа № 750/14514/25 про визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки на даний час перебуває на розгляді в суді, рішення по суті у ній не ухвалене.
Згідно з п. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 114 постанови Великої Палати Верховного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити». Не підлягає судовому захисту також і похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Такий захист за участі позивача можливий лише за умови здійснення ним процесуального представництва постраждалого.
Близькі за змістом правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі № 607/14378/21, провадження № 61-5246св22.
Якщо позов пред'явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред'явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
Позивачка не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу, а тому вона є неналежним позивачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18, від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17.
Водночас, встановивши, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).
Суд відхиляє посилання представника Позивача на постанову Верховного Суду у справі № 164/299/21 від 05.04.2023, оскільки фактичні обставини у цих справах не є тотожними, зокрема, особа - інвалід з дитинства на час звернення з позовом до суду була визнана недієздатною, опіку над неї здійснює матір - позивач у тій справі.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в особі представника адвоката Допи В.І. до ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат.
Сторони про стягнення судових витрат у заявах по суті справи та судовому засіданні не заявляли, у зв'язку з чим розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні позову Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення проголошено 14.05.2026.
Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Олег КОСЕНКО