14 травня 2026 року
м. Київ
справа №420/15222/25
адміністративне провадження №К/990/19466/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі за позовною заявою Обслуговуючого кооперативу «ЖЕМЧУЖИНА НА САХАРОВА» до Державної інспекції архітектури та містобудування України про визнання протиправними та скасування приписів і постанови,-
Обслуговуючий кооператив «ЖЕМЧУЖИНА НА САХАРОВА» звернувся до суду з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України, у якому просив визнати протиправними та скасувати:
- припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 10.04.2025, виданий відповідачем відносно Обслуговуючого кооперативу «ЖЕМЧУЖИНА НА САХАРОВА»;
- припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 10.04.2025;
- постанову № 11-2025/02-2-03 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 24.04.2025.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 19.09.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 позовні вимоги задовольнив.
Державна інспекція архітектури та містобудування України не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і через підсистему «Електронний суд» подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2026 касаційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав зазначених в ухвалі, а 27.04.2026 Верховний Суд ухвалою повернув касаційну скаргу скаржнику.
29.04.2026 відповідач повторно подав касаційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Частина третя статті 329 КАС України визначає, що строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
В касаційній скарзі міститься клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026, у якому скаржник просить поновити пропущений строк.
Так, відповідач вказує, що звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою в межах установленого строку і ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків. На виконання вимог суду відповідач направив квитанцію про сплату судового збору, однак, у зв'язку з неусуненням недоліків касаційної скарги в повному обсязі, ухвалою від 27.04.2026 Верховний Суд повернув касаційну скаргу скаржнику. 29.04.2026 Державна інспекція архітектури та містобудування України повторно звертається до касаційного суду з касаційною скаргою, у якій просить поновити строк на касаційне оскарження, оскільки скаржник діє добросовісно і наразі деталізовано викладає підстави оскарження судових рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Перевіривши доводи поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, наведені в клопотанні про поновлення строку, колегія суддів вважає, що наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, виходячи з такого.
Суд встановив, що відповідач звертався з касаційної скаргою до суду касаційної інстанції в межах тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду апеляційної інстанції, а саме 24.03.2026. Ухвалою від 27.04.2026 Верховний Суд повернув скаржнику касаційну скаргу, у зв'язку з неусуненням її недоліків в повному обсязі.
29.04.2026 до Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 420/15222/25 та відповідач заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини четвертої статті 332 КАС України розгляд заяви особи про поновлення строку на касаційне оскарження здійснюється колегією суддів суду касаційної інстанції, склад якої визначений у порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Причини пропуску строку касаційного оскарження, зокрема звернення з повторною касаційною скаргою в найкоротші строки після її повернення з урахуванням вимог, викладених в ухвалі Верховного Суду від 27.04.2026, на які покликається скаржник, можна визнати поважними для задоволення заявленого з цього приводу клопотання.
Щодо підстав касаційного оскарження судових рішень.
За правилами частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у касаційній скарзі скаржник вказує, що вона подається на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме в оскаржуваному судовому рішенні суд застосував норму права, а саме статті 34, 36, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 10.07.2019 у справі № 804/639/18, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, від 21.02.2023 у справі № 369/7737/16-а, від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21 та від 24.04.2023 у справі № 560/2210/19.
Так, в оскаржуваній постанові апеляційний суд дійшов висновку, що недотримання контролюючим органом порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» нівелює наслідки такого заходу, у зв'язку з чим прийняті стосовно ОК «ЖЕМЧУЖИНА НА САХАРОВА» приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт та про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та постанова про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є протиправними та підлягають скасуванню.
Тоді як:
- у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, на яку посилається скаржник, висновок касаційного суду ґрунтується на тому, що на момент призначення перевірки, що є спірною в цій справі, слідчий був наділений відповідними повноваженнями, а тому у Державної архітектурно-будівельної інспекції України були достатні правові підстави для прийняття наказу № 562 від 10.06.2015 про проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київмонтажбуд», оскільки постанова слідчого, прийнята в рамках Кримінально-процесуального кодексу України, про призначення позапланової перевірки суб'єкта містобудування є спеціальною правовою підставою для прийняття Державною архітектурно-будівельною інспекцією України наказу про проведення відповідної перевірки без отримання дозволу Кабінету Міністрів України в період дії обмежень на проведення перевірок державними інспекціями;
- у постанові Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 804/639/18 предметом спору була відповідність оскаржуваного рішення Широківської районної ради від 17.01.2018 № 292-28/VII «Про недовіру голові Широківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_1 » приписам законодавства, чинного на час прийняття такого рішення;
- у постанові від 27.09.2022 Верховний Суд приймав рішення у справі № 320/1510/20 щодо визнання протиправним і нечинним рішення Віта-Поштової сільської ради від 30.08.2019 № 51-1 «Про затвердження проєкту внесення змін до Генерального плану с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області». Так, касаційний суд зазначив, що окремі формальні неточності у процедурі підготовки та оприлюднення проєкту змін до Генерального плану с. Віта-Поштова не призвели до порушення прав позивача на участь у публічному розгляді та обговорені спірного рішення, а зміни до Генерального плану с. Віта-Поштова внесені з урахуванням результатів публічних слухань та спрямовані на розвиток територій та актуалізацію деяких положень містобудівної документації на місцевому рівні. Отже, оскаржуване рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- у постанові від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що порушення процедури прийняття постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 28.02.2020 № 516 «Про затвердження Змін до Правил ринку», яке полягало у відсутності погодження з Антимонопольним комітетом України, мало своїм наслідком протиправність останньої, оскільки за своєю суттю оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом та законодавством встановлено вимогу її обов'язкового погодження Антимонопольним комітетом України, яке було відсутнє;
- у постанові від 21.02.2023 у справі № 369/7737/16-а спір виник між фізичною особою-підприємцем та Чабанівською селищною радою Фастівського району Київської області стосовно прийняття рішення №136 8 чергової сесії VII скликання Чабанівської селищної ради від 25.02.2016 «Про затвердження генерального плану селища Чабани Києво-Святошинського району Київської області»;
- постановою від 16.03.2023 у справі № 400/4409/21 Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «Обслуговуючий гаражний кооператив «Колодязний» до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення направив на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду;
- у справі № 560/2210/19 предметом позову були податкові повідомлення-рішення і постановою від 24.04.2023 Верховний Суд в частині задоволення позовних вимог справу направив до суду першої інстанції, в іншій - залишив без змін.
Отже, правовідносини у справі, в якій оскаржено рішення суду апеляційної інстанції, та правовідносини у справах, в яких ухвалено постанови Верховного Суду, на які послався заявник, не є подібними, що виключає касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
При цьому, варто зауважити, що в такому випадку обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
У постанові від 19.05.2020 (справа № 910/719/19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Встановлюючи обов'язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п'ята статті 242 КАС презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
В свою чергу, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) зазначення або зазначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, касаційну скаргу слід залишити без руху та встановити скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом надання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги, в якій необхідно навести підстави на касаційне оскарження судових рішень у справі.
Керуючись статтями 169, 328-332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Поновити Державній інспекції архітектури та містобудування України строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 420/15222/25.
Касаційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 420/15222/25 залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі неусунення недоліків касаційної скарги в зазначений строк, касаційна скарга повертається скаржнику.
Надіслати скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.В. Тацій
Н.В. Коваленко
С.Г. Стеценко ,
Судді Верховного Суду