14 травня 2026 року
м. Київ
справа №320/17223/21
адміністративне провадження № К/990/18861/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Кашпур О.В., Білак М.В.,
перевіривши касаційну скаргу Київської митниці
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року
у справі № 320/17223/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, у якому просила:
- визнати протиправними та скасувати наказ № 747-о від 08.11.2021 в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи;
- зобов'язати поновити на роботі шляхом допуску її до роботи на посаді головного державного інспектору відділу митного оформлення № 6 митного поста «Бориспіль»;
- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним наказ Київської митниці Державної митної служби України від 08 листопада 2021 року № 747-о "Про відсторонення від роботи", в частині відсторонення ОСОБА_1 . Стягнуто з Київської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по 06 грудня 2021 року.
У задоволенні решти вимог адміністративного позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року - скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25 липня 2024 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №320/17223/21 скасовано.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року в частині стягнення з Київської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи за період з 08 листопада 2021 року по 06 грудня 2021 року - скасовано.
Справу в цій частині направлено до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року змінено, виклавши його мотивувальну частину щодо скасування наказу № 747-о від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи в редакції цієї постанови.
У решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року - залишено без змін.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (протиправного відсторонення від роботи) за період з 08.11.2021р. по 06.12.2021р. у розмірі 34 304,55 грн. (тридцять чотири тисячі триста чотири гривні, п'ятдесят п'ять копійок) з вирахуванням розміру обов'язкових платежів.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу (протиправного відсторонення від роботи) у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року змінено в мотивувальній та резолютивній частині з урахуванням висновків, викладених у цій постанові суду.
Викладено абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:
«Стягнути з Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555, місцезнаходження: б-р Вацлава Гавела, 8-а, м. Київ, 03124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу (протиправного відсторонення від роботи) за період з 08.11.2021 по 05.12.2021 у розмірі 22869,70 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень та сімдесят копійок) з вирахуванням розміру обов'язкових платежів».
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року в іншій частині- залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2024 року прийнято до провадження, та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним та скасування наказу в частині відсторонення позивача від роботи, зобов'язання поновити на роботі шляхом допуску її до роботи на посаді та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
При цьому, суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень керувались висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду 14.12.2022 у справі №130/3548/21 щодо вирішення питання про нарахування сум за час неправомірного відсторонення працівника від роботи.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 320/17223/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді О. В. Кашпур
М. В. Білак