14 травня 2026 року
м. Київ
справа №420/36381/24
адміністративне провадження №К/990/12292/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, постановлену суддею Білостоцьким О.В., і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Кравченка К.В., суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 24 листопада 2024 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУ НП в Херсонській області, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ НП в Херсонській області, які полягали у відрахуванні при звільненні з ОВС грошових коштів у сумі 3574,26 грн з грошової компенсації за 10 діб надмірно нарахованої додаткової оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2016 року;
- зобов'язати ГУ НП в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 3574,26 грн, які були відраховані при звільненні з ОВС з грошової компенсації за 10 діб надмірно нарахованої додаткової оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2016 року;
- визнати протиправними дії ГУ НП в Херсонській області щодо зобов'язання ОСОБА_1 звернутись з рапортом про повернення на депозитний рахунок відповідача зайво виплаченої збільшеної додаткової винагороди за період з 01 січня по 31 січня 2023 року і зарахування на депозитний рахунок відповідача додаткової винагороди, перерахованої 28 лютого 2023 року позивачем за січень 2023 року в розмірі 34316,06 грн;
- зобов'язати ГУ НП в Херсонській області виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за січень 2023 року в розмірі 34316,06 грн, перераховану ним 28 лютого 2023 року на депозитний рахунок відповідача, як зайво виплачену збільшену додаткову винагороду за період з 01 січня по 31 січня 2023 року;
- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ НП в Херсонській області від 26 вересня 2024 року №431о/с «Про особовий склад», яким підполковника поліції ОСОБА_1 , згідно із пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - через хворобу, з 26 вересня 2024 року звільнено зі служби в Національній поліції України;
- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції Бериславського РВП ГУ НП в Херсонській області з 26 вересня 2024 року;
- стягнути з ГУ НП в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 вересня 2024 року по дату вступу судового рішення у законну силу, без відрахування обов'язкових податків і зборів;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині: поновлення ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції Бериславського РВП ГУ НП в Херсонській області з 26 вересня 2024 року; виплати ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 3574,26 грн, які були відраховані під час звільнення з грошової компенсації за 10 діб надмірно нарахованої додаткової оплачуваної відпустки за період роботи з 01 січня по 31 грудня 2016 року; виплати додаткової винагороди за січень 2023 року в розмірі 34316,06 грн, перерахованої ним на депозитний рахунок відповідача, як зайво виплачену збільшену додаткову винагороду за період з 01 січня по 31 січня 2023 року; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 26 вересня 2024 року по дату вступу судового рішення у законну силу;
- зобов'язати ГУ НП в Херсонській області скласти та надати ОСОБА_1 , з урахуванням рішення суду, повідомлення про нарахування грошового забезпечення, яке надається при звільненні з Національної поліції, довідку про середньомісячний та середньоденний заробіток;
- зобов'язати ГУ НП в Херсонській області скласти та надати, з урахуванням рішення суду, до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградської області (далі - ГУ ПФУ в Кіровоградської області) грошовий атестат стосовно ОСОБА_1 для проведення перерахунку пенсійного забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Херсонській області, яка полягає у невжитті заходів щодо підготовки та надання матеріалів на розгляд Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України стосовно ОСОБА_1 у строки, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2024 року №413;
- зобов'язати ГУ НП в Херсонській області вжити заходів щодо підготовки та надання матеріалів на розгляд Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України стосовно ОСОБА_1 у строки, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2024 року №413.
ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 грудня 2024 року адміністративний позов повернув позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
3. П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року - без змін.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року і справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, є незаконними та необґрунтованими.
ОСОБА_1 указав на неврахування судами попередніх інстанцій усіх обставин цьому позову та відсутність правових підстав для його повернення позивачеві, а також на порушення судами норм Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та його права на справедливий судовий розгляд.
ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції
5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Мартинюк Н.М., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М. ухвалою від 08 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
6. 16 квітня 2025 року ГУ НП в Херсонській області подало відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін, оскільки ці судові рішення є обґрунтованими, відповідають вимогам законодавства та не підлягають скасуванню.
7. 28 липня 2025 року ОСОБА_1 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій зазначив, що, враховуючи те, що дві останні позовні вимоги позовної заяви на цей час втратили свою актуальність та є недоцільними, їхня наявність ускладнює ухвалення рішення Верховним Судом, то позовна заява потребує внесення відповідних змін шляхом виключення двох останніх позовних вимог.
8. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року №1215/0/78-25 (на підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Мельник-Томенко Ж.М. від 30 вересня 2025 року №719/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв'язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах), для розгляду справи №420/36381/24 (провадження №К/990/12292/25) визначено новий склад колегії суддів: Кашпур О.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Жук А.В., Уханенко С.А.
9. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. ухвалою від 07 жовтня 2025 року справу №420/36381/24 прийняв до провадження, а ухвалою від 13 травня 2026 року призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами з 14 травня 2026 року.
V. Позиція Верховного Суду
10. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №420/36381/24 стало оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
11. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги і оскаржуваним ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
12. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 03 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Херсонській області про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернув позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
13. Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
14. Завданням адміністративного судочинства, у силу частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
15. Приписами частини першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, визначеним у цій статті.
16. За змістом частини першої та пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. В позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
17. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
18. Розглянувши зміст позовної заяви ОСОБА_1 і доданих до неї матеріалів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, установив наявність підстав для повернення позовної заяви, оскільки позов поданий з порушенням вимог, установлених КАС України.
Суд зазначив, що у межах цього адміністративного позову правовідносини між позивачем і відповідачем не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, а також не є основними та похідними позовними вимогами, оскільки виникли за різних обставин, на підставі різних дій суб'єкта владних повноважень та у різні періоду часу. Зокрема, позивач в адміністративному позові заявив вимоги про визнання протиправним і скасування наказу від 26 вересня 2024 року №431о/с про звільнення його зі служби в Національній поліції України, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, й одночасно заявив вимоги про бездіяльність відповідача щодо нескладення та ненадання до ГУ ПФУ в Кіровоградської області грошового атестата для проведення перерахунку пенсійного забезпечення позивача. Такі позовні вимоги мають різні підстави виникнення спірних правовідносин, оскільки позивач, зокрема, оскаржує дії відповідача щодо його звільнення зі служби, та одночасно заявляє позовні вимоги, що стосуються права на отримання ним відповідного пенсійного забезпечення при звільненні зі служби.
Окрім того, заявлені позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зобов'язання (змушення) позивача звернутись з рапортом про повернення на депозитний рахунок ГУ НП в Херсонській області зайво виплаченої додаткової винагороди за період січня 2023 року в розмірі 34316,06 грн фактично не є взаємопов'язаними з іншими вимогами позивача про поновлення його на службі та неподання відносно нього матеріалів на розгляд Комісії Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, оскільки вказані правовідносини мають різні підстави та періоди виникнення, а також регулюються окремими нормативними актами. Лише факт виникнення спірних правовідносин між тими самими позивачем і відповідачем не є достатньою підставою для об'єднання не пов'язаних між собою позовних вимог в одне провадження.
Ураховуючи наведені обставини, суд констатував, що, звернувшись до суду з цим адміністративним позовом, позивач має намір одночасно врегулювати декілька спірних правовідносини з ГУ НП в Херсонській області, незважаючи на те, що підстави виникнення таких правовідносин не є пов'язаними між собою.
Також суд зауважив, що вирішення вищеперелічених позовних вимог у межах одного провадження значно сповільнить та ускладнить розгляд справи, що не буде відповідати своєчасності розгляду справи як одного з основних принципів адміністративного судочинства.
Тож, ураховуючи, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються різних підстав виникнення, мають різну доказову базу, а також регулюються окремими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в органах поліції, отримання поліцейськими додаткової винагороди на період воєнного стану, пенсійного забезпечення та отримання статусу учасника бойових дій, суд дійшов висновку, що об'єднання таких позовних вимог в одне провадження не буде відповідати правилам об'єднання позовних вимог відповідно до статті 172 КАС України. Тому, з огляду на те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, установлені КАС України, позовна заява підлягає поверненню позивачеві згідно із пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
19. За правилами пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
20. Відповідно до частини першої статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
21. Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
22. Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача (частина друга статті 172 КАС України).
23. Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднані можуть бути вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
24. Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин.
25. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
26. Пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
27. Похідна позовна вимога - це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
28. Таким чином, норми КАС України передбачають право позивача об'єднати в одній позовній заяві декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Порушення правил об'єднання позовних вимог, за змістом частини першої статті 172 КАС України, має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги: не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.
29. Окрім того, не допускається об'єднання в одне провадження декілька вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 172 КАС України, проте підпадають під заборони, прямо визначені у частинах четвертій та п'ятій цієї статті (об'єднані вимоги, (1) які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; (2) щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам).
30. Саме встановлення адміністративним судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
31. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що заявлені позивачем у позовній заяві позовні вимоги стосуються різних підстав виникнення, мають різну доказову базу, а також регулюються окремими нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, установлені КАС України.
32. Разом із тим, ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд, не встановили об'єднання позивачем у позовній заяві вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Висновки судів фактично зводяться до підстав для роз'єднання позовних вимог в окремі провадження.
33. Положення частини шостої статті 172 КАС України передбачають, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
34. Аналіз пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України у системному співвідношенні з положеннями статті 172 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства, може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог у самостійне провадження, за правилами частини шостої статті 172 КАС України, і розглянути кожну із заявлених вимог окремо. Наявність підстав для роз'єднання позовних вимог за правилами частини шостої статті 172 КАС України та розгляду кожної з вимог окремо, унеможливлює повернення судом позовної заяви позивачеві за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України.
35. Таким чином, висновуючи, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог і позовна заява підлягає поверненню відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, суди попередніх інстанцій не врахували, що ця процесуальна норма застосовується у системному співвідношенні з положеннями статті 172 КАС України.
36. Повертаючи позовну заяву позивачеві з посиланням на пункт 6 частини четвертої статті 169 КАС України, суд першої інстанції, як і апеляційний суд, не взяли до уваги, що наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України (роз'єднання позовних вимог) унеможливлює повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки ця норма містить відповідне виключення.
37. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо наявності підстав для застосування пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України та повернення позовної заяви позивачеві, не розглянули можливість роз'єднання позовних вимог, заявлених у позовній заяві, в окремі (самостійні) провадження, як це передбачено положеннями частини шостої статті 172 КАС України, що свідчить про порушення судами норм процесуального права.
38. Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
39. З огляду на наведене та приписи статті 353 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування оскаржуваних ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року і направлення справи №420/36381/24 до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття провадження.
VІ. Судові витрати
40. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року в справі №420/36381/24 скасувати.
3. Справу №420/36381/24 направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: А. В. Жук
С. А. Уханенко