14 травня 2026 року
м. Київ
справа № 440/608/25
адміністративне провадження № К/990/18654/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури третя особа Адвокат Покотило Марина Борисівна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури третя особа Адвокат Покотило Марина Борисівна , в якій просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Покотило М.Б. ;
-визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 14.12.2024 № ХІІ-008/2024 щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Покотило М.Б. ;
-зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Полтавської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 25.07.2024, яка зареєстрована Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області 25.07.2024 за вих № 65/7-24 щодо притягнення адвоката Покотило М.Б. до дисциплінарної відповідальності та позбавлення її права зайняття адвокатської діяльності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, Вищої кваліфікаційно - дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: Покотило Марина Борисівна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 року про відмову ОСОБА_1 в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Покотило М.Б. , залишено без розгляду. Продовжено розгляд справи № 440/608/25 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційної дисциплінарної комісії адвокатури від 14.12.2024 № ХІІ-008/2024 щодо відмови в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області від 26.09.2024 про відмову ОСОБА_1 в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Покотило М.Б. ; зобов'язання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 25.07.2024, яка зареєстрована Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Полтавської області 25.07.2024 за вих № 65/7-24 щодо притягнення адвоката Покотило М.Б. до дисциплінарної відповідальності та позбавлення її права зайняття адвокатської діяльності.
Вказана ухвала залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
18 квітня 2026 року засобами поштового зв'язку позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката Покотило М.Б.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції суперечить висновку щодо застосування норм права (зокрема, статті 2 КАС) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (справа № 640/33374/21, провадження № К/990/29295/23).
Перевіривши викладені доводи Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов'язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин тому, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що касаційній скарзі лише викладено обставини справи, зроблено вказівку на постанову Верховного Суду та її цитування, проте без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частиною четвертою статті 328 КАС України.
Також Верховний Суд наголошує, що стаття 2 КАС України є загальною процесуальною нормою, яка своєю чергою безпосередньої не впливає на вирішення цього спору, оскільки обставини, установлені судами у цій справі та досліджені ними докази, можуть мати індивідуальні ознаки, на відмінну від правовідносинах у справі, на яку посилається скаржник.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржник на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Полтавської області, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури третя особа Адвокат Покотило Марина Борисівна про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко