14 травня 2026 року
м. Київ
справа №160/12590/25
адміністративне провадження № К/990/18624/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
перевірив касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального територіального Управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні в період з 29.01.2020 року до 10.03.2023 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити Позивачу перерахунок з 29.01.2020 року до 10.03.2023 року грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, відповідно та на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Центрального територіального управління Національної Гвардії України, які полягають у відмові ОСОБА_1 в застосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні в період з 29.01.2020 року до 19.07.2022 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови. Зобов'язано Центральне територіальне управління Національної Гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 29.01.2020 року до 19.07.2022 року грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, відповідно та на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
24 квітня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність застосування відповідачем розрахункової величини прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 при нарахуванні грошового забезпечення позивачу та пов'язане з цим право позивача на перерахунок і виплату належного грошового забезпечення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Дніпропетровським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що судові рішення щодо порядку обчислення та виплати грошового забезпечення військовослужбовців можуть істотно відрізнятися залежно від конкретних обставин у різних військових частинах. Така різнорідність практики створює правову невизначеність та ускладнює належне виконання обов'язків командуванням військових формувань.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про різнорідність судової практики у цій категорії спорів. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник послався на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що ця справа становить значний суспільний інтерес, позаяк питання правильності обчислення та виплати грошового забезпечення військовослужбовців має важливе суспільне значення, оскільки безпосередньо стосується захисту прав тих, хто виконує свої обов'язки в умовах воєнного стану. Також скаржник вказав, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки йдеться не лише про конкретну суму виплат, але й про правову визначеність у сфері соціальних гарантій військовослужбовців.
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд наголошує, що сам по собі факт того, що спір виник у сфері соціального забезпечення військовослужбовців, не свідчить про значний суспільний інтерес у розумінні підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки подібні спори є типовими та вже неодноразово були предметом судового розгляду. Скаржник не навів конкретних обставин, які б вирізняли цю справу з-поміж інших аналогічних справ або свідчили про її вплив на широкий загал чи формування єдиної правозастосовної практики.
Посилання ж на виняткове значення справи для скаржника з огляду на розмір виплат та необхідність правової визначеності також не є достатнім, оскільки такі аргументи є притаманними будь-якому спору. Справа, в якій подано цю касаційну скаргу, не є винятковою та такою, що без судового захисту може призвести до настання незворотних наслідків для відповідача.
За таких обставин підстави, передбачені підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, відсутні.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального територіального Управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко М.В. Білак Л.О. Єресько