Справа № 182/361/25
Провадження № 2/0182/4963/2026
Іменем України
14.05.2026 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
22.01.2025 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № CL-308913 від 15.04.2021 року у розмірі 455210,73 грн., суми сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову зазначено, що 15.04.2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-308913, за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. Банк належним чином виконав свій обов'язок щодо надання позичальнику кредиту, в свою чергу позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 13.01.2025 року заборгованість за кредитним договором становить 455210,73 грн., в тому числі 261140,76 грн. - тіло кредиту, 194069,97 грн.-відсотки.
У зв'язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою про відкриття провадження від 24.01.2025 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України. Відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.
21.02.2025 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 не отримала вимоги банку про дострокове повернення кредиту, а тому банк не набув відповідного права на погашення всієї кредитної заборгованості достроково.
24.02.2025 року представник позивача надав відповідь на відзив, згідно якої просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 15.04.2021 року між Акціонерним товариством "Кредобанк" та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву № CL-308913 фізичної особи на отримання готівкового кредиту. Зазначена анкета підписана відповідач особисто. (а.с.10).
15.04.2021 року між Акціонерним товариством "Кредобанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-308913, за п. 1 якого банк зобов'язався надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі визначені в цьому кредитному договорі. Кредитний договір підписаний відповідачем власноручним підписано та не оскаржується (а.с.4-6).
Згідно розділу 2 кредитного договору, позичальник отримав кредит в розмірі 281549,25 грн., терміном кредитування 60 місяців, тобто до 14.04.2026 року.
За користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 35% річних (п. 4.1). Загальні витрати позичальника за кредитним договором становлять 323667,60 грн. (п. 4.4). Орієнтовна реальна процентна ставка 41,19 % річних (п. 4.5).
Також позивачем до суду надано Паспорт споживчого кредиту від 15.04.2021 року, який підписаний відповідачем особисто. (а.с.8-9).
Факт отримання відповідачем грошових коштів за вищевказаним кредитним договором підтверджено меморіальними ордерами №20292978, №20294276, №20294253 від 15.04.2021 року (а.с.15,16,17) та не спростовано відповідачем.
Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту №CL-308913 від 15.04.2021 року станом на 13.01.2025 року загальна сума заборгованості становить 455210,73 грн., що складається із суми заборгованості за кредитом в розмірі 261140,76 грн., суми заборгованості за відсотками в розмірі 194069,97 грн. (а.с.13-14).
З руху коштів по рахунку з 15.04.2021 року по 13.01.2025 ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалась кредитними коштами та періодично погашала заборгованість (а.с.18-28).
05.12.2024 року за вих. №85-13563304/24 АТ «Кредобанк» на адресу ОСОБА_1 надіслано досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, у якому просили протягом 30 днів з моменту отримання вимоги усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість за кредитним договором №CL-308913 від 15.04.2021 року (а.с.29).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Між Банком та фізичною особою виникли правовідносини з кредитних зобов'язань, які регулюються нормами ЦК України.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.
Із змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Із змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що він містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.
Частиною 1 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно положень ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонамиПримірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У даній справі кредит видано 15.04.2021 року на споживчі цілі, а дострокову вимогу пред'явлено 05.12.2024 року, тобто під час дії Закону про споживче кредитування.
Висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13638/15-ц та постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16, про необхідність виконання банком обов'язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором споживчого кредиту застосовні до спірних правовідносин, адже стаття 25 Закону про споживче кредитування, яка діяла на момент пред'явлення банком досудової вимоги у справі, відображає сформульований Верховним Судом та Верховним Судом України висновок щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості.
У справі правове значення для правильного вирішення спору має не лише встановлення факту відправлення банком повідомлення про дострокове повернення кредиту боржнику, а й фактичного повідомлення боржника про наявність такої вимоги, оскільки для неповідомленої особи (для відома якої така вимога не доведена) обов'язок її виконати виникнути не може.
У пунктах 6.9., 6.10. Кредитного договору сторони узгодили, що банк у випадках, передбачених пунктом 3.3 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що письмово повідомляє Позичальника. Позичальник зобов'язаний після отримання повідомлення Банку, передбаченого п.6.9. Кредитного договору, усунути порушення умов Кредитного договору, вказаних у повідомленні (згідно п.п.3.3.2., 3.3.3. Кредитного договору) протягом 30 (тридцяти) календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо Позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов'язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за Кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомленняБанку (п.6.9. Кредитного договору).
Згідно з пунктом 3.3 цього договору банк вправі відмовити у виплаті Позичальнику кредиту або його частини та/або припинити кредитування Позичальника у випадку:
3.3.1. передбаченому п.4.11. Кредитного договору:
3.3.2. прострочення сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту) щонайменше на один календарний місяць;
3.3.3. порушення Позичальником істотних умов Кредитного договору, зокрема: надання для здійснення платежів документів, що не відповідають вимогам законодавства України та встановленим в Банку правилам; представлення Позичальником у Банк для отримання кредиту документів/інформації, що виявились недостовірними; невиконання Позичальником зобов'язань, передбачених Кредитним договором.
Підставою позову є наявна заборгованість у зв'язку з порушенням Позичальником істотних умов Кредитного договору.
05.12.2024 року АТ «Кредобанк» звернулося до відповідача з досудовою вимогою № 85-13563304/24, в якому повідомило про наявність станом на 05.12.2024 року суми боргу у розмірі 445577,99 грн., з яких: 165478,02 грн. строковий борг по тілу, 95662,74 грн. прострочена заборгованість по тілу, 34119,29 грн. строкові проценти, 150317,94 грн. прострочені проценти (а.с.29).
Відповідач не спростовує факт наявності заборгованості.
Вимоги про дострокове повернення кредиту було направлено на адресу відповідача, зазначену ним у кредитному договорі цінними листами з описом з повідомленням про вручення.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.
Належним дотриманням процедури повідомлення боржника про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 361/3222/19 (провадження № 61-2788св21).
З урахуванням вищевказаного суд не приймає до уваги довід сторони відповідача щодо неотримання відповідачем досудової вимоги від 05.12.2024 року про дострокове погашення заборгованості з незалежних від банку причин.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, відповідачем не виконано зобов'язання по поверненню кредиту, унаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 455210,73 гривень, з яких: 261140,76 гривень заборгованість за тілом кредиту; 194069,97 гривень заборгованість за відсотками.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що обставини на які посилається позивач підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні. Водночас відповідачем ОСОБА_1 не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.
Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладеного кредитного договору, беручи до уваги, що позивачем надано достатні докази виникнення зобов'язання з укладеного кредитного договору та їх неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 , наслідком якого є обов'язок відповідача повернути всю суму кредиту та сплатити відсотки, суд погоджується з доводами позивача і вважає, що з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь банку загальну суму заборгованості за кредитом у розмірі 455210,73 гривень.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ «Кредобанк» підлягають стягненню судові витрати в сумі 6828,16 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №CL-308913 від 15.04.2021 року в сумі 455210 грн. 73 коп. (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч двісті десять грн. 73 коп.)
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 6828 грн. 16 коп. (шість тисяч вісімсот двадцять вісім грн. 16 коп.).
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О. В. Рунчева