Унікальний номер справи № 753/1660/24 Головуючий у суді першої інстанції - Сирбул О.Ф.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8458/2026 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
11 травня 2026 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2026 року про повернення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича про визначення частки майна в спільній сумісній власності боржника по цивільній справі за позовом Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпін Дмитро Валентинович до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Акціонерного товариства,
встановив:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у вказаній справі.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року заяву залишено без руху і надано позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2026 року заяву повернуто заявниці.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, заявниця ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 лютого 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що заявниця направила до суду заяву про усунення недоліків, у якій уточнила свої вимоги та додала усі необхідні документи. Тому суд не мав підстав повертати заяву заявниці.
За правилами ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові) (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно ч. 1 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно зі ст. 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Статтею 426 ЦПК України передбачено, що заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 ЦПК України до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 5 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Залишаючи без руху заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що, враховуючи приписи ч. 3 ст. 429 ЦПК України, заявнику слід уточнити прохальну частину заяви. Крім цього, додатки до заяви не посвідчені, відповідно до вимог приписів статті 95 ЦПК України, до заяви додано роздруківку електронного примірника судового рішення, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі загального доступу, що не є належною копією судового рішення в розумінні п.6 розділу ХІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України.
На виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху 06 лютого 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій заявниця уточнила вимоги своєї заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Повертаючи заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами заявниці, суд першої інстанції посилався на те, що вимоги ухвали суду від 30 січня 2026 року заявником не усунуто, а саме не направлено до суду нової редакції заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами з урахуванням визначених ухвалою суду недоліків та у відповідній кількості примірників до кількісного складу учасників процесу.
Разом з цим, у поданій ОСОБА_1 заяві про перегляд судового рішення викладено зміст її вимог та обставини, якими заявниця обґрунтовує свої вимоги. До заяви долучено документи, які заявниця на власний розсуд визначила доказами по справі.
У заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 уточнила вимоги прохальної частини своєї заяви, відповідно до ч. 3 ст. 429 ЦПК України.
Як визначено ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами частин 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
У ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви та заяви про усунення недоліків вбачається, що заявниця зазначила обставини, якими вона обґрунтовує свої вимоги та які вважає нововиявленими у розумінні ст. 423 ЦПК України а також зазначила, що до заяви додано доказиякими, на його думку, ці обставини підтверджуються.
Колегія суддів вважає, що заявниця виконала вимоги ухвали суду першої інстанції, а тому підстав повертати їй заяву про перегляд судового рішення у суду не було. Натомість, вирішуючи питання про прийняття до розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд передчасно надав оцінку долученим до цієї заяви доказам.
Апеляційний суд також зауважує, що нормами чинного цивільного процесуального законодавства України не встановлено обов'язку позивача/заявника усувати недоліки поданої ним заяви шляхом подання позову/заяви в новій редакції. Таку заяву може бути подано і у формі окремого процесуального документу.
Таким чином, не можна визнати обґрунтованою ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви із зазначених судом підстав.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини 5 статті 12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув заяву.
Згідно з вимогами ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням викладеного, ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 379 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києвавід 11 лютого 2026 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: С.М. Верланов
Т.О. Невідома