01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції - Лиска І.Г.,
Суддя-доповідач - Епель О.В.
11 травня 2026 року Справа № 640/12911/22
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
за участі секретаря Снитко А.А.,
Позивачки ОСОБА_1 ,
представниці Відповідача Павлушко В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правового акта,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач), в якому просила визнати протиправним та нечинним розділ VI Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 (далі - Положення №301/5) з подальшими змінами та доповненнями у чинній редакції.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначала, що розділ VI Положення №301/5 не відповідає Конституції України та приписам Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Також Позивачка акцентувала увагу на тому, що вона є суб'єктом правовідносин, для регулювання яких були застосовані приписи розділу VI Положення № 301/5.
2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскаржуваний розділ VI Положення № 301/5 відповідають вимогам Закону України «Про судову експертизу» спрямовані на належну реалізацію державної політики у сфері судово-експертної діяльності та організаційно-управлінських функцій Міністерства юстиції України.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням зміни вимог апеляційної скарги, просить змінити рішення в частині мотивів відмови в задоволенні вимог та визнати протиправним розділ VI Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 у період до 01.01.2023 - дати набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» щодо удосконалення організаційно-управлінського забезпечення судово-експертної діяльності» від 03.11.2022 № 2716-IX.
В обґрунтування своїх вимог Апелянтка зазначає, що норми розділу VI Положення № 301/5 очевидно порушували п. 22 ст. 92 Конституції України, оскільки у періоді її подання позовної заяви жодним законом не були визначені діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями експертів, та відповідальність за них.
Також ОСОБА_1 акцентувала увагу суду на тому, що, станом на момент звернення до суду з позовом, у Законі України «Про судову експертизу» не містилося жодної згадки щодо наявності у Відповідача повноваження унормовувати процедуру притягнення експертів до дисциплінарної відповідальності та делегувати повноваження з притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності.
Водночас, Апелянтка зазначає, що починаючи з 17.02.2023 розділ VI Положення № 301/5 був приведений у відповідність до Закону та Конституції України, втім зазначає, що її права продовжують порушуватися, оскільки розділ VI Положення № 301/5 продовжує до неї застосовуватися як акт переживаючої дії.
Обґрунтовуючи правильність своєї позиції ОСОБА_1 посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 24.10.2022 у справі № 640/3941/19, від 30.08.2022 у справі № 640/27721/20, від 07.07.2023 у справі № 640/18335/20 та від 29.02.2024 у справі № 420/6303/20.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 16.04.2026 - призначено справу до судового розгляду.
5. 20.04.2026 від Апелянтки надійшло клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги у якому вона просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправним та нечинним розділ VI Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5, у редакціях, чинних у період до 01.01.2023 - дати набуття чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» щодо удосконалення організаційно-управлінського забезпечення судово-експертної діяльності» від 03.11.2022 № 2716-IX.
6. 20.04.2026 від Апелянтки надійшли додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги щодо втрати предмету спору в цій справі внаслідок втрати чинності спірним нормативно-правовим актом. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що розділ VI Порядку №301/5 був застосований до неї і оскарження дисциплінарного стягнення триває.
Також Апелянтка посилається на актуальні правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2025 у справі № 640/28465/21, у якій касаційний суд зазначив, про наявність у суду безумовного обов'язку оцінити всі мотиви позову та оскаржуваний нормативно-правовий акт на предмет його відповідності ст. 3 КАС України у разі, якщо з позовом особа звернулася у період, коли акт ще був чинний.
7. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, стверджуючи про безпідставність доводів Апелянтки, а також законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції.
При цьому Відповідач зазначає, що Закон України «Про судову експертизу» виокремлює правовий статус експертно-кваліфікаційних комісій і саме на виконання вимог ст.ст. 8, 16, 17 цього Закону та з метою належної організації роботи з атестації судових експертів, було затверджено Порядок № 301/5.
Крім того, Міністерство юстиції України зазначає, що при прийнятті Положення №301/5 Відповідач діяв у межах своїх повноважень та наполягає на відсутності у Апелянтки порушеного права.
8. 01.05.2026 Апелянткою подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу в якому стверджує, що аргументи Відповідача, викладені у відзиві, не спростовують правильність доводів, викладених у апеляційній скарзі.
Зокрема, ОСОБА_1 зазначає про помилковість ототожнення Відповідачем термінів «закон» і «законодавство», а посилання Мін'юсту на проходження спірним актом державної реєстрації не може замінити судову перевірку на відповідність його Конституції та законам України.
Також Апелянтка акцентує увагу суду на відсутності у Відповідача повноважень на встановлення дисциплінарної відповідальності судових експертів.
9. 04.05.2026 Апелянткою подано до суду клопотання, яким просить долучити до матеріалів справи копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2024 у справі № 320/23111/23, а також заяву про уточнення правової позиції щодо процесуального розуміння апеляційних вимог у якій наполягає на незмінності предмету спору у цій справі та позовних вимог.
10. 07.05.2026 Відповідачем подано до суду додаткові пояснення у справі у яких він наполягає на доведеності правомірності дій Міністерства юстиції України та неможливості повторного визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. На переконання Відповідача, у разі втрати чинності оскаржуваного нормативно-правового акта на момент прийняття рішення судом, предмет спору у межах спірних правовідносин відсутній, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім того, Міністерство юстиції України зазначає, що судове рішення про визнання акта протиправним та нечинним має лише перспективну дію та не поширюється на правовідносини, які виникли під час чинності акта.
Також Відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах від 20.06.2023 у справі № 640/2412/20, від 09.11.2022 у справі № 640/10978/19, від 25.04.2024 у справі № 640/3541/21.
11. У судовому засіданні Апелянтка підтримала вимоги апеляційної скарги в межах доводів, викладених у скарзі письмово. Акцентувала увагу суду на порушенні її прав приписами оскаржуваного нормативно-правового акту навіть після втрати ним чинності. Також зазначала про суперечливість позиції Відповідача, яка, на її переконання, не спростовує правильність доводів, викладених у скарзі. Просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги - задовольнити.
У судовому засіданні представниця Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Підтримала позицію Міністерства юстиції України, викладену у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових письмових поясненнях. Просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
12. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
13. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
14. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог статей 8, 16, 17 Закону України «Про судову експертизу» та з метою належної організації роботи з атестації судових експертів наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5 затверджено Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів.
Саном на 27 червня 2024 року (дату ухвалення рішення судом першої інстанції) Положення №301/5 було чинне, а оскаржувана частина викладена в редакції зі змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2019 №82/5, в редакції Наказів Міністерства юстиції України від 03.02.2020 №337/5, від 20.01.2021 №243/5.
Преамбулою наказу про затвердження Положення передбачено, що наказ видано відповідно до статей 8, 16 17 Закону України «Про судову експертизу» та з метою належної організації роботи з атестації судових експертів.
ОСОБА_1 є атестованим судовим експертом, що підтверджується: витягом з Реєстру атестованих судових експертів у формі Картки атестованого судового експерта, свідоцтвом про присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта від 31.01.2007 №1082, виданим Міністерством юстиції України.
Позивач є суб'єктом правовідносин, для регулювання яких прийнято розділ VI Положення №301/5.
Рішенням від 26.07.2021 №1 Дисциплінарної палати ЦЕКК при Міністерстві юстиції України прийнято рішення «відповідно до розділу VI Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України від 03.03.2015 № 301/5, притягнути судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді попередження». У 2022 році Дисциплінарною палатою ЦЕКК при Міністерстві юстиції України було повторно застосовано до Позивача положення розд. VI Положення «Про ЦЕКК», що підтверджується листом Міністерства юстиції України від 20.05.2022 №38062/6.3/27-22 «Щодо надання пояснень», у якому зазначено, що на засіданні дисциплінарної палати ЦЕКК, яке відбулося 12.05.2022 було прийняте рішення про порушення стосовно Позивача дисциплінарного провадження.
15. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Як установлено судом апеляційної інстанції, 02 лютого 2023 року Міністерством юстиції України було прийнято наказ № 451/5, яким затверджено «Зміни до деяких нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності», зокрема до розділу у розділу VI Положення №301/5, конкретизувавши, між іншим, діяння, які є дисциплінарними проступками відповідно до статті 14 Закону України «Про судову експертизу».
25 червня 2025 року Положення №301/5 втратило чинність на підставі наказу Міністерства юстиції № 1224/5 від 06.05.2025 «Питання діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України».
16. Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пунктів 14 та 22 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів; засади судової експертизи; організація і діяльність прокуратури, нотаріату, органів досудового розслідування, органів і установ виконання покарань; порядок виконання судових рішень; засади організації та діяльності адвокатури та засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Правові, організаційні і фінансові основи судово-експертної діяльності з метою забезпечення правосуддя України незалежною, кваліфікованою і об'єктивною експертизою, орієнтованою на максимальне використання досягнень науки і техніки визначені Законом України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року № 4038-XII (далі - Закон № 4038-XII).
Згідно зі статтею 2 Закону № 4038-XII, законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів.
Статтею 8 Закону України «Про судову експертизу», передбачено, що організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Відповідно до частини четвертої статті 16, частин першої та третьої статті 17 Закону України «Про судову експертизу» порядок проведення атестації та присвоєння чи позбавлення кваліфікаційних класів судового експерта визначається міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
Судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності (ст.14 Закону № 4038-XII).
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 5 пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, одним з завдань Мінюсту є експертне забезпечення правосуддя.
Згідно з підпунктами 63, 64 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року № 228, Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує організацію роботи Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Мін'юсті і Науково-консультативної та методичної ради з проблем судової експертизи при Мін'юсті; видає та анулює свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.
На виконання вимог статей 8, 16, 17 Закону України «Про судову експертизу» та з метою належної організації роботи з атестації судових експертів наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/5 затверджено Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів.
Відповідно до розділу І Положення № 301/5, це Положення відповідно до статей 10, 14, 16, 17 та 21 Закону України «Про судову експертизу» визначає: організаційні засади, завдання та порядок діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - ЦЕКК); порядок підготовки та стажування фахівців, які мають намір отримати або підтвердити кваліфікацію судового експерта; порядок проведення атестації з метою присвоєння та підтвердження кваліфікації судового експерта в ЦЕКК; порядок видачі свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, його дубліката, переоформлення та анулювання свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; порядок тимчасового припинення здійснення судово-експертної діяльності та її поновлення; порядок розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів.
У розділі VІ Положення № 301/5 визначено порядок розгляду питань щодо дисциплінарної відповідальності судових експертів.
Зокрема, відповідно до пункту 12 розділу VІ Положення № 301/5, до судових експертів можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) призупинення дії Свідоцтва (на строк до одного року);
3) позбавлення кваліфікації судового експерта;
4) пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України).
Висновки суду апеляційної інстанції.
17. Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів учасників справи, колегія суддів зазначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень (п. 1 ч.1 ст. 5 КАС України).
18. Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені у положеннях ст. 264 КАС України.
19. Згідно з частин другої, третьої статті 264 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт протягом всього строку його чинності.
20. З наведеного можна зробити висновок, що оскаржуваний акт, який, на момент прийняття судового рішення у справі, вже був не чинним, не підлягає повторно визнанню нечинним з огляду на приписи ч. 3 ст. 264 КАС України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 640/10978/19.
21. Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 є суб'єктом правовідносин у яких підлягає застосуванню Положення № 301/5 і станом на момент звернення до суду з позовом у цій справі, розділ VI цього Положення був чинний.
22. Водночас, як зазначає сама Апелянтка, 01.01.2023 (тобто ще до ухвалення рішення суду) набув чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про судову експертизу» щодо удосконалення організаційно-управлінського забезпечення судово-експертної діяльності» від 03.11.2022 № 2716-IX (далі - Закон № 2716-IX).
Згідно із затвердженою ним новою редакцією ст. 14 Закону «Про судову експертизу» були вперше запроваджені види дисциплінарних проступків судових експертів та дисциплінарних стягнень, що можуть бути застосовані до експерта.
Слід зауважити, що відповідні зміни були внесені Відповідачем до розділу VI Положення №301/5 на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 451/5 від 02.02.2023 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності», які набрали чинності 17.02.2023.
Відтак, починаючи з 17.02.2023 розділ VI Положення №301/5 був приведений у відповідність до ст. 14 Закону України «Про судову експертизу», що відповідає вимогам п. 22 ст. 92 Конституції України.
23. Отже, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, спірна редакція розділу VI зазначеного вище Положення втратила чинність, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання розділу VI Положення №301/5 нечинним у судовому порядку.
24. Разом з тим, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, відповідно до якої, враховуючи положення пункту «б» частини першої статті 238, частини третьої статті 264, частини другої статті 265 КАС України, право позивача на розгляд його позову по суті та оцінка правомірності нормативно-правового акта, чинного на момент звернення з позовом, охоплює собою безумовний обов'язок суду оцінити всі мотиви такого позову та, відповідно, оскаржуваний нормативно-правовий акт на предмет його відповідності статті 2 КАС України.
Відмова у доступі до суду особі, якій положеннями частини другої статті 264 КАС України надано право ініціювати у суді спір про визнання протиправним та нечинним рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки нормативно-правового акта, може призвести до ситуації, за якої такі рішення суб'єктів владних повноважень будуть залишатися поза межами судового контролю.
Зазначена правова позиція викладена у постановах касаційного суду від 31 травня 2021 року у справі № 826/16053/16, від 15 жовтня 2025 року у справі № 1.380.2019.000737, від 23 грудня 2025 року у справі № 640/28465/21.
25. З огляду на вищезазначене, колегія суддів не погоджується з доводами Відповідача в тій частині, що відмова у визнанні оскаржуваного нормативно-правового акта нечинним за обставин цієї справи має обов'язковим наслідком відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
24. Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 до суду (12.08.2022) розділ VI Положення №301/5 був чинним та був викладений у новій редакції лише 02.02.2023, а також те, що Апелянтка є учасником правовідносин, що регулюються оскаржуваним Порядком, колегія суддів приходить до висновку про необхідність надання правової оцінки нормативно-правовому акту в оскаржуваній частині на предмет його відповідності статті 2 КАС України
25. Розглядаючи доводи Апелянтки в частині щодо невідповідності розділу VI Положення №301/5 вимогам ч. 2 ст. 19, п. 14 ст. 92 Конституції України та ч. 2 ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
26. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
27. Так, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. "У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
28. Як вбачається з преамбули наказу Мін'юсту від 03.03.2015 № 301/5 «Про затвердження Положення про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів», це положення затверджено відповідно до статей 8, 16, 17 Закону України «Про судову експертизу» та з метою належної організації роботи з атестації судових експертів.
29. Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу» в редакції, чинні станом на момент прийняття цього наказу, організація науково-методичного забезпечення судово-експертної діяльності та організаційно-управлінські засади діяльності державних спеціалізованих установ покладаються на міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
30. На переконання колегії суддів, організаційно-управлінськими засадами діяльності державних спеціалізованих установ є, зокрема, сукупність правил, методів та процедур, які забезпечують внутрішнє функціонування судово-експертної діяльності. До таких процедур належить також процедура розгляду питання про притягнення експерта до дисциплінарної відповідальності.
31. Крім того, відповідно до абзацу 3 статті 17 Закону України «Про судову експертизу» з метою вирішення питання про присвоєння кваліфікації судового експерта фахівцям чи позбавлення кваліфікації судового експерта фахівців, які не є працівниками державних спеціалізованих установ створюється Центральна експертно-кваліфікаційна комісія, яка діє відповідно до положення про неї, яке також затверджується Міністерством юстиції України.
32. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розділ VI Положення №301/5 був прийнятий на підставі приписів Закону № 4038-XII і як підзаконний нормативно-правовий акт він покликаний конкретизувати (деталізувати) та врегулювати механізм реалізації статті 14 цього Закону, а саме: порядок (процедуру) розгляду питань дисциплінарної відповідальності судових експертів.
33. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у Міністерства юстиції України повноважень на затвердження спірного порядку. Доводи Апелянтки правильність висновків суду в цій частині не спростовують.
34. Надаючи оцінку твердженням ОСОБА_1 , щодо невідповідності розділу VI Положення № 301/5 вимогам п. 22 ст. 92 Конституції України, колегія суддів зазначає наступне.
35. Так, відповідно до пункту 22 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
36. У рішенні Конституційного Суду України від 30.05.2001 №7-рп/2001 (справа про відповідальність юридичних осіб) також визначено: «Наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (статті 58, 61, пункти 1, 22 частини першої статті 92 Конституції України).
37. Отже, за своїм змістом пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього».
Аналогічна правова позиція пізніше була також викладена у правових висновках Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.07.2023 у справі №640/18335/20, від 29.02.2024 у справі № 420/6303/20 .
38. Станом на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин та звернення до суду з позовом у цій справі, редакція статті 14 Закону України «Про судову експертизу», визначала, що судовий експерт на підставах і в порядку, передбаченими законодавством, може бути притягнутий до юридичної відповідальності.
39. Попри те, що процедура притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності визначена Положенням №301/5, яке прийнято в розвиток статті 14 указаного Закону, судом першої інстанції не було взято до уваги, що ані у вказаній статті 14, ані в Законі України «Про судову експертизу» у цілому не було передбачено (у редакції Закону, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з цим позовом) діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них, а їх визначення виключно підзаконним нормативно-правовим актом (наказом Мін'юсту) є таким, що не відповідає приписам ст. 14 Закону України «Про судову експертизу» та п. 22 ст. 92 Основного Закону, як на тому обґрунтовано наполягає Апелянтка.
40. Водночас, як було зазначено колегією суддів раніше, починаючи з 17.02.2023 розділ VI Положення №301/5 був приведений у відповідність до ст. 14 Закону України «Про судову експертизу», що відповідає вимогам п. 22 ст. 92 Конституції України на підставі Наказу Міністерства юстиції України № 451/5 від 02.02.2023 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності», який набрав чинності 17.02.2023.
41. Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розділ VI Положення №301/5 у редакції до 17.02.2023 є протиправним, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 в підлягають задоволенню частково, а саме: шляхом визнання протиправним розділу VI Положення №301/5 в редакції, чинній до 17.02.2023.
42. Аналізуючи всі доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, колегія суддів враховує висновки Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Суд зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
43. У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
44. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
45. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
46. Отже, перевіривши рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів учасників справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року - скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню частково.
47. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у цій справі у розмірі 992,40 грн згідно квитанції від 12.08.2022 №38503586, а також за подання апеляційної скарги у розмірі 1488, 60 грн згідно квитанції від 15.03.2025 № 5576-8370-8905-9455.
Отже, з огляду на результат розгляду цієї справи, на користь Апелянтки за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно обсягу задоволених позовних вимог у загальному розмірі 1240,50 грн
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними та нечинними окремих положень нормативно-правового акта - задовольнити частково.
Визнати протиправним розділ VI Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 № 301/5 у редакції, чинній до 17.02.2023.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Стягнути з Міністерства юстиції України (вул. Городецького,13, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1240,50 (одна тисяча двісті сорок гривень п'ятдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 14 травня 2026 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев