Справа № 640/19227/22 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
13 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий суддя Говорун О.В.,
судді: Оксененко О.М., Чуприна О.В.
Секретар судового засідання Дімінська О.О.
Позивач - ОСОБА_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 .
Особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 .
Оскаржуване судове рішення - ухвала Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2026.
Повне рішення складено 13.01.2026.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача в частині ігнорування рапорту від 23.09.2022 щодо надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов'язати відповідача здійснити її нарахування і виплату, у відповідності до норм Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам;
- у разі задоволення позовних вимог, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання відповідача подати адміністративному суду, у встановлений ним строк, відповідний звіт, в порядку ст. 382 КАС України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.01.2025 позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 від 23.09.2022 про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) від 23.09.2022 про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відмовлено.
12.12.2025 до суду першої інстанції надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження у справі №640/19227/22, в якій позивач просив суд замінити боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_10 з Військової частини НОМЕР_4 (НОМЕР_6 батальйон) на Військову частину НОМЕР_5 .
Ухвалою суду першої інстанції від 13.01.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну боржника сторони у виконавчому провадженні відмовлено.
Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що правових підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_11 немає з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів правонаступництва Військової частини НОМЕР_5 щодо Військової частини НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та ухвалити нове рішення, яким вказану вище заяву позивача задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт зазначив про те, що зі змісту ухвали по справі № 320/22876/23 вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 , яка була структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_5 , припинена. При цьому, з огляду на те, що обставини правонаступництва Військової частини НОМЕР_5 щодо Військової частини НОМЕР_1 вже були встановлені судом у справі № 320/22876/23, то вказані обставині у розумінні КАС України є встановленими та не потребують доказування. Тому наявні підстави для заміни боржника у виконавчому провадженні.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не був поданий.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у відділі державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження НОМЕР_11 з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду №640/19227/22 від 07.01.2025 про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) від 23.09.2022 про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Після відкриття виконавчого провадження позивачу стало відомо, що після його звільнення з військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_6 батальйон), вказана військова частина не має статусу юридичної особи та є структурним підрозділом військової частини НОМЕР_5 ( НОМЕР_7 бригади ТРО) Збройних Сил України. Більше того, сама військова частина НОМЕР_1 (НОМЕР_6 батальйон) наразі вже розформована, а отже правонаступником боржника по означеному вище виконавчому провадженні є саме військова частини НОМЕР_5 НОМЕР_8 бригада ТРО). Рішення суду не виконано.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), зокрема, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Положеннями Закону № 1404-VIII обумовлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження представляє собою процес, який починається з моменту набрання судовим рішенням законної сили і завершується настанням відповідних обставин, передбачених статтею 39 цього Закону.
Відповідно до частини 5 статті 15 Закону № 1404-VIII, у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім'я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.
Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Статтею 52 КАС України, установлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
За правилами частини 1 статті 379 КАС України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Приписами частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Отже, наведене вище нормативно-правове регулювання свідчить про те, що суд зобов'язаний провести заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, у разі її вибуття, за умови якщо факт правонаступництва (переходу прав та обов'язків) за такими зобов'язаннями належним чином підтверджений.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 200/1353/21-а зокрема зазначається, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. Водночас обов'язок відновити порушені права особи покладено на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права.
Тобто функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зауважує, що у разі, якщо спір виник з приводу реалізації суб'єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб'єкту владних повноважень.
Якщо спір виник у відносинах, що не пов'язані з реалізацією суб'єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб'єкта владних повноважень.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення факту припинення первісного суб'єкта та переходу його функцій (адміністративної компетенції), щодо яких виник спір, до іншої юридичної особи.
Вказані висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам Верховного Суду, сформованим у постановах від 24.01.2023 у справі №300/7605/21, від 21.11.2024 у справі №580/6866/23, від 23.04.2025 у справі № 0440/6992/18 та від 24.01.2023 у справі № 300/7605/21.
Зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції вбачається, що позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували правонаступництво Військової частини НОМЕР_5 щодо військової частини НОМЕР_1 . При цьому, судом першої інстанції зауважено, що докази щодо правонаступництва Військової частини НОМЕР_5 щодо військової частини НОМЕР_1 у справі № 320/22876/23 не можуть слугувати належним доказом правонаступництва у цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом ч. 4 ст. 242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Колегія суддів зазначає, що згідно наданих Військовою частиною НОМЕР_5 пояснень та доданих до них документів, військова частина НОМЕР_5 з 31.07.2025 є правонаступником військової частини НОМЕР_1 .
Викладені вище обставини свідчать про наявність правових підстав для задоволення заяви позивача про заміну сторони виконавчого провадження.
Відтак колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної заяви.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 310, 321, КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження задовольнити.
Замінити боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_10 з Військової частини НОМЕР_4 (НОМЕР_6 батальйон) (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_2 ) на Військову частину НОМЕР_5 (ідентифікаційний код юридичної особи - НОМЕР_9 ) .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.В. Говорун
Судді О.М. Оксененко
О.В. Чуприна