Справа № 620/10010/25 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.
14 травня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Златіна С.В.,
суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач; ГУ ПФ України у Київській області), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у не виплаті з 21 березня 2024 року розміру розрахованої пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність;
- зобов'язати відповідача здійснити з 21 березня 2024 року перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) пенсії в повному розмірі з урахуванням всіх надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством без обмеження її максимальним розміром, в тому числі у десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2025 року з обмеженням її максимального розміру;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що чинність положень Закону №3668-VI не спростовує неконституційність частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII з 20 грудня 2016 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.
Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року, ГУ ПФ України в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що відмова Головного управління в нарахуванні (перерахунку) і виплаті пенсії позивачу без обмеження граничного розміру пенсії є законною і обґрунтованою та не призвела до зменшення розміру пенсії останнього, яку отримував до цього. У даному випадку така відмова за своєю суттю не є звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Відповідач відмітив, що з 20 грудня 2016 року констатується відсутність частини сьомої статті 43 у Законі N2262-XII, яка з вказаної дати втратила чинність. У той же час інші положення Закону Nє3668-VI, а також Закону Nє2262-XII, неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов?язкові для застосування.
Додатково орган Пенсійного фонду зазначив, що принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
19 березня 2026 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційне скаргу зашити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.
Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із перерахунком пенсії від 28 лютого 2024 року позивачу обмежено пенсію з урахуванням максимального розміру (а.с.20).
Вважаючи такі дії органу Пенсійного фонду протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб. що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
08 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України №3668 -VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668).
За змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок. підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги. пенсії за особливі заслуги перед Україною. індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб", "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом частину третю статті 67 Закону №796-XII викладено в такій редакції:
"Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсі за особливі заслуги перед Україною. індексації та інших доплат до пенсії. встановлених законодавством. крім доблати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
При цьому, абзацом першим пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим вказаним Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності зазначеним Законом.
Абзацом другим вказаного пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності зазначеним Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). встановлений зазначеним Законом.
Виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону Nє 1058-IV та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством. до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
Таким чином, положення пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв?язку із застосуванням Закону України Nє3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності вказаним Законом перевищував максимальний розмір. а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту. коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Аналізуючи норми абзаців 1, 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI, Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2020 року у справі Nє 580/492/19 зазначив, що вказані норми Закону Nє3668-VI стосуються виплат пенсії, призначеної до 1 жовтня 2011 року, та розмір якої на час призначення перевищував встановлений цим Законом її максимальний розмір. Виплата таких пенсій здійснюється без підвищень. доплат та інших перерахунків до того моменту, коли встановлений максимальний розмір пенсії відповідатиме розміру відповідної пенсії.
Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону Nє3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового угримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом. не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
При цьому, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положення" Закону №3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації. без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону Nє1058-IV та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством. до того часу коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що пункт 2 розділу ІІ Закону Nє3668-VI в контексті перехідних положень не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб. у яких на 1 жовтня 2011 року вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб. які втратили працездатність).
Оскільки на момент набрання чинності Законом Nє3668-VI пенсія позивача не перевищувала законодавчо встановленого максимального розміру, то на нього не поширюються норми пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону Nє 3668-
Аналіз пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень статті 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії.
Таким чином, тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону Nє3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом Nє 3668-VI, та яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону Nє3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 6 вересня 2012 року Nє5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об?єктивно обгрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону Nє3668-V1 та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.
Під час судового розгляду справи встановлено, що позивачу пенсія призначена з урахуванням положень Закону Nє796-XII та її розмір становить більше максимального (10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність).
Підпунктом б пункту 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення» Закону Nє3668-V внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема. до статті 67 Закону Nє796-ХII. а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги. пенсії за особливі заслуги перед Україною. індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб. які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб. які втратили працездатність.
Отже, згідно з частиною третьою статті 67 Закону Nє796-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень. додаткової пенсії. цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працезлатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії. цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством. крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб. які мають особливі заслуги перед Батьківщиною не може перевищувати 10740 гривень.
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів. вказаних у статті 2 Закону Nє3668-VI, зокрема, з урахуванням положень Закону Nє796-ХІI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
20 березня 2024 року Конституційний Суд України прийняв Рішення Nє2-p(II)/2024. яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (с неконституційними), припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року Nє 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громадян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року Nє 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи* від 28 лютого 1991 року Nє 796-ХІI зі змінами.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-p(IIy/2024 припис статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року Nє 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України "Про статус і соціальний захист громалян. які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року Nє 796-ХІI зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року Nє 796-ХII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення. що визнані неконституційними. втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, у контексті викладеного суд першої інстанції вірно зробив висновок та зауважив, що з 20 березня 2024 року - з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20 березня 2024 року Nє2-p(II)/2024 стаття 67 Закону Nє796-XII не містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону Nє3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-ХII зі змінами, визнано неконституційними.
Припис статті 2 зі змінами, що поширює свою дію на Закон Nє796-XI зі змінами, визнано таким, що не відповідає Конституції України (с неконституційним), згідно з рішенням Конституційного Суду Nє 2-р(II)/2024 від 20 березня 2024 року припис статті 2 утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зобов'язання ГУ ПФ України в Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 березня 2025 року без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, судовою колегією встановлено, що при ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції застосовував приписи Закону №2262, в той час як пенсія позивачу призначена відповідно до Закону №1058.
З огляду на встановлене у попередньому абзаці порушення судом першої інстанції норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для його зміни в мотивувальній частині шляхом викладення вказаної частини судового рішення у редакції цієї постанови.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат в порядку статті 139 КАС України - відсутні.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - змінити в мотивувальній частині, виклавши вказану частину судового рішення суду першої інстанції у редакції цієї постанови.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач С.В. Златін
Суддя О.О. Осіпова
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст судового рішення виготовлено 14 травня 2026 року.