Справа № 640/32496/21
13 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Безименної Н.В.., Вівдиченко Т.Р.
'
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 , в якій позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 на день звільнення 08.10.2021 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки з 2017 року по 2021 рік;
- зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки з 2017 по 2021 роки;
- визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 2017 року по жовтень 2021 року, включно;
- визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 щодо не проведення повного розрахунку при звільненні та зобов'язати нарахувати невиплачену ОСОБА_1 у день виключення із списків частини (08 жовтня 2021 року) грошової компенсації за неотримане речове майно;
- визнати протиправними дії Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 додаткової доплати до заробітної плати за роботу в період карантину за період з 2020 року по 08 жовтня 2021 року та зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити йому додаткову доплату до заробітної плати за роботу в період карантину за період з 2020 року по 08 жовтня 2021 року;
- стягнути з Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 , середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені, з 11 жовтня 2021 року (перший робочий день після звільнення з військової служби), по 13 жовтня 2021 року, а решту заявлених позовних вимог в даному адміністративному позові по день ухвалення рішення у справі, при набранні законної сили.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII за період з 13.10.2017 року по 10.10.2021 року.
Зобов'язано Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої п. 4 ст. 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII.
Визнати протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 13.10.2017 року по 28.02.2018 року.
Зобов'язано Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.10.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
Визнвно протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 10.10.2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром: 4277,02 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
Зобов'язано Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром: 4277,02 грн за період з 01.03.2018 року до 10.10.2021 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі додаткової доплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 за період з квітня 2020 року по жовтень 2021 року.
Зобов'язано Окремий контрольно-пропускний пункт " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплати згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 за період з квітня 2020 року по жовтень 2021 року пропорційно в розрахунку на місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнуто з Окремого контрольно-пропускного пункту " ІНФОРМАЦІЯ_1 " Військова частина НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.10.2021 року по 12.10.2021 року розмірі 1119,62 гривень (одна тисяча сто дев'ятнадцять гривень 62 копійки), з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2026 року залишено без задоволення, а рішення - без змін.
24.03.2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №640/32496/21, в якій позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_2 витрати на правничу професійну допомогу адвоката в розмірі 9000,00 гривень.
Розглянувши подану заяву, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови від 17.03.2026 року не було вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
24.03.2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №640/32496/21, в якій позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Окремого контрольно-пропускного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу професійну допомогу адвоката в розмірі 9000,00 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Антонеску Оленою Георгіївною було укладено з договір про надання правової допомоги. Відповідно до умов вказаного договору, адвокат зобов'язувалося надати клієнту (позивачу) правову допомогу, а клієнт, - відповідно прийняти та оплатити таку допомогу. При цьому обсяг правової допомоги, що надається за цим договором, підлягає узгодженню сторонами в кожному конкретному випадку в усній або письмовій формі.
В свою чергу, відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів звертає увагу, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі №808/1849/18 вказував, що відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції враховує, що мотивувальна частина відзиву фактично повторює доводи, які викладались представником позивача в позовній заяві та поясненнях по суті справи при її розгляді в суді першої інстанції.
Також, колегія суддів звертає увагу, що доводи і правова позиція позивача у справі в судах першої та апеляційної інстанцій не змінювались, додаткових доказів не подавалось, отже, заявлена вартість наданих послуг є явно завищеною, оскільки жодної необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавство, документи та докази в даному випадку у представника позивача не виникало.
Беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за складення та подання відзиву на апеляційну скаргу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини
Враховуючи приписи ч.7 ст. 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 04.06.2021 у справі № 160/13273/19, від 25.05.2021 у справі № 640/2076/19.
У рішенні по справі "Бєлоусов проти України" (Заява №4494/07) ЄСПЛ дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: "... хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром "фактично понесеними" (див. вищезазначене рішення у справі "Савін проти України" (Savin v. Ukraine), п. 97)".
Також, колегія суддів звертає увагу, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити частково вказану заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у даній справі.
Керуючись ст. ст. 132, 135, 139, 241, 242, 252, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 " (Військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 (чотири тисяч) грн.
Додаткова постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
Т.Р. Вівдиченко