Справа № 607/4864/26
Провадження №2/951/219/2026
/заочне/
14 травня 2026 року селище Козова
Козівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Чапаєва Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Бусько Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Козова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 24 297 грн 58 коп., з яких 3999 грн 99 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 14 457 грн 59 коп. - заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором, 3840 грн - заборгованість за процентами, нарахованими позивачем за 64 календарних днів, 2000 грн штрафні санкції.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.06.2024 товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідач уклали договір №4718975 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. 31.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. В порушення умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала та допустила заборгованість у розмірі 24 297 грн 58 коп., які позивач просить стягнути, а також стягнути з відповідача судові витрати: витрати на правничу допомогу - 10 000 грн, судовий збір - 2662 грн 40 коп.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» на нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Ухвалою суду від 02.04.2026 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження, відповідачу визначено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву. Відзиву не надходило.
Представник позивача у судове засідання не прибув, проте в позовній заяві зазначив, що просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечив щодо ухвалення заочного рішення у справі.
На адресу відповідача, яка згідно з інформацією з Єдиного державного демографічного реєстру є її адресою реєстрації, направлялась ухвала про відкриття провадження у справі та позовна заява з додатками, котрі повернулися до суду без їх отримання відповідачем та з відміткою пошти (адресат відсутній за вказаною адресою). Крім того, їй неодноразово направлялись повістки, у яких повідомлялися дати судових засідань.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а в даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18).
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі, і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства, зокрема тих, за якими суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд дійшов висновку про заочний розгляд справи за відсутності сторін без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Отже, фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши доводи сторін, дійшов такого висновку.
08.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» та відповідач уклали договір № 4718975 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 20-25). Відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 81496. Так, умовами договору визначено тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 4000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання за вказаним договором виконало та 08.06.2024 перерахувало на картковий рахунок відповідача 4000 грн., що підтверджується інформацією, наданою АТ «ОЩАДБАНК» (а.с. 98-100), а також інформацією, наданою платіжним провайдером - товариством з обмеженої відповідальністю «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» (а.с. 14).
Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через систему paytech.com.ua, на підставі укладеного Договору про переказ коштів №210222-1 від 21.02.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК № В0000338 від 27.08.2021) та отримало Ліцензію Національного банка України.
За інформацією в листі товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК УКРАЇНА», відповідно до зазначеного договору № 4718975 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 4000 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .
На підставі норм, викладених в ст. 84 ЦПК України, позивачем разом із позовною заявою до суду подано клопотання про витребування доказів щодо належності банківської картки Відповідачу.
За ухвалою суду від 02.04.2026 було витребувано з АТ «ОЩАДБАНК» (вул. Госпітальна, 12-г, м. Київ, 01001, ЄДРПОУ 00032129) інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а також підтвердження факту зарахування коштів 08.06.2024 на дану платіжну картку, банком-емітентом якої є АТ «ОЩАДБАНК», у сумі 4000 грн, за ініціативою товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» з відображенням часу зарахування коштів, і 16.04.2025 на запитувану інформацію АТ «ОЩАДБАНК» надав відповідну інформацію (а.с.98-100).
Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4718975 від 08.06.2024 року у період з 08.06.2024 року по 31.03.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 14 457,59 грн.
У зазначений період Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту розмірі 0,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 3360 грн.
Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених відповідачем, зазначений в Розрахунку заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Враховуючи вищенаведене, факт укладення правочину та отримання відповідачем коштів не може бути спростований, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку. Враховуючи зазначене, станом на 31.03.2025 загальна сума заборгованості Відповідача за Договором № 4718975 від 08.06.2024 склала: тіло кредиту 3999 грн 99 коп., заборгованість за процентами 14 457 грн 59 коп., загальною сумою 20 457,58 грн.
Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов'язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № 1177 від 19.03.2019, видане Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має ліцензію на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит, яка була видана Національним банком України від 21.03.2024 року. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022, видане Національним банком України, має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 03.04.2024. На підставі зазначеного Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» має право укладати договори факторингу.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 31.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача (а.с.76-80).
Відповідно до п.1.3. Договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 31.03.2025 року №31/03/2025, листом від 01.04.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНЦІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень.
Враховуючи вищезазначене, Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором, а саме, на номер 380685008786 було направлено SMS-повідомлення щодо кредитного договору 4718975 (а.с. 30).
Отже, до товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до Відповідача за договором.
Згідно з наданим разом із позовною заявою розрахунком, складеним товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА Україна» (а.с. 32-36) заборгованість відповідача за кредитним договором № 4718975 від 08.06.2024, станом на 31.03.2025 становить 20 457 грн 58 коп., з яких: 3999 грн 99 коп. - тіло кредиту, 14 457 грн 59 коп. - проценти, штрафні санкції - 2000 грн.
Також позивач надав розрахунок заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за Договором № 4718975 про надання споживчого кредиту від 08.06.2024 за 64 календарних днів (01.04.2025 - 03.06.2025) зі змісту якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ» ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» нараховувало відповідачу проценти за користування кредитом за період з 01.04.2025 до 03.06.2025 у розмірі 1,5% за день користування. Відтак, заборгованість відповідача за процентами, нарахованими позивачем за 64 календарних днів становить - 3840 грн (а.с. 37).
Щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом суд зазначає таке.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до умов договору сторони погодили таку сплату відсотків: періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка - 1,5 % в день.
Так, з розрахунків заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що за період, зокрема з 21.08.2024 по 03.06.2025 було здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до пункту 1.4.1 згаданого Договору за денною процентною ставкою 1,5 %.
Суд частково не погоджується із зазначеним розрахунком, зважаючи на таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22.11.2023 № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною п'ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Зважаючи на те, що Закон України від 22.11.2023 №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 18.06.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин слід застосовувати частину п'яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 1,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення законопроєкту застосовуються в разі необхідності врегулювання відносин, пов'язаних із переходом від чинного правового регулювання до нового, яке впроваджується з ухваленням закону. При цьому перехідні положення мають відповідати приписам прикінцевих положень, що визначають особливості набрання чинності законом або його окремими нормами. Якщо закон містить норми тимчасового чи локального характеру, вони також включаються до перехідних положень законопроєкту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Закон № 3498-IX встановив певний порядок його застосування і поступове зменшення максимальної денної процентної ставки за користування кредитом. Така дія закону у часі передбачає його безумовне застосування (з моменту набрання ним чинності) незалежно від умов, встановлених у договорах, строк дії яких не закінчився на момент набрання чинності змін до законодавства, у тому числі й тих договорів, строк дії яких продовжено після набрання чинності цими змінами. Це обґрунтовується тим, що умови договору в будь-якому разі не можуть суперечити вимогам закону. Відповідно, для усіх діючих договорів про споживче кредитування максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: у період з 24.12.2023 по 22.04.2024 (включно) - 2,5%; у період з 23.04.2024 по 20.08.2024 (включно) - 1,5%; у період після 21.08.2024 - 1%.
Застосовуючи такий висновок до спірних у цій справі правовідносин, суд враховує, що згаданий кредитний договір укладено 08.06.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому вважає, що застосування позивачем 1,5% денної процентної ставки у період з 21.08.2024 по 03.06.2025, хоча і формально відповідає умовам договору, однак не відповідає вимогам закону, а тому під час розрахунку заборгованості відповідача за період із 21.08.2024 по 03.06.2025 (включно) -застосуванню підлягає максимальний розмір денної процентної ставки - 1 %.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18), постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18), постанові Верховного Суді від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Відтак суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, керуючись розміром максимально встановленої ставки у відповідний період, а саме з 08.06.2024 до 20.08.2024 включно (разом 74 календарних днів) за денною процентною ставкою 1,5% в день, що становить 1079,82 грн, позаяк відповідач 24.07.2024 та 02.08.2024 здійснила два платежі на погашення заборгованості за процентами на загальну суму 3360 грн. З 21.08.2024 до 03.06.2025 включно (разом 287 календарних днів) - за денною процентною ставкою 1%, що становить 11 479,97 грн. Загалом сума невиконаного зобов?язання щодо сплати процентів становить 12 559,79 грн.
Загалом сума невиконаного зобов?язання, що складається із тіла кредиту та процентів, становить 16 559,78 грн (3999,99 грн тіло кредиту + 12 559,79 грн проценти).
Зазначений розмір заборгованості підтверджується умовами договору, з урахуванням проведеного судом розрахунку, про який описано вище, і не викликає сумніву у суду.
Вирішуючи питання в частині стягнення неустойки штрафу та пені в розмірі 2000 грн, суд керується таким.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з розрахунком первісного кредитора, він визначив штрафні санкції за порушення відповідачем грошового зобов'язання за вищезгаданим договором у розмірі 2000 грн.
Оскільки позивач нарахував до сплати штрафні санкції в розмірі 2000 грн у період дії в Україні воєнного стану, і від сплати зазначеної неустойки відповідач звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення таких штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статті 610 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Приписами частин 1 та 6 статті 81 ЦК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не довела належного виконання зобов'язань за кредитними договорами, розрахунки заборгованості не спростувала, відзив на позов не надала.
Ураховуючи вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд дійшов висновку, що відповідач порушила умови договору, на час ухвалення рішення позивачу борг не сплатила, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх часткового задоволення.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.2, ч.3, 4, 6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі склали 10 000 гривень, що підтверджується копією договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги, договором рахунком на оплату №15381-26/02-2026 від 26.02.2026, актом № 15381 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, заявкою № 15381 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10 від 18.09.2020, ордером на надання правничої допомоги серії АІ №2139967 від 26.02.2026.
Відповідач не заявляла клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність та безпідставність.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому з неї на користь позивача слід стягнути заборгованість, яка в сукупному розмірі становить 16 559,78 грн та складається із 3999,99 грн заборгованості за тілом кредиту та 12 559,79 грн із заборгованості за процентами.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Судом задоволено позов частково, а саме на 16 559,78 грн із заявленої вимоги на 24 297,58 грн, тобто на 68,15% від заявленої майнової вимоги.
Тому суд стягує пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв'язку зі зверненням із позовом до суду, а саме: судовий збір в сумі 1814 грн 43 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6815 грн.
З огляду на викладене, керуючись ст. 2-13, 76-80, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість на загальну суму 16 559 (шістнадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 78 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» судові витрати в розмірі 8629 грн 43 коп., з яких: 6815 (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн - витрати на професійну правничу допомогу; 1814 (одна тисяча вісімсот чотирнадцять) грн 43 коп. - судовий збір.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 14.05.2026.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» адреса місця знаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м.Київ, 03045, ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Головуючий суддя Р.В. Чапаєв