П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/32220/25
Суддя першої інстанції - Бойко О.Я.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №420/32220/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дії, скасування рішення, зобов'язання повторно розглянути заяву, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення № 156050028916 від 28 серпня 2025 року щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 31 жовтня 1984 року по 22 грудня 1987 року, згідно військового квитка НОМЕР_1 та періодів роботи в колгоспі, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 з 10 березня 1988 року по 20 травня 1988 року; з 09 лютого 1991 року по 19 січня 1994 року; з 20 січня 1994 року по 24 січня 2001 року - протиправними;
- скасувати рішення №156050028916 від 28 серпня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 21 серпня 2025 року та зарахувати до страхового стажу позивача, період проходження військової служби з 31 жовтня 1984 року по 22 грудня 1987 року, згідно військового квитка НОМЕР_1 та періодів роботи в колгоспі, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 з 10 березня 1988 року по 20 травня 1988 року; з 09 лютого 1991 року по 19 січня 1994 року; з 20 січня 1994 року по 24 січня 2001 року;
- визнати право позивача на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років, згідно статті 26 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позовні вимоги задоволені частково. Суд:
- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №156050028916 від 28 серпня 2025 року щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 31 жовтня 1984 року по 22 грудня 1987 року, згідно військового квитка НОМЕР_1 та періодів роботи в колгоспі, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 з 10 березня 1988 року по 20 травня 1988 року; з 09 лютого 1991 року по 19 січня 1994 року; з 20 січня 1994 року по 24 січня 2001 року;
- зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву позивача від 21 серпня 2025 року та зарахувати до страхового стажу період проходження військової служби з 31 жовтня 1984 по 22 грудня 1987 року, згідно військового квитка НОМЕР_1 та періодів роботи в колгоспі, згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_2 з 10 березня 1988 року по 20 травня 1988 року; з 09 лютого 1991 року по 19 січня 1994 року; з 20 січня 1994 року по 24 січня 2001 року.
У задоволенні решти вимог відмовив.
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №420/32220/25.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в апеляційній скарзі зазначило, що до загального страхового стражу позивача не враховано період військової служби з 31 жовтня 1984 року по 22 грудня 1987 року згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не читається печатка та відсутній підпис відповідальної особи. Також до страхового стажу не зараховані періоди роботи у колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 10 березня 1988 року по 20 травня 1988 року, з 09 лютого 1991 року по 19 січня 1994 року, оскільки не зазначено встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 “Про трудові книжки колгоспників» та з 20 січня 1994 року по 24 січня 2001 року, оскільки зазначений період потребує підтвердження додатковими документами або результатами перевірки у зв'язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, за принципом екстериторіальності, прийняте рішення від 28 серпня 2025 року №156050028916 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Пенсійне забезпечення позивача здійснювалося відповідно до норм чинного законодавства.
Апелянт вважає, що права та законні інтереси ОСОБА_1 не порушені, позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Таким чином, просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження.
08 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
04 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 21 серпня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся з заявою №1272 до Відділу обслуговування громадян № 17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заява позивача від 21 серпня 2025 року розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
За результатами розгляду вищевказаної заяви Головним управлінням було прийнято рішення від 28 серпня 2025 року №156050028916 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії, відповідачем з'ясовано, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 5 років 04 місяці 01 день, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.
До загального страхового стражу не враховано період військової служби з 31 жовтня 1984 року по 22 грудня 1987 року згідно військового квитка НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці не читається печатка та відсутній підпис відповідальної особи.
Також до страхового стажу не зараховані періоди роботи у колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 10 березня 1988 року по 20 травня 1988 року, з 09 лютого 1991 року по 19 січня 1994 року, оскільки не зазначено встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 “Про трудові книжки колгоспників» та з 20 січня 1994 року по 24 січня 2001 року, оскільки зазначений період потребує підтвердження додатковими документами або результатами перевірки у зв'язку з відсутністю даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058- IV).
За приписами частини першої статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Приписами статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» трудова книжка колгоспника являється основним документом про трудову діяльність членів колгоспу.
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень порядку №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Постановою №310 встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ «членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV «відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припинення членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
За приписами п.6 Основних положень, всі записи у трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Пунктом 13 Порядку №310 відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність відповідно до уставу та правил внутрішнього розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктами 14 та 15 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, передбачено, що правління колгоспів вживають заходи щодо суворого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, зміцнення кадрів робітників, які здійснюють ведення трудових книжок, підготовленими до цієї роботи людьми, забезпечують належне зберігання архівних документів, що мають відношення до трудової діяльності колгоспників. Ревізійним комісіям, комітетам профспілок колгоспів і колгоспним радам соціального забезпечення рекомендується здійснювати суспільний контроль за своєчасним та правильним заповненням трудових книжок колгоспників, за їх обліком, зберіганням і видачою та вживати заходи задля усунення виявлених недоліків.
Враховуючи вищевикладені приписи постанови №310, колегія суддів дійшла висновку, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі №120/2366/21-а від 12 червня 2024 року.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження визнання зазначених вище записів трудової книжки позивача недійсними.
Вказані записи трудової книжки позивача містять повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт, окрім того вказані записи виконані у відповідності до вимог законодавства, із зазначенням відповідних розпоряджень, на підставі яких вони внесені, та без будь-яких помилок або виправлень.
Водночас, варто зауважити, що відсутність уточнюючої інформації не може бути підставою для відмови у зарахуванні до загального стажу роботи цього періоду, оскільки трудова книжка позивача містить повну інформацію про роботу позивача у спірний період та характер виконуваних позивачем робіт.
Разом з тим, надання уточнюючих документів на підтвердження страхового стажу необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.
Разом з тим, формальні недоліки в оформленні документів не можуть безумовно покладатись на особу та бути підставою для обмеження її конституційного права на пенсійне забезпечення, якщо факт проходження служби чи роботи підтверджується належними та допустимими доказами.
Крім того, організація ведення, обліку, зберігання і видача трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для громадянина, а, отже, й не може впливати на його особисті права.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Більш того, саме органи пенсійного фонду повинні перевіряти наявність у особи права на врахування стажу та у кожному конкретному випадку доводити їх обґрунтованість, а не посилатись на формальні недоліки, що наявні в трудовій книжці без такої перевірки.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення адміністративного позову в частині.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв