П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7997/25
Суддя першої інстанції -Лісовська Н. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Дегтярьової С.В.,
суддів - Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,
розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №400/7997/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати додаткової грошової винагороди в сумі 100 000 грн, пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення, оформлену листом вих. №1592/2/1173 від 18 травня 2025 року;
- зобов'язати нарахувати та здійснити виплату додаткової винагороди передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в сумі 100 000 грн, пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії в період з жовтня по грудень 2024 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року позов задоволений.
До П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі №400/7997/25.
Представник Військової частини НОМЕР_1 в апеляційній скарзі вказав, що рішення суду першої інстанції вважає таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права: приймаючи рішення, Миколаївський окружний адміністративний суд не прийняв до уваги доводи відповідача (апелянта).
Так, за результатами обстеження позивача військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_2 було видано довідку №1146 від 08 жовтня 2024 року, якою визначено, що зазначене вище поранення, відповідно до норм наказу Міністерства охорони здоров'я №370 від 04 липня 2007 року є легким та є пов'язаним із проходженням військової служби, і рекомендовано надання відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів. На підставі цієї довідки позивачеві було надано відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів. Після проходження лікування, військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 видано довідку №2441 від 08 листопада 2024 року, якою визначено, що поранення відповідно до норм наказу Міністерства охорони здоров'я №370 від 04 липня 2007 року є легким та є пов'язаним із проходженням військової служби, і рекомендовано надання відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів. На підставі цієї довідки позивачеві було надано відпустку для лікування терміном на 30 календарних днів. Таким чином, у зазначених вище довідках військово-лікарських комісій, що стали підставами для надання позивачеві відпусток для лікування зазначено, що отримане ним поранення є легким.
Просить скасувати повністю рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу від 20 березня 2026 року ОСОБА_1 зазначив, що після детального, об'єктивного медичного обстеження з долученням всіх необхідних медичних документів та з огляду на тривалий розлад здоров'я, з тимчасовою втратою працездатності на термін понад 60 днів, відповідно до норм п.3.1 Наказу МОЗ №370 від 04 липня 2007 року, за характером отриманих ушкоджень поранення позивача, отримане 30 вересня 2024 року віднесли до тяжких травм, спеціалістами ВЛК в/ч НОМЕР_3 що підтверджується довідкою №144 від 20 грудня 2024 року.
Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року - без змін.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
16 березня 2026 року недоліки усунуто.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року відкрите апеляційне провадження.
30 березня 2026 року матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
29 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 проходить службу за мобілізацією з лютого 2022 року.
30 вересня 2024 року, в районі населеного пункту Водяне Донецької області ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове наскрізне поранення с/з правого стегна, вибухову травму, що підтверджується довідкою про обставини травми №4/470/391 від 21 жовтня 2024 року, виданою Військовою частиною НОМЕР_4 .
У Довідці зазначено, що травма отримана за особливих обставин безпосередньої участі військовослужбовця у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, під час захисту Батьківщини, під час виконання бойового завдання, під час артилерійського обстрілу біля вентиляційної шахти н.п. Водяне Донецької області. Травма та поранення не пов'язана з вчиненням адміністративного, кримінального правопорушення, не є наслідком дій, скоєних у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Перебував у засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет).
За результатами обстеження, військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_2 видала довідку №1146 від 08 жовтня 2024 року, якою визначено: поранення пов'язане з проходженням військової служби; довідка про обставини поранення не надана; тяжкість отриманого поранення - « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (згідно Наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 р.). Позивачу рекомендовано надання відпустки для лікування після поранення на 30 (тридцять) календарних днів.
Після лікування, військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_3 видала довідку №2441 від 08 листопада 2024 року, якою визначено, що поранення пов'язане з проходженням військової служби (довідка про обставини поранення не надана). Травма легкого ступеня. Позивачу рекомендовано надання відпустки для лікування після травми терміном на 30 (тридцять) календарних днів.
По закінченню відпустки для лікування, військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_3 видала позивачу довідку №144 від 20 грудня 2024 року, якою визначено, що поранення пов'язане з захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення №4/470/391 від 21 жовтня 2024 року видана командиром частини НОМЕР_4 ); травма тяжкого ступеня (згідно Наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 р.).
Отримання позивачем травми тяжкого ступеня підтверджується і висновком лікаря-хірурга від 18 грудня 2024 року.
14 січня 2025 року позивач направив заяву до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_3 з вимогою внести зміни до довідки №1146 від 08 жовтня 2024 року та довідки №2441 від 08 листопада 2024 року, а саме: викласти в такій редакції якою визначено «Поранення ТАК, пов'язане з захистом Батьківщини», та тяжкість поранення кваліфікувати як «ТЯЖКЕ».
Відповіді на звернення позивач не отримав.
09 травня 2025 року за вх.№1469 позивач подав рапорт до Військової частини НОМЕР_4 з проханням провести перерахування грошового забезпечення за час відпустки по пораненню.
25 травня 2025 року позивач отримав відмову в задоволенні рапорту, оформлену листом вих.№1592/2/1173 від 18 травня 2025 року, у зв'язку з відсутністю документів які б давали підставу для нарахування йому додаткової грошової винагороди в сумі 100000 гривень за час перебування ним у відпустці після поранення на протязі жовтня-листопада 2024 року.
Позивач, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у вигляді невиплати додаткової грошової винагороди в сумі 100 000 грн, пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії в період з жовтня по грудень 2024 року, звернувся до суду із даною позовною заявою.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до частини 1 стаття 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», пунктом першим якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)
Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168 підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень є те, що військовослужбовці:
1) беруть безпосередню участь у бойових діях;
2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
За відсутності документального підтвердження наведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн не виникає.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), який набрав чинності 01 лютого 2023 року.
Так, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Тобто норми Постанови №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування, а саме: пов'язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2024 року у справі № 520/16191/23 та від 27.11.2024 року у справі № 380/20587/23.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Водночас, суд першої інстанції правильно наголосив на тому, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку №260.
Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування зі збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Суд першої інстанції встановив, що у зв'язку з отриманим пораненням, позивач перебував 60 днів у відпустці для лікування після поранення: 30 (тридцять) календарних днів відповідно до довідки ВЛК №1146 від 08.10.2024 року та 30 (тридцять) календарних днів відповідно до довідки ВЛК №2441 від 08.11.2024 року. По закінченню відпустки для лікування, військово-лікарська комісія Військової частини НОМЕР_3 видала позивачу довідку №144 від 20.12.2024 року, якою визначено, що поранення пов'язане з захистом Батьківщини, а травма визначена тяжкого ступеня (згідно Наказу МОЗ №370 від 04.07.2007 р.).
Колегія суддів зазначає, що визначальним у спірних правовідносинах є саме остаточно встановлений медичний висновок щодо ступеня тяжкості поранення, а не висновки ВЛК, що передували остаточному, які мали попередній висновок про легкість поранення. Оцінку характеру та ступеню складності і тяжкості поранення надано вже за результатами проведеного медичного лікування, оцінки клініки хвороби, тривалості реабілітації та невідворотних наслідків для організму у сукупності.
Доводи апелянта про те, що на момент перебування позивача у відпустці висновками ВЛК поранення визначалось як легке, колегія суддів відхиляє, оскільки такі висновки не є остаточними та були переглянуті компетентною військово-лікарською комісією у встановленому порядку.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що саме за результатами повного медичного обстеження та зібрання необхідних документів ВЛК дійшла висновку про тяжкий характер поранення, отриманого позивачем 30 вересня 024 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання додаткової винагороди у збільшеному розмірі із розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно за час перебування у відпустці для лікування після поранення в період з жовтня по грудень 2024 року.
Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.
За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя доповідач С.В. Дегтярьова
Судді А.В. Крусян
О.В. Яковлєв