13 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24241/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026р. у справі №160/24241/25
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
22.08.2025р. Дніпропетровським окружним адміністративний судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії і судом першої інстанції 26.08.2025р. за цим позовом відкрито провадження у справі №160/24241/25 та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін .
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що вона починаючи з 14.01.2009р. по теперішній час працює у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» ДОР» на посаді молодшої медичної сестри: санітарки - палатної, відповідач безпідставно не зарахував період її роботи з 14.01.2009р. за посадою молодшої медичної сестри - санітарки палатної у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради, до стажу роботи за списком Списком №2 у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №912370134115 від 20.06.2025р. щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 14.01.2009р. по 11.06.2025р. на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі з надання психіатричної допомоги в Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 13.06.2025р.; - зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 14.01.2009р. по 11.06.2025р. на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі з надання психіатричної допомоги в Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та у зв'язку з цим здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком по Списку № 2, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 13.06.2025р..
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026р. у справі №160/24241/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу та судом апеляційної інстанції 06.03.2026р. відкрито апеляційне провадження у справі № 160/24241/25 і призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 05.05.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 16.01.2026р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову у повному обсязі.
Позивач та відповідач - ГУ ПФУ у Вінницькій області, правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до ч.5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що позивач у справі - ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно із Законом України від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788-ХІІ).
Також судом встановлено, що позивач у справі з 14.01.2009р. і по теперішній час працює у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» ДОР» на посаді молодшої медичної сестри: санітарки - палатної.
Оскільки органом пенсійного фонду не було зараховано період роботи позивача з 14.01.2009р. на посаді молодшої медичної сестри - санітарки палатної, у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради що до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», позивач 13.06.2025р. звернулась до в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок пенсії та зарахування періоду стажу на посаді молодшої медичної сестри - санітарки палатної, у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради з 14.01.209р. по 11.06.2025р. у подвійному розмірі.
Вищезазначена заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд ГУ ПФУ у Вінницькій області, яким за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення № 912370134115 від 20.06.2025р. про відмову у зарахуванні вказаного періоду у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і саме це рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, є предметом оскарження у цій справі.
Надаючи оцінку спірним відносинам, які виникли між сторонами у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові підстави зарахування у подвійному розмірі періодів роботи, при призначенні пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» (період до 01.01.2004р.), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (період з 01.01.2004р.).
01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та щодо пільг по обчисленню стажу, станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Редакція статті 60 Закону №1788-ХІІ є чинною на теперішній час та положення статті 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону №1788-ХІІ та не зупиняє її дію.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону № 1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, які, у силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковими для врахування.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Під час розгляду цієї справи, які судом першої інстанції так і апеляційним судом, встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , з 14.01.2009р. по теперішній час працює на посаді молодшої медичної сестри - санітарки палатної, у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000р. №1489-III (в редакції Закону, яка діяла на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) заклад з надання психіатричної допомоги - психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги; психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медичну та психологічну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, у тому числі внаслідок вживання психоактивних речовин.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських посад, посад фармацевтів, посад фахівців з фармацевтичною освітою (асистентів фармацевтів), посад професіоналів у галузі охорони здоров'я, посад фахівців у галузі охорони здоров'я та посад професіоналів з вищою немедичною освітою у закладах охорони здоров'я» від 28.10.2002р. №385, зокрема затверджено Перелік закладів охорони здоров'я, який, серед інших, містить заклад з надання психіатричної допомоги (п.п. 1.1 п. 1 Переліку закладів охорони здоров'я).
Заклад з надання психіатричної допомоги це психіатричний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад охорони здоров'я, центр, відділення, кабінет тощо, інші заклади та установи будь-якої форми власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної допомоги, і відповідно до Типового положення про психоневрологічний інтернат, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016р. № 957, психоневрологічний інтернат є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/ перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров'я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря психіатра не протипоказане перебування в інтернаті.
З урахуванням вищенаведеного психоневрологічний інтернат належить до закладу охорони здоров'я, в якому надається психіатрична допомога, тому за правилами ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи позивача з 14.01.2009р. по 11.06.2025р. у Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради підлягає зарахуванню до стажу роботи у подвійному розмірі.
Приймаючи до уваги вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний щодо протиправності прийнятого ГУ ПФУ у Вінницькій області рішення №912370134115 від 20.06.2025р., та скасував таке рішення, і правильно з метою здійснення ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача зобов'язав орган пенсійного фонду, у якому перебуває на обліку позивач у справі, зарахувати до страхового стажу позивача період її роботи з 14.01.2009р. по 11.06.2025р. на посаді молодшої медичної сестри, яка безпосередньо зайнята повний робочий день у закладі з надання психіатричної допомоги в Комунальному закладі «Зеленопільський психоневрологічний інтернат» Дніпропетровської обласної ради у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та у зв'язку з цим здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком по Списку №2, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 13.06.2025р.
За таких обставин колегія суддів вважає що підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026р. у справі № 160/24241/25 відсутні.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 16.01.2026р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі №160/24241/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано - 13.05.2026р..
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов