Постанова від 13.05.2026 по справі 160/23526/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23526/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

за участю секретаря судового засідання Буханець І.П.

за участю представника позивача Благодір Р.В.,

представника відповідача Кравець А.Г.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/23526/25 (головуючий суддя І-ї інстанції - Сластьон А.О.) за позовом Приватного акціонерного товариства «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» до Головного управління Державної казначейської служби Україн у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 14.08.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області щодо повернення без виконання виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом у справі №805/10027/13-а від 21.11.2013 року, у справі №805/2258/17-а від 28.01.2020 року, у справі №805/10005/13-а від 21.11.2013 року, у справі №805/10029/13-а від 12.12.2013 року, у справі №805/16922/13-а від 09.04.2014 року, у справі №805/2211/17-а від 17.02.2021 року, у справі №200/4609/20-а від 28.08.2023 року;

- зобов'язати ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області прийняти до виконання оригінали виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом:

у справі №805/10027/13-а від 21.11.2013 року, у справі №805/2258/17-а від 28.01.2020 року, у справі №805/10005/13-а від 21.11.2013 року, у справі №805/10029/13-а від 12.12.2013 року, у справі №805/16922/13-а від 09.04.2014 року, у справі №805/2211/17-а від 17.02.2021 року, у справі №200/4609/20-а від 28.08.2023 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно повернуто без виконання вказані виконавчі листи, з посиланням на пп.11 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845. Позивач вказує на відсутність правових підстав для повернення виконавчих листів. Наголошує на незастосовності п.204-1 ст.200 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, оскільки Податковий кодекс регулює виключно процедуру адміністрування податків, проте не визначає механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з державного бюджету. Також, позивач звертає увагу на помилковість висновків відповідача про знаходження в структурі власності ПрАТ «ЄМЗ» ОСОБА_1 ..

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області щодо повернення ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» без виконання виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом у справі №805/10027/13-а від 21.11.2013, у справі №805/2258/17-а від 28.01.2020, у справі №805/10005/13-а від 21.11.2013, у справі №805/10029/13-а від 12.12.2013, у справі №805/16922/13-а від 09.04.2014, у справі №805/2211/17-а від 17.02.2021, у справі №200/4609/20-а від 28.08.2023.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області прийняти до виконання оригінали виконавчих листів, виданих Донецьким окружним адміністративним судом у справі №805/10027/13-а від 21.11.2013, у справі №805/2258/17-а від 28.01.2020, у справі №805/10005/13-а від 21.11.2013, у справі №805/10029/13-а від 12.12.2013, у справі №805/16922/13-а від 09.04.2014, у справі №805/2211/17-а від 17.02.2021, у справі №200/4609/20-а від 28.08.2023.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, Указ Президента від 12.05.2023 року №2789/2023, оскільки виконавчі листи повернені з відповідним обґрунтуванням причин через те, що до опосередкованих власників ПрАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» входить ОСОБА_1 - особа, до якої застосовані санкційні обмеження відповідно до Закону України «Про санкції». Відтак, згідно з положеннями п.200.4-1 ст.200 Податкового кодексу України, виконання рішень на користь таких осіб, включаючи і юридичних осіб, в яких особи, до яких застосовані санкції, є опосередкованими власниками, - вбачається неможливим.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариства «Єнакієвський металургійний завод» є юридичною особою (ЄДРПОУ 00191193), зареєстроване з 23.06.2003 року. Місцезнаходження товариства: 50079, Україна, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Черкасова Володимира, будинок 114, кабінет 201. Керівник ОСОБА_2 .

Основний вид економічної діяльності є: Код КВЕД: 24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів; Інші: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 56.29 Постачання інших готових страв; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 86.10 Діяльність лікарняних закладів. Зміна місця реєстрації позивача з Донецької області на Дніпропетровську область відбулася 13.06.2022 року.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» є компанія SITLER MANAGEMENT LIMITED (СІТЛЕР МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД), яка володіє пакетом акцій у розмірі 92.1727 статутного капіталу позивача. Частка інших фізичних та юридичих осіб у статутному капіталі позивача становить 7,8273%.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Бюджетним кодексом України повноваження.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

1) постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року у справі №805/10029/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 221114,00 грн.. Виконавчий лист виданий 12.12.2013 року.

2) постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2013 року у справі №805/10027/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 377823, 00 грн.. Виконавчий лист виданий 21.11.2013 року.

3) постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2013 року у справі №805/10005/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 567885, 00 грн.. Виконавчий лист виданий 21.11.2013 року.

4) постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13.12.2013 року у справі №805/16922/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 22085,00 грн..

Виконавчий лист виданий 09.04.2014 року.

5) постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року у справі №805/2258/17-а, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 09.07.2019 року за наслідками перегляду постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 року, зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні данні щодо відшкодування ПрАТ «ЄМЗ» суми ПДВ за серпень 2014 року 2950450,00 грн., за вересень 2014 року 817676,00 грн., за жовтень 2014 року 282714,00 грн., за листопад 2014 року 1002865,00 грн., за лютий 2015 року 515091,00 грн., за березень 2015 року 30857209,00 грн., за квітень 2015 року 57278413,00 гр.н, а загалом - на 93704418,00 грн..

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.12.2019 року змінено спосіб виконання постанови від 28.09.2017 року у справі №805/2258/17-а з урахуванням постанов судів апеляційної та касаційної інстанції, шляхом стягнення з Державного бюджету України через Головне управління ДКС України у м.Києві на користь ПрАТ «ЄМЗ» заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ за серпень 2014 року 2950450 грн., за вересень 2014 року 817676 грн., за жовтень 2014 року 282714 грн., за листопад 2014 року 1002865 грн., за лютий 2015 року 515091 грн., за березень 2015 року 30857209 грн., за квітень 2015 року 57278413 грн.. Загальна сума стягнення - 93704418,00 грн.. Виконавчий лист виданий 28.01.2020 року.

6) рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2019 року у справі №805/2211/17, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2020 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ПрАТ «ЄМЗ» суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2015 року в розмірі 106690680 грн. та пеню у розмірі 105874569 грн. за порушення строку відшкодування ПДВ. Виконавчий лист виданий 17.02.2021 року.

7) рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року у справі №200/4609/20-а, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 14.12.2021 року за наслідками перегляду постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2021 року, стягнуто з Державного бюджету на користь ПрАТ «ЄМЗ» пеню, нараховану на суму заборгованості зі сплати бюджетного відшкодування за серпень 2014 року, вересень 2014 року, жовтень 2014 року, листопад 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, в розмірі 118290690,73 грн.. Виконавчий лист виданий 28.08.2023 року.

Виконавчі листи, на виконання зазначених судових рішень, скеровані ПРАТ «ЄМЗ» до ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області та ГУ Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області з подальшим їх направленням останнім на виконання до Державної казначейської служби України:

у справі №805/2211/17-а - вх.№2510 від 19.03.2021 року;

у справі №805/2258/17-а - вх.№1890 від 26.02.2021 року;

у справі №805/16922/13 - вх.№1-2383 від 13.05.2014 року;

у справі №805/10029/13-а - вх.№75/5-198 від 12.06.2014 року;

у справі №805/10027/13-а - вх.№75/5-35 від 31.01.2014 року;

у справі №805/10005/13-а - вх.№73/5-47 від 07.02.2014 року;

у справі №200/4609/20-а - вх.№08-45436 від 29.05.2024 року.

Державна казначейська служба України листом №5-06-06/23232 від 09.11.2021 року повідомила позивача про вжиття заходів щодо підготовки та направлення відповідного запиту до Міністерства економіки України з приводу отримання підтвердження про нездійснення товариством господарської діяльності на тимчасово неконтрольованій території України.

З листа ДКСУ №5-06-06/15281 від 10.07.2024 року вбачається, що матеріали у справах №805/2258/17-а, №805/2211/17-а направлено до ГУ Державної казначейської служби України у Донецькій області для опрацювання інформації щодо стягувачів із врахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства» та від 03.03.2022 року №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації».

Листом від 10.07.2024 року №5-06-06/15281 позивача повідомлено про те, що розгляд питання виконання судового рішення у справі №200/4609/20-а про стягнення пені в розмірі 118290690,73 грн. на користь ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» може бути здійснено з урахуванням фінансових можливостей держави.

Листом ДКСУ від 17.08.2023 року №5-08-08/14792 матеріали справи №805/16922/13-а, №805/10029/13-а, №805/10027/13-а, №805/10005/13-а направлено до ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Матеріалами справи підтверджено, що виконавчі документи були скеровані до ГУоловного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області листом Головного управління Державної казначейської служби у Донецькій області від 23.08.2024 року №05.1-12/08/3214.

21.04.2023 року Головне управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності Служби Безпеки України листом 5/7/1/2-11679 повідомило Державну казначейську службу України, що 21,9% акцій ПрАТ «ЄМЗ» фактично належать ОСОБА_1 , до якого рішенням РНБО України від 01.12.2022 року, введеного в дію Указом Президента України від 01.12.2022 року №820/2022, застосовані санкції, передбачені частиною першою статті 4 Закону України «Про санкції» включаючи блокування активів.

Головне управління ДПС у Донецькій області листом №1250/5/05-99-04-05 від 20.09.2023 року повідомило Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про те, що актуальна інформація щодо стягувача ПРАТ «ЄМЗ» відсутня.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом від 09.10.2024 року №46567/5/04-36-04-05-07 повідомило Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, що після отримання відповідним податковим органом листа Головного управління, передбаченого вимогами Порядку №343, 03.10.2024 року подано заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню із клопотанням про зупинення виконання рішень за виконавчими документами у справах №805/2211/17-а, №805/2258/17-а, №805/10005/13-а, №805/10027/13-а, №805/10029/13-а, №805/16922/13-а.

Окрім зазначеного, податковим органом у листі від 10.10.2024 року за вихідним №46958/5/04-36-04-05-07 також вказано, що стосовно ОСОБА_1 , якому належить 20,68% статутного капіталу ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод» Указом Президента України №376/2024 «Про рішення Ради національної безпеки України від 24.06.2024 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію санкції терміном застосування на 5 років до 24.06.2029 року.

Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області листами №04-08-08/14726, №04-08-08/14728, №04-08-08/14724, №04-08-08/14727, №04-08-08/14725, №04-08-08/14723 від 10.10.2024 року направило виконавчі документи у справах №805/10027/13-а, №805/2258-17-а, №805/16922/13-а, №805/10029/13-а, №805/10005/13-а, №805/2211/17-а до Державної казначейської служби України.

ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, керуючись пп.11 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 03.08.2011 року №845, листом №04-06-06/9235 від 21.07.2025 року повернуло виконавчі листи у справах №805/10029/13-а, №805/10027/13-а, №805/10005/13-а, №805/16922/13-а, №805/2258/17-а, №805/2211/17, №200/4609/20-а без виконання.

Підставою повернення виконавчих листів відповідач вказав наступні обставини:

- пп.11 п.9 Порядку №845 наявні інші передбачені законом випадки для повернення виконавчих листів;

- отримані з листа Служби безпеки України від 20.01.2025 року №8/1/2-526 відомості про належність 21,9% акцій ПрАТ «Єнанкієвський металургійний завод» ОСОБА_1 , до якого рішенням Ради національної безпеки та оборони застосовано санкції, передбачені частиною 1 статті 4 Закону України «Про санкції»;

- отримані з листа Державної податкової служби України №2654//5/99-00-04-02-02-05 від 26.02.2025 року відомості, що відповідно до структури власності з Єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, власниками істотної участі ПрАТ «ЄМЗ» є ОСОБА_3 , який володіє опосередковано 70,27% статутного капіталу ПрАТ «ЄМЗ» та ОСОБА_1 , який володіє опосередковано 20,68% статутного капіталу ПрАТ «ЄМЗ».

Не погодившись рішенням відповідача про повернення виконавчих листів, позивач оскаржив таке рішення до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Так відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

За приписами ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження» із заявою про виконання рішення суду.

Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою КМУ від 03.08.2011 року №845 (даліпо тексту - Порядок №845) врегульовано механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку №845 у тексті цього документа термін боржники вживається у такому значенні - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Згідно пункту 3 Порядку №845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України (далі по текстук - Положення №215), відповідно до пункту 1 якого Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно із підпунктом 3 пункту 4 Положення №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Пунктом 9 Положення №215 встановлено, що Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 23 Порядку №845 визначено, що стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, визначені пунктом 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної фіскальної служби.

На виконання вказаної норми позивачем скеровані виконавчі листи до Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області та Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на виконання: у справі №805/2211/17-а - 19.03.2021 року; у справі №805/2258/17-а - 31.03.2021 року; у справі №805/16922/13 - 13.05.2014 року; у справі №805/10029/13-а - 12.06.2014 роук; у справі №805/10027/13-а - 31.01.2014 оку; у справі №805/10005/13-а - 07.02.2014 року; у справі №200/4609/20-а - 29.05.2024 року.

Пунктом 8 Порядку №845 визначено, що органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку: 1) приймають їх до розгляду та реєструють відповідно до вимог організації діловодства. На заяві стягувача про виконання рішення про стягнення коштів (супровідному листі керівника відповідного органу державної виконавчої служби) зазначається дата надходження і вхідний номер; 2) здійснюють попередній розгляд документів, за результатами якого визначають необхідність отримання від стягувача інших відомостей для виконання рішення про стягнення коштів; 3) повідомляють стягувачеві (представникові стягувача) на його письмову вимогу про прийняття, реєстрацію та результати попереднього розгляду документів.

Підстави, за яких орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві, визначені, пунктом 9 Порядку №845: 1) виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження»; 2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; 3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; 5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість; 6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства;10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою; 11) наявні інші передбачені законом випадки.

Повертаючи позивачу виконавчі листи без виконання, відповідач зазначив у своєму листі в якості підстав отримання листів від Служби безпеки України від 20.01.2025 року №8/1/2-526 та Державної податкової служби України від 26.02.2025 року №2654//5/99-00-04-02-02-05, а також наявність обставин, визначених пунктом 200.4-1 ст. 200 ПК України.

З цього приводу апеляційний суд зазначає про таке.

Пунктом 200.4-1 ст.200 ПК України встановлено, що платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.

Суд звертає увагу на те, що формулювання зазначеного пункту Податкового кодексу України вказує на ті умови, за наявності яких платних податків не має на отримання бюджетного відшкодування.

Натомість, в спірних правовідосинах право позивача на отримання бюджетного відшкодування вже підтверджено рішеннями судів, і такі рішення набрали законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що рішення судів про стягнення на користь ПрАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та нарахованої на таку заборгованість пені були ухвалені в період з 2013 року по 2021 рік.

Вказані обставини відповідачем в апеляційній скарзі не спростовано та не заперечуються.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 10.08.2023 року №3317-IX визначено, що платники ПДВ, щодо яких прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), встановлених Законом України «Про санкції» від 14.08.2014 року №1644-VII (далі по тексту - Закон №1644), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.

Закон України від 10.08.2023 року №3317-IX набрав чинності 29.01.2024 року.

В подальшому Законом №3813-ІХ від 18.06.2024 року внесено зміни до пункту 200.4-1 ст.200 ПК України та викладено його в нині існуючій редакції: «платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення».

Зазначені зміни набрали чинності 01.08.2024 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, ззгідно якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту

застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Зазачений правовий висновок викладений і в рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі №1-рп/99.

Відтак, апеляційний суд вважає, що пункт 200.4-1 статті 200 ПК України є незастосовним до спірних правовідосин, оскільки право на бюджетне відшкодування позивача підтверджено рішеннями судів до набрання чинності зазначеним пунктом.

Крім того, Податковий кодекс України не є тим іншим, в розумінні підпункту 11 пункту 9 Порядку №845, законом, на підставі якого можливе повернення виконавчих листів без виконання.

Так, відповідно до статті 1 ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З огляду на положення пункту 21.1 та підпункту 200.14-1 ПК України контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних санкцій та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», шляхом здійснення таких заходів, зокрема, зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в тому числі за наслідками проведення камеральної або документальної перевірки.

Відтак, Податковий кодекс України не містить механізму виконання рішень судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, а відтак, не містить підстав для повернення виконавчих листів без виконання.

В пояснювальній записці до Закону України від 10.08.2023 року №3317-IX в якості обґрунтування необхідності прийняття законопроекту зазначено також, що для правомірного та ефективного застосування обмежувальних заходів (санкцій) виникла необхідність в доповненні Податкового кодексу України нормами в частині формалізації повноважень контролюючих органів в реалізації санкцій.

Очевидно, що такі повноваження мають місце до прийняття судами рішень щодо правомірності дій податкових органів в частині відмови в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, в тому числі за наслідками проведення камеральної або документальної перевірки.

Натомість, з отриманого відповідачем листа Державної податкової служби України від 26.02.2025 року №2654//5/99-00-04-02-02-05 не вбачається, що відносно позивача прийнято рішення про відмову в бюджетному відшкодуванні, суми якого вже були стягнуті з Державного бюджету України за рішеннями судів та виконавчі листи за якими знаходилися на виконанні у ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області.

Також, необґрунтованим є посилання відповідача на лист Служби безпеки України від 20.01.2025 року №8/1/2-526 в якості підстави для повернення виконавчих листів без виконання.

Так, зазначений лист не містить вказівки на норму Закону, який би передбачав інші, окрім зазначених в Порядку №845, випадки для повернення виконавчих листів без виконання.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що у відповідача не було правових підстав для повернення виконавчих листів позивача без виконання.

Суд знов нагадує, що відповідно до статті 129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Натомість, оскаржувані в цій справі дії відповідача свідчать про ігнорування останнім рішень судів, які набрали законної сили, що підтриває як авторитет судової гілки влади, так і авторитет демократичної держави в цілому.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року зазначив, що право на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, що остаточне судове рішення, яке має обов'зкову силу, не виконувалося.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Як зазначлось вище, станом на день подання позову вказані вище судові рішення залишалися невиконаними, а позивач систематично зазнавав порушень з боку органів державної влади, зокрема органів казначейської служби та податкових органів, що проявлялося в необґрунтованих затримках, відмовах у виплатах та ігноруванні судових рішень. Такі дії держави не лише суперечать принципу обов'язковості судових рішень, але й порушують право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтею 55 Конституції України, яка забезпечує судовий захист прав і свобод.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що невиконання рішень судів казначейською службою не може вважатися правомірним і не підлягає обмеженням внаслідок внесення змін до Податкового кодексу України, які були прийняті значно пізніше, ніж були винесені відповідні судові рішення. Застосування цих змін ретроактивно суперечило б не тільки статті 58 Конституції України та висновкам Конституційного Суду, але й фундаментальним принципам правової держави, таким як правова визначеність, пропорційність і заборона довільного втручання в набуті права.

Отже, застосування норм підпункту 200.4-1 статті 200 ПК України до подій, що відбулися до 01.08.2024 року, є неприпустимим, оскільки порушує баланс між інтересами держави та захистом приватних прав, закріплений у Конституції України.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі про знаходження ОСОБА_1 в структурі власності ПрАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД».

Попри позицію суду про незастосовність до спірних правовідносин положень пункту 200.4-1 статті 200 Податкового кодексу України, що виключає необхідність встановлення обставин застосування санкцій до платника податку та/або щодо його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача, якими він керувався під час повернення виконавчих листів без виконання.

Так, на переконання відповідача ПрАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» не спростувало факту здійснення ОСОБА_1 вирішального впливу на позивача.

Такі посилання відповідача апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 3 Закону України «Про акціонерні товариства» Акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерами товариства можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, або територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, які є власниками акцій товариства.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про акціонерні товариства» засновниками акціонерного товариства можуть бути фізичні та/або юридичні особи, держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном.

Згідно із пунктом 30 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.

Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);

для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.

Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.

Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.

Відтак, не знаходять свого логічного обґрунтування твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 , який володів опосередковано часткою менше 25% (а саме: 21,9%) статутного капіталу або прав голосу позивача, є кінцевим бенефіцарним власником позивача. Так, частка, якою володів опосередковано ОСОБА_1 (менше 25%) не давала йому вирішального впливу на позивача.

Як вбачається з наданої структури власності ПрАТ «Єнакієвський металургійний завод», станом на день повернення виконавчих листів (липень 2025 року), ОСОБА_1 , відносно якого застосовано санкції, не є і не був кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД».

До того ж, Указ Президента України №376/2024 «Про рішення Ради національної безпеки України від 24.062024 року «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»», яким введено в дію санкції стосовно ОСОБА_1 , також не має зворотньої дії та не може бути застосований при виконанні судових рішень, прийнятих та набравших чинності в період 2013 - 2021 роки.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що єдиним кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «ЄМЗ» є ОСОБА_4 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру санкцій, стосовно ОСОБА_4 санкції у відповідності до Закону України «Про санкції» не застосовувалися.

Також, єдиним акціонером позивача є компанія SITLER MANAGEMENT LIMITED (Сітлер Менеджмент Лімітед), що володіє пакетом акцій у розмірі 92,1727% статутного капіталу позивача та інші акціонери - фізичні та юридичні особи, загальна частка яких у статутному капіталі товариства складає 7,8273%.

Отже, судом встановлено, що на момент повернення відповідачем виконавчих листів (липень 2025 року), ПрАТ «ЄНАКІЄВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД» у своїй структурі власності не містив кінцевих бенефіціарних власників, засновників, відносно яких державою були застосовані санкційні обмеження. Цей факт є безспірним, оскільки базується на офіційних реєстрах і не спростований відповідачем.

До того ж, застосування санкцій до ОСОБА_1 обмежується його особистими активами та не поширюється автоматично на юридичних осіб, навіть якщо вони опосередковано пов'язані.

З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини відповідач протиправно здійснив повернення виконавчих листів, в тому числі з посиланням на підпункт 200.4-1 статті 200 Податкового кодексу України, як вірно зазначив суд першої інстанції.

Таке повернення суперечить принципу правової визначеності, оскільки норма ПК України не має зворотної дії в часті та не може застосовуватися до суб'єктів, структура власності яких не містить засновників та/або кінцевих бенефіціарних власників, щодо яких застосовано санкції.

Суд зазначає, що застосування відповідачем положень пункту 200.4-1 статті 200 ПК України в спірних правовідносинах є дискримінаційним, оскільки позбавляє позивача законного права на відшкодування ПДВ, підтвердженого судовими рішеннями.

Також, відповідач безпідставно посилається на листи Служби безпеки України та ДПС Уукраїни як на підставу повернення виконавчих листів, оскільки такі листи не мають нормативно-правового характеру, а відтак, не можуть слугувати самостійною підставою для обмеження прав позивача, оскільки суперечать принципу обов'язковості судових рішень, та не регулюють процедуру примусового виконання рішень суду.

Крім того, в розумінні пункту 9 Порядку взаємодії органів Державної казначейської служби України та органів Державної податкової служби України під час виконання судових рішень з питань стягнення коштів з рахунків платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №845, не може вважатися іншою підставою для повернення виконавчих листів лише посилання на норми Податкового кодексу України та листи №04-06-06/9235 від 21.07.2025 року, №8/1/2-526 від 20.01.2025 року та від 26.02.2025 року №2654/5/99-00-04-02-02-05, оскільки вони жодним чином не регулюють правовідносини під час примусового виконання судових рішень.

Суд підкреслює, що п.9 Порядку №845 передбачає повернення виконавчих документів лише за чітко визначеними підставами, але не за податковими обмеженнями, які не стосуються процедури виконання судових рішень, які вже набрали законної сили.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про неправомірностість повернення відповідачем виконавчих листів без виконання.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/23526/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/23526/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 травня 2026 року.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Білак

суддя С.В. Чабаненко

Попередній документ
136517460
Наступний документ
136517462
Інформація про рішення:
№ рішення: 136517461
№ справи: 160/23526/25
Дата рішення: 13.05.2026
Дата публікації: 18.05.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (13.05.2026)
Дата надходження: 24.02.2026
Предмет позову: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Розклад засідань:
16.10.2025 10:00 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
06.11.2025 10:00 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
11.12.2025 14:00 Дніпропетровський окружний адміністративний суд
22.04.2026 09:00 Третій апеляційний адміністративний суд
05.05.2026 12:00 Третій апеляційний адміністративний суд