12 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19146/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 в адміністративній справі №160/19146/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
01.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.06.2025 №056550006599 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 26.05.2025 з урахуванням спірних періодів, а саме: з 25.07.1983 по 20.11.1983, з 21.11.1983 по 07.06.1985, з 17.06.1985 по 10.11.1986, з 19.11.1986 по 14.03.1990, з 10.06.1991 по 18.02.1992, з 28.02.1992 по 29.06.1992, з 29.06.1992 по 30.06.1993 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1997 та періоди роботи в російській федерації з 17.07.1993 по 23.06.1997, з 28.08.1998 по 21.11.2005 згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1997.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він 26.05.2025 з метою призначення пенсії за віком звернувся з відповідною заявою до територіального органу ПФУ. Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №05655000599 від 02.06.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Зі змісту спірного рішення вбачається, що страховий стаж позивача становить 19 років 06 місяців 17 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 25.07.1983 по 20.11.1983, з 21.11.1983 по 07.06.1985, з 17.06.1985 по 10.11.1986, з 19.11.1986 по 14.03.1990, з 10.06.1991 по 18.02.1992, з 28.02.1992 по 29.06.1992, з 29.06.1992 по 30.06.1993 згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1997, оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами; періоди роботи з 17.07.1993 по 23.06.1997, з 28.08.1998 по 21.11.2005 згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1997, оскільки робота в росії. Позивач вказує, що трудова книжка НОМЕР_1 від 12.05.1997 є дублікатом і була отримана позивачем 12.05.1997 після втрати первинного документу, а відповідні записи про роботу у попередні періоди зроблені підприємствами належним чином та завірені печатками. Позивач звертає увагу, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві. Також, позивач зауважує, що період його роботи на території російської федерації також має бути зарахований до страхового стажу, оскільки спірний період охоплює часовий проміжок до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.06.2025 №056550006599 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 25.07.1983 по 20.11.1983, з 21.11.1983 по 07.06.1985, з 17.06.1985 по 10.11.1986, з 19.11.1986 по 14.03.1990, з 10.06.1991 по 18.02.1992, з 28.02.1992 по 29.06.1992, з 30.06.1992 по 30.06.1993, з 17.07.1993 по 23.06.1997, з 28.08.1998 по 21.11.2005 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.05.2025 про призначення пенсії за віком. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що періоди роботи з 25.07.1983 по 20.11.1983, з 21.11.1983 по 07.06.1985, з 17.06.1985 по 10.11.1986, з 19.11.1986 по 14.03.1990, з 10.06.1991 по 18.02.1992, з 28.02.1992 по 29.06.1992, з 29.06.1992 по 30.06.1993 згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1997 правомірно не були зараховані до страхового стажу, оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами. Вказано, що періоди роботи з 17.07.1993 по 23.06.1997, з 28.08.1998 по 21.11.2005 згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1997 правомірно не були зараховані до страхового стажу, оскільки робота на території росії.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.05.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії за віком та додані до неї матеріали розглянуто ГУ ПФУ в Житомирській області.
Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській від 02.06.2025 №056550006599 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. У рішенні вказано, що пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону №1058-IV, становить 60 років. Вік заявника - 60 років. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону №1058-IV, становить 32 роки. Страховий стаж заявника становить 17 років 3 місяці 6 днів. Стаж для визначення права як приватний підприємець згідно з пунктом 3.1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV становить 19 років 06 місяців 17 днів. За доданими до заяви про призначення пенсії за віком документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи з 25.07.1983 по 20.11.1983, з 21.11.1983 по 07.06.1985, з 17.06.1985 по 10.11.1986, з 19.11.1986 по 14.03.1990, з 10.06.1991 по 18.02.1992, з 28.02.1992 по 29.06.1992, з 29.06.1992 по 30.06.1993 згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1997, оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами; періоди роботи з 17.07.1993 по 23.06.1997, з 28.08.1998 по 21.11.2005 згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1997, оскільки робота на території росії.
Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у призначенні йому пенсії за віком, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач наділений правом на зарахування до страхового стажу періодів роботи з 25.07.1983 по 20.11.1983, з 21.11.1983 по 07.06.1985, з 17.06.1985 по 10.11.1986, з 19.11.1986 по 14.03.1990, з 10.06.1991 по 18.02.1992, з 28.02.1992 по 29.06.1992, з 30.06.1992 по 30.06.1993, з 17.07.1993 по 23.06.1997, з 28.08.1998 по 21.11.2005.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;
з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;
з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;
з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;
починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Однак, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії, зокрема, на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки.
Як свідчать встановлені обставини справи, до страхового стажу позивача не були зараховані періоди роботи з 25.07.1983 по 20.11.1983, з 21.11.1983 по 07.06.1985, з 17.06.1985 по 10.11.1986, з 19.11.1986 по 14.03.1990, з 10.06.1991 по 18.02.1992, з 28.02.1992 по 29.06.1992, з 29.06.1992 по 30.06.1993 згідно з дублікатом трудової книжки НОМЕР_1 від 12.05.1997, оскільки записи про роботу проведено до дати видачі трудової книжки та не підтверджено первинними документами.
Так, в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.05.1997 містяться наступні записи (мовою оригіналу):
Дружковское строительное управление треста «Константиновпромстрой»
№1: 25.07.1983 - принят электросварщиком ручной сварки по третьему разряду;
№2: 20.11.1983 - уволен по переводу в СУ-1 треста «КПС»;
Строительное управление №1 треста «Константиновпромстрой»
№3: 21.11.1983 - принят по переводу из ДСУ треста «КПС» электросварщиком ручной сварки по третьему разряду;
№4: 07.06.1985 - уволен по соглашению сторон ст. 36 КЗоТ Украины;
Константиновское ПО «Автостекло»
№5: 17.06.1985 - принят в цех 30 слесарем по КИП и А 3 разряда;
№6: 05.05.1986 - присвоен 4 разряд слесаря по КИП и А цеха 30;
№7: 10.11.1986 - уволен по переводу в ТОВД ст. 36 п. 5 КЗоТ Украины;
№8: 19.11.1980 - принят электросварщиком 4 разряда;
№9:14.03.1990 - уволен по ст. 38 КЗоТ Украины по собственному желанию;
Константиновское ПО «Автостекло»
№10: 10.06.1991 - принят в цех слесарем по КИП и А 4 разряда;
№11: 18.02.1992 - уволен по переводу в Констан. з-д «СПУТНИК». Ст. 36 п. 5 КЗоТ УССР;
Константиновский з-д «СПУТНИК»
№12: 28.02.1992 - принят слесарем КИП 4 разряда в цех ножевых изделий;
№13: 29.06.1992 - уволен по собственному желанию ст. 38 КЗоТ Украины;
Частное малое предприятие «МАнт»
№14: 29.06.1992 - принят на должность продавца;
№15: 30.06.1993 - уволен по собственному желанию согласно ст. 38 КЗоТ Украины.
Так, записи про трудову діяльність позивача були внесені до дати видачі трудової книжки, оскільки ці записи здійснено саме у дублікаті трудової книжки, виданому пізніше у зв'язку з втратою (або іншою обставиною) первинного документа.
Крім того, у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.05.1997 наявні посилання на відповідні накази про прийняття на роботу та звільнення з роботи, а самі записи внесені уповноваженими особами підприємств, установ та організацій, завірені їхніми підписами та скріплені відповідними печатками.
Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Вказані правові висновки також відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним в постановах від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Також, з матеріалів справи видно, що доказів, які б спростовували вказані трудові періоди позивача, відповідачем до суду подано не було.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що про наявність підстав для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 25.07.1983 по 20.11.1983, з 21.11.1983 по 07.06.1985, з 17.06.1985 по 10.11.1986, з 19.11.1986 по 14.03.1990, з 10.06.1991 по 18.02.1992, з 28.02.1992 по 29.06.1992, з 30.06.1992 по 30.06.1993.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 17.07.1993 по 23.06.1997, з 28.08.1998 по 21.11.2005, оскільки позивач працював на території російської федерації, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Як видно з матеріалів справи, в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 12.05.1997 містяться наступні записи (мовою оригіналу):
(нерозбірливо) районный спортивный клуб
№16: 17.07.1993 - принят на должность инструктора по спорту;
№17: 23.06.1997 - уволен по собственному желанию по ст. 31 КЗоТ РФРСР;
Краснодарский филиал ОАО «Мостостроительная фирма «Автомост»
№20: 28.08.1998 - принят монтажником по монтажу ст. и ж/б конструкций 4 разряда;
№21: Краснодарский филиал ОАО «Мостостроительная фирма «Автомост» преобразован в открыток акционерное общество «КРАСНОДАРАВТОМОСТ» (приказ №5-ок от 02.11.1998);
№22: 01.12.1999 - присвоена квалификация монтажника 5 разряда;
№23: 21.05.2002 - переведен машинистом крана гусеничного по 5 разряду;
№24: 21.11.2005 - уволен по собственному желанию.
Так, частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
13 березня 1992 року в місті Москва підписано Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.
Згідно зі статтею 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).
Крім того, відповідно до положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14 січня 1993 року (далі Угода від 14 січня 1993 року), а саме статті 6, працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов'язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Відповідно до частини третьої статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України № 290/95-ВР від 11 липня 1995 року, працівники користуються правами і виконують обов'язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав N 01-1/2-07 від 26 березня 2008 року визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13 березня 1992 року встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Згідно з частиною першою статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
В свою чергу, неможливість пенсійного органу здійснити перевірку сплати страхових внесків роботодавцем у пенсійний орган Російської Федерації у зв'язку з воєнним станом, не може бути підставою для позбавлення права позивача на врахування заробітної плати за спірні періоди до страхового стажу, оскільки такі обставини виникли не з вини позивача та він не міг вплинути на них.
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновкаи суду першої інстанції, що оскільки позивач працював у Російській Федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації з 17.07.1993 по 23.06.1997, з 28.08.1998 по 21.11.2005.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 в адміністративній справі №160/19146/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш
суддя А.В. Шлай