13 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/20400/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/20400/25 (головуючий суддя першої інстанції Кучугурна Н.В.) за позовом ОСОБА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) (Міжнародний центр) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макарова Анастасія Федорівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) (Міжнародний центр), в якій позивач просить суд:
-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме відповідно до абз. 14 пункту 3 частини 12 цієї статті у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи);
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) - перекладача відділення міжнародного співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України) на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме відповідно до абз. 14 пункту 3 частини 12 цієї статті у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).
Ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.12.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд: застосувати заходи забезпечення позову у справі № 160/20400/25, а саме заборонити ІНФОРМАЦІЯ_4 (військової частини НОМЕР_1 ) (код за ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) вчиняти дії щодо направлення/ переведення/переміщення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду по справі № 160/20400/25.
В обгрунтування заяви зазначено, що після подання позовної заяви, позивача ОСОБА_1 було призначено на посаду командира 1-го стрілецького взводу стрілецької роти (запасної) Міжнародного Навчально-Бойового Центру НГУ на підставі наказу від 08.09.2025 № 5 о/с (копія посвідчення додається). На даний час існує ризик переміщення/переведення позивача для проходження військової служби до іншого місця служби, в тому числі до іншої військової частини. Вчинення відповідачем таких дій унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача, оскільки в такому разі ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) вже не буде належним відповідачем та особою, яка наділена компетенцією повторно розглянути рапорт позивача про звільнення з військової служби. У зв'язку з цим, застосування такого заходу забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії, є співмірним та таким, що спрямований на збереження існуючого становища, а саме залишення у позивача статусу військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_6 (військової частини НОМЕР_1 ). З урахуванням викладеного, вбачається наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача адвоката Макарової Анастасії Федорівни про забезпечення позову у справі №160/20400/25 відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована очевидністю протиправності відповідача у не розгляді рапорту на звільнення його з військової служби. Переміщення позивача в іншу військову частину створить наслідки у вигляді зміни відповідача, і а у випадку настання таких обставин відновлення порушених прав позивача, які є очевидними, стане неможливим.
Відповідачі не надали суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) заява про забезпечення позову може бути подана одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частина 1 статті 150 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Тобто, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Відтак, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити її.
Стаття 151 КАС України визначає види забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
забороною відповідачу вчиняти певні дії;
забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В розумінні наведених норм закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суддя має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
В той же час, відповідно до пункту 10 частини 3 статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, процесуальний закон містить пряму заборону вживати заходи забезпечення позову, шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 днів та у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України військовий стан продовжено, в тому числі, по теперішній час.
Таким чином, на час проходження позивачем служби та на дату звернення до суду із заявою про забезпечення позову в Україні діє воєнний стан, в умовах якого існує заборона зупинення дії наказів відданих військовослужбовцю.
Слід звернути увагу на те, що у заяві позивач фактично просить суд заборонити командуванню ІНФОРМАЦІЯ_6 (військової частини НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо направлення/ переведення/переміщення ОСОБА_1 , для проходження військової служби до іншої військової частини/підрозділу/формування до набрання законної сили рішенням суду по справі № 160/20400/25, тобто фактично зупиняти накази на переведення позивача до іншої військової частини, які можуть бути видані у майбутньому.
З урахуванням наведеного, відсутні наявні обставини для застосування заходів забезпечення позову, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/20400/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/20400/25- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко