Справа № 452/825/26
Провадження № 1-кп/452/278/2026
Іменем України
14 травня 2026 року м. Самбір
Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12026142290000040 від 05 березня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньо - спеціальною освітою, не працюючого, раніше згідно ст. 89 КК України не судимого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
До Самбірського міськрайонного суду Львівської області 10 березня 2026 року надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142290000040 від 05 березня 2026 року, та додані до нього документи: реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка обвинуваченого про отримання копії обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Ухвалою суду від 12 березня 2026 року призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 заявила клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку з тим, що вони примирилися, він у неї просив вибачення, вона його пробачила. Клопотання просила задовольнити, оскільки його заявлено добровільно, без жодного стороннього впливу. Вони перебувають у шлюбі, проживають сумісно.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив заяву потерпілої задовольнити, вину у вчиненному кримінальному правопорушенні підтвердив що дійсно просив у неї пробачення.
Прокурор ОСОБА_3 висловила думку щодо можливості задоволення клопотання потерпілої, оскільки обвинувачений вчинив кримінальний проступок, згідно ст. 89 КК України є несудимим, вину у скоєнні даного кримінального правопорушення повністю визнав, примирився з потерпілою, є правові підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 КК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що 03 березня 2026 року, близько 20 год. 00 хв., перебуваючи по місцю свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклого конфлікту із своєю дружиного ОСОБА_6 , застосувавши до останньої фізичне насильство, як форму домашнього насильства згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», маючи умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень, розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер та значення своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпочні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, підійшов до потерпілої і умисно наніс їй один удар кулаком правої руки в область лівого ока, чим спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді поверхневої рани у лівій падбрівній ділянці, яка згідно висновку експерта відпоситься до легкого тілесного ушкодження.
Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України як заподіяння легких тілесних ушкоджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до статті 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Під час звільнення від кримінальної відповідальності суд повинен з'ясувати думку щодо такого звільнення у особи, яка від такої відповідальності може бути звільнена. У Постанові ВС від 2 липня 2019 року (справа № 515/331/17) зауважено, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи на відповідній підставі.
Отже, для застосування вказаної норми необхідною є сукупність таких умов: 1) особа вчинила злочин уперше; 2) вчинення кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину; 3) вчинений злочин не належить до числа корупційних та до правопорушень проти безпеки дорожнього руху; 4) примирення з потерпілим; 5) відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди; 6) особа, яка вчинила злочин, не заперечує проти закриття кримінального провадження за цією нереабілітуючою підставою.
За наявності передбачених у ст. 46 КК України підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим.
Як вбачається з роз'яснень щодо забезпечення правильного й однакового застосування судами кримінального і кримінально-процесуального законодавства, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів.
З наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, кримінальним правопорушенням збитків або шкоди потерпілому не заподіяно.
ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності, разом з тим згідно з вимогами ст. 89 КК України судимості погашені.
Згідно правового висновку, викладеного в постанові ВС від 20 серпня 2019 року у справі № 759/10001/18, судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. Правильне застосування правових норм про судимість, її погашення чи зняття має важливе значення для вирішення кримінальних справ у разі вчинення особою нового злочину. Судимість має строковий характер. Закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Такими підставами є погашення судимості та її зняття. Припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загально правові наслідки засудження та призначення покарання. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі і при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості і є неприпустимим.
Відповідно до статті 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України є кримінальним проступком.
Дане кримінальне правопорушення не є корупційним, не є правопорушенням проти безпеки дорожнього руху.
Потерпіла ОСОБА_4 суду повідомила, що пробачила обвинуваченого, претензій до нього не має.
Відтак, суд вважає, що відсутні правові перешкоди щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі статті 46 КК України у зв'язку з примиренням його з потерпілою.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до частини 4 статті 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності.
Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (Постанова ВП ВС від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17).
Як повідомила в судовому засіданні прокурор по даному кримінальному провадженню процесуальні витрати відсутні; речові докази відсутні.
Доказів протилежного суду не надано.
Враховуючи викладене, суд не вирішує питання щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.
Запобіжні заходи відносно обвинуваченого не застосовувались, цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 46 КК України, статтями 128, 284, 372, 395 КПК України, суд
Звільнити ОСОБА_5 , від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 125 КК України на підставі статті 46 КК України у зв'язку з його примиренням з потерпілою ОСОБА_4 .
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026142290000040 від 05 березня 2026 року про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - закрити.
Процесуальні витрати, речові докази по даному кримінальному провадженню відсутні.
Ухвалу може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Самбірський міськрайонний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя