14 травня 2026 р. м. Чернівці Справа № 640/4726/20
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн Плюс" до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Дистрибушн Плюс» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової служби України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідча-1 (ГУ ДПС у м.Києві) про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в єдиному реєстрі податкових накладних №930394/40109330 від 26.09.2018 року;
- зобов'язати відповідача-2 (Державну податкову службу України) зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну №57 від 13.11.2017 року TOB «БМ Дистрибушн Плюс».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при отриманні попередньої оплати за договором поставки №822/10/17/1 між ТОВ "БМ Дистрибушн Плюс" та ТОВ "АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ" позивачем було складено податкову накладну №57 від 13.11.2017, яку було направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2017. Однак, реєстрацію податкової накладної було зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
У відповідь позивачем було направлено у електронному вигляді Головному Управлінню ДФС у м.Києві повідомлення з відповідними письмовими поясненнями та копіями документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній №57 від 13.11.2017. Однак рішенням комісії ДФСУ №930394/40109330 від 26.09.2018 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №57, у зв'язку із ненаданням платником копій первинних документів та документів щодо підтвердження відповідності продукції. При цьому конкретизації яких саме документів не надано позивачем вказано не було.
Таким чином, позивачем було подано документи, що підтверджують наявність законних підстав для реєстрації податкової накладної №57 від 13.11.2017, внаслідок чого, вважає прийняте рішення про зупинення реєстрації податкової накладної протиправним, а позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами, внесеними згідно із Законом №3863-IX від 16.07.2024) та розробленого на виконання цього Закону Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16.09.2024 №399, яким визначено порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, дану адміністративну справу було передано на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року (головуючий суддя Кушнір В.О.) прийнято дану справу до свого провадження; вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); замінено відповідачів на їх правонаступників: ДФС України - на ДПС України, ГУ ДФС у м. Києві на ГУ ДПС у м.Києві.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 з посади, на підставі розпорядження керівника апарату суду №7-Р від 16 березня 2026 року проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатом якого адміністративну справу №640/4726/20 було передано для розгляду судді Лелюку О.П.
Ухвалою суду від 18 березня 2026 адміністративну справу №640/4726/20 прийнято суддею Лелюком О.П. до свого провадження та продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник ГУ ДПС у місті Києві подав до суду відзив на позовну заяву у якому вказав на необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже спірне рішення прийняте в порядку та строки, визначені законодавством, з огляду на неподання позивачем достатніх пояснень та документів для реєстрації податкової накладної №57 від 13.11.2017, зокрема: первинних документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Державна податкова служба України не скористалось правом подання відзиву на позовну заяву.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між ТОВ "БМ Дистрибушн Плюс" (як постачальником) та ТОВ "АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ" (як покупцем) було укладено Договір поставки №822/10/17/1.
Згідно умов п.2.1. Договору загальна ціна Договору становить 496702,34 грн з урахуванням ПДВ.
20.09.2017року, сторони підписали Додаток №1 до Договору, специфікацію з асортиментом, кількістю та ціною обладнання, що поставляється.
Згідно умов п.3.1. Договору, Покупець здійснює оплату загальної ціни Договору у наступному порядку:
- відповідно до пп.3.1.1 Договору, 60 (шістдесят) % від вартості обладнання, що становить 298021,40 (двісті дев'яносто вісім тисяч двадцять одна грн. 40 коп.) в т.ч. ПДВ - Покупець сплачує в якості попередньої оплати протягом 35 (тридцяти п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами даного Договору та Додатку №l;
- відповідно до пп.3.1.2 Договору, 40 (сорок) % від вартості обладнання, що становить 198 680, 94 грн. (сто дев'яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят грн. 94 коп.) в т.ч. ПДВ, оплачується двома окремими платежами відповідно до п.п. 3.1.2.1 Договору та до п.п. 3.1.2.2 Договору.
02.10.2017 року, позивачем було надано покупцю Рахунок на оплату №811 від 02.10.2018 року.
13.11.2017 року, покупець, на виконання умов п.3.1.1 Договору у якості попередньої оплати, перерахував на банківський рахунок позивача грошові кошти у розмірі 298021,40 (двісті дев'яносто вісім тисяч двадцять одна грн. 40 коп.) в т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №33987 від 13 листопада 2017 року та випискою з банку по рахунку позивача за 13.11.2017 року.
ТОВ "БМ Дистрибушн Плюс" склало податкову накладну №57 від 13 листопада 2017 року на суму попередньої оплати, яку було направлено на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних 29.11.2017 року.
За результатами перевірки податкової накладної №57 від 13.11.2017 податковим органом сформовано квитанцію від 29.11.2017, в якій зазначено, що податкову накладну прийнято, однак її реєстрацію зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.
Так, у вказаній квитанції зазначено наступне: "Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД:7013,8415". Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн Плюс" 24.09.2018 направлено податковому органу повідомлення про подання пояснень з відповідними копіями первинних документів, що підтверджують реальність здійснення господарської операції.
Рішенням Комісії ГУ ДФС у місті Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26.09.2018 року №930394/40109330 відмовлено у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 року №57 з підстави - ненадання платником податку копій документів: первинних документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Не погоджуючись із даним рішенням позивач подав скаргу, за результатами розгляду якої, Комісією ДФС з питань розгляду скарг прийнято рішення від 16.10.2018 року №36507/40109330/2, яким скаргу ТОВ "БМ Дистрибушн Плюс" залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня від 26.09.2018 року №930394/40109330 - без змін, з підстав на ненадання платником копій документів, що підтверджують факт придбання, виготовлення, вирощування або переробки ТМЦ/чи можливість надання послуг, виконання робіт.
За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02 грудня 2010 року (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
За правилами пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).
Згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Згідно з пунктом 201.16 цієї ж статті реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Редакція цього пункту, яка діяла на момент зупинення контролюючим органом реєстрації податкової накладної, змінена Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 №2245-VIII.
При цьому згідно з пунктом 7 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 01.03.2018 визначити порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
На момент виникнення спірних правовідносин у даній справі критерії ризиковості здійснення операцій були визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 (далі - Порядок № 1246).
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200.3 і 200.9 статті 200 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Пунктом 13 Порядку визначено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Крім того, до 25.05.2018 був чинний наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 13.06.2017 №567.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залежало від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій, які визначалися постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних» від 29.12.2010 №1246 та наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 13.06.2017 №567.
Ці нормативно-правові акти визначали критерії ризиковості операцій та вичерпний перелік документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Водночас, підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Як вбачається зі змісту квитанції №9253096427 від 29/11/2017 року контролюючим органом було сформовано висновки, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН.
Водночас, у вищевказаній квитанції фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.
Фактично, фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не вказано у зазначеній квитанції конкретного переліку документів, які, на думку контролюючого органу, необхідно надати.
Загальними вимогами, яким повинен відповідати індивідуальний акт (акт правозастосування), є його обґрунтованість та вмотивованість. Не зазначення в індивідуальному акті підстав його прийняття (фактичних і юридичних), зрозумілих мотивів його прийняття породжує його протиправність.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 28.10.2019 у справі №640/983/19 у схожих правовідносинах.
У свою чергу, відповідно до підпункту 201.16.2. пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту (підпункт 201.16.3 пункт 201.16. статті 201 Податкового кодексу України).
Позивачем в порядку, визначеному підпунктом 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, подано повідомлення щодо подачі пояснень на підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, до якого було додано необхідні документи.
Абзацом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації» (далі - Постанова № 190) передбачено, що комісія Державної фіскальної служби приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з абзацом 2 Постанови №190, підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Суд зауважує, що не зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, комісією фіскального органу, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄДПН або відмову в такій реєстрації прийнято рішення про відмову у реєстрації.
При цьому, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення №930394/40109330 від 26.09.2018 року відповідачем не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної №57 від 13.11.2017.
Наявні у матеріалах справи документи у повній мірі підтверджують факт здійснення господарських операцій, за якими складено податкову накладну від 13.11.2017 №57.
Таким чином, спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної не відповідає вимогам чіткості та обґрунтованості, реєстрацію податкової накладної від 13.11.2017 №57 зупинено незаконно, що у сукупності безумовно свідчить про протиправність та необхідність скасування рішення №930394/40109330 від 26.09.2018 року.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкта владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому що втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Обрана ж форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідачів.
В даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов'язання саме Державну податкову службу України здійснити реєстрацію спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Враховуючи, що судом встановлено відсутність у Комісії Головного управління ДПС у м.Києві правових підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача та гарантією того, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, будуть відновлені, є зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №57 від 13.11.2017 датою її подання на реєстрацію.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення заявлених вимог. Натомість доводи відзиву є безпідставними та такими, що не свідчать про законність оскаржуваного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №4108 від 26.02.2020 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, то вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві, яким прийнято оскаржуване позивачем й визнане судом як незаконне рішення.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Дистрибушн Плюс» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві №930394/40109330 від 26.09.2018 про відмову у реєстрації податкової накладної №57 від 13.11.2017 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Зобов'язати Державну податкову службу України здійснити реєстрацію податкової накладної №57 від 13.11.2017 датою подачі її на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Дистрибушн Плюс" судові витрати у виді судового збору в розмірі 2102,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 травня 2026 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БМ Дистрибушн Плюс» (03039, м. Київ, просп. В.Лобановського, буд. 119, прим.7, каб.№52 код ЄДРПОУ 40109330), відповідачі - Головне управління ДПС у місті Києві (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393).
Суддя О.П. Лелюк