Справа № 560/5761/26
14 травня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 13 травня 2026 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову після відкриття провадження у справі.
Представник позивача у заяві просить суд вжити заходи забезпечення позову з метою збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням у справі та недопущення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, зокрема: заборонити будь-якому територіальному центру комплектування та соціальної підтримки вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та скеруванням його на військову службу до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням у справі.
Предметом спору у справі є визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів достовірної інформації про непридатність до військової служби та виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних на підставі графи І ст. 54 «а» Розкладу хвороб, яка міститься у Військовому квитку серії НОМЕР_1 ; зобов'язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про непридатність ОСОБА_1 до військової служби із виключенням з військового обліку та інформацію про виключення його з військового обліку військовозобов'язаних.
Дослідивши зміст заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 150 КАС України суд має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Суд з огляду на надані до заяви документи вважає, що вони не створюють належних підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Так, долучені до заяви копії повісток не є належними доказами існування обставин, які б підтверджували те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених прав.
До заяви позивачем надані повістки, які датовані 16.10.2025 ( про явку до органу ТЦК та СП на 20.10.2025) та 24.12.2025 ( про явку до органу ТЦК та СП на 30.01.2026). До суду позивач звернувся у квітні 2026, тоді як про вжиття заходів забезпечення - у травні 2026.
Суд вважає, що тривалий проміжок часу (близько 4 місяці з моменту останньої дати явки за повісткою до моменту звернення до суду та ще місяць до подання заяви про забезпечення) свідчить про відсутність стану "нагальності", адже позивач протягом цього часу не вважав вказані обставини такими, що несуть реальну та неминучу загрозу його правам. Через це суд критично оцінює твердження про «очевидну небезпеку».
Суд також виходить з того, що сама по собі наявність статусу військовозобов'язаного та отримання повісток для уточнення даних або проходження ВЛК не є доказом негайного або неминучого призову. Позивач не надав доказів наявності вже прийнятого наказу про його призов (мобілізаційне розпорядження), який би виконувався саме зараз.
Отже, побоювання та припущення позивача щодо порушення його прав мають превентивний та імовірний характер, що згідно з практикою Верховного Суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову
Предметом спору є коригування інформації у електронному реєстрі (визнання бездіяльності щодо невнесення даних). У той же час, захід забезпечення, про який просить позивач, за своєю суттю є втручанням у мобілізаційні процедури, які не є безпосереднім об'єктом оскарження у справі. Встановлення загальної заборони на призов щодо конкретної особи (до вирішення питання про її статус у Реєстрі) може створити неправомірний прецедент ухилення від конституційного обов'язку захисту Вітчизни без належної правової підстави, встановленої судом по суті спору.
Отже, враховуючи значний часовий розрив між виникненням обставин, на які посилається позивач (отримання повісток у 2025 і на початку 2026), та моментом звернення з цією заявою, суд приходить до висновку про відсутність ознак реальної, очевидної та неминучої небезпеки правам позивача.
З огляду на зазначене, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні.
Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Головуючий суддя І.С. Козачок