справа №380/2562/26
12 травня 2026 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточненого змісту позовної заяви від 20.02.2026 року, просить:
- визнати протиправними дії Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19) та Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції в проведенні позивачу обчислення пенсії із невідповідними сумами посадових окладів у розмірі 105,00 грн, окладу за спеціальним званням у розмірі 115,00 грн та не включенні в грошовий атестат та довідку про додаткові виплати надбавки за особливості проходження служби та премії;
- зобов'язати Державну установу «Львівська установа виконання покарань (№19), Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції для обчислення пенсії з 16.04.2025 року провести розрахунок посадового окладу за аналогічною посадою старшого інженера в установах виконання покарань та слідчі ізолятори з плановим наповненням понад 500 осіб за тарифним розрядом - 19, тарифним коефіцієнтом - 2,48, окладу за військове спеціальне звання старший лейтенант, виходячи з тарифного коефіцієнту 0,68 у відповідності до прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року;
- визнати протиправними дії Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19) та Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, що полягає у не врахуванні до вислуги років період навчання позивача у вищому навчальному закладі - інституту післядипломної освіти Національному університеті «Львівська політехніка» з 01.10.1996 року по 01.02.2000 рік з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та виходячи з обчислення пенсії, надбавки за вислугу років 20%;
- зобов'язати Державну установу «Львівська установа виконання покарань (№19), Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції до вислуги років для призначення позивачу пенсії по інвалідності зарахувати з 16.04.2025 року час навчання у цивільному закладі вищої освіти - Інститут післядипломної освіти Національного університету «Львівська політехніка» з 01.10.1996 року по 01.02.2000 рік з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби згідно висновку начальника УДДУзПВП у Л.О від 12.11.2005 року у кількості 01 років 08 місяців 00 днів та провести розрахунок для обчислення пенсії, надбавки за вислугу років виходячи 35% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням;
- визнати протиправними дії Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19) та Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції в наданні в Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення позивачу пенсії грошовий атестат №1 від 06.01.2026 року та довідку №1 від 30.12.2025 року про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із заниженими посадовими окладами та не в проведенні розрахунку виходячи положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із не зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в тому числі тому числі - в не включенні в довідки доплати до грошового забезпечення які присуджені постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року справа №2-1980/06, і постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року справа №2а-14133/11/1370, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у відповідності до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року справа №813/6837/13-а та постанови Франківського районного суду міста Львова від 29.05.2017 року справа №813/3185/16, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року та 18.06.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в розмірах та відсотках, встановлених для діючих військовослужбовців за посадою перед призначенням пенсії з 16.04.2025 року та перерахунку пенсії з 01.07.2025 року;
- зобов'язати Державну установу «Львівська установа виконання покарань (№19), Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видати позивачу та відправити в Головне управління пенсійного Фонду України у Львівській області новий грошовий атестат замість грошового атестату №1 від 06.01.2026 року та нову довідку замість довідки від 30.12.2025 року про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії для обчислення пенсії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням нарахованих та виплачених сум відповідно до постанови Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року справа №2-1980/06, постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року справа №2а-14133/11/1370, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у відповідності до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року справа №813/6837/13-а та постанови Франківського районного суду міста Львова від 29.05.2017 року справа №813/3185/16 з розшифруванням згідно карток обліку заробітної плати, довідки від 13.07.2016 року №2968 або довідки від 05.05.2017 року №511237 про заробітну плату для обчислення пенсії, виходячи з розрахунку положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» , із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, в тому числі - доплати до грошового забезпечення які присуджені постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року справа №2-1980/06, і постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року справа №2а-14133/11/1370, з яких сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у відповідності до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року справа №813/6837/13-а та постанови Франківського районного суду міста Львова від 29.05.2017 року справа №813/3185/16, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 року та 18.06.2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в розмірах та відсотках встановлених для діючих військовослужбовців за посадою перед призначенням пенсії з 16.04.2025 року та довідки про перерахунку пенсії з 01.07.2025 року.
Посилається на те, що є особою з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Зазначив, що у 2025 році звернувся до відповідачів із заявами про підготовку та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документів для призначення пенсії по інвалідності. Однак, отримані позивачем грошовий атестат №1 від 06.01.2026 року та довідка №1 від 30.12.2025 року містять недостовірні відомості щодо розміру його грошового забезпечення. Зокрема, позивач вказує на заниження посадового окладу та окладу за спеціальним званням через їх обчислення без урахування актуального розміру прожиткового мінімуму станом на 2025 рік. Крім того, наголошує на протиправному невключенні до довідки щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (компенсацій за роботу в надурочний та нічний час, затримку виплати доходу), які були присуджені йому за час служби численними судовими рішеннями та з яких сплачено страхові внески. Також позивач оскаржує неврахування у вислугу років періоду його навчання у цивільному закладі вищої освіти, що вплинуло на встановлення відсоткової надбавки за вислугу років у меншому розмірі. Листами відповідачів позивачеві фактично відмовлено у належному оформленні документів, що він вважає порушенням своїх конституційних прав на соціальний захист. У зв'язку із цим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить задовольнити його вимоги повністю.
Ухвалою судді від 25.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами; зобов'язано відповідачів подати належним чином засвідчені матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 , які скеровані до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області листом за №5к/вих./4.2./423 від 13.01.2026 року.
12.03.2026 року від Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» (далі ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)») надійшла заява, в якій повідомлено, що матеріали для призначення пенсії формувались ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» та, разом із супровідним листом від 08.01.2026 за №1, були надіслані ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України для подальшого направлення їх до органів Пенсійного фонду України.
Від відповідача, ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивач жодного дня не проходив службу у вказаній установі, а був звільнений з ДУ «Львівська виправна колонія (№48)». Зазначив, що саме ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» виготовила та видала позивачеві оскаржувані грошовий атестат №1 від 06.01.2026 року та довідку №1 від 30.12.2025 року, що підтверджує наявність у неї відповідних повноважень. Наголосив, що попри розпочату реорганізацію шляхом приєднання, ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» на даний час не припинена як юридична особа, а відповідні записи про правонаступництво ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» в Єдиному державному реєстрі відсутні. Відтак, на думку відповідача, обов'язки щодо формування пенсійної справи та видачі довідок продовжує виконувати установа, з якої звільнявся позивач, а тому між ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» та позивачем не існує спірних правовідносин. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Від відповідача, Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі ЗМУ МЮ), надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позовні вимоги є безпідставними, а саме управління є неналежним відповідачем у справі. Зазначив, що згідно з чинним Порядком №3-1, підготовка документів для призначення пенсії здійснюється за останнім місцем служби військовослужбовця. Оскільки позивач не проходив службу в ЗМУ МЮ, формування його пенсійної справи, зокрема виготовлення грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення, було здійснено ДУ «Львівська виправна колонія (№48)», яка є окремою юридичною особою. Наголосив, що управління не наділене повноваженнями на збір документів, внесення виправлень чи змін до довідок, виданих іншими установами, а лише виконує функції щодо перевірки та подальшого направлення отриманих матеріалів до органів Пенсійного фонду. Враховуючи те, що між управлінням та позивачем відсутні прямі правовідносини щодо оскаржуваних дій, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
13.03.2026 року від ЗМУ МЮ надійшла заява, в якій повідомлено про неможливість виконання ухвали суду від 25.02.2026 року у справі №380/2562/26 у зв'язку із тим, що матеріали для призначення пенсії ОСОБА_1 були направлені голові комісії з реорганізації ДУ «Львівська виправна колонія (№48)».
Від позивача надійшла відповідь на відзиви ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» та ЗМУ МЮ, в якій посилається на те, що твердження відповідачів про відсутність у них правових відносин із позивачем не відповідають дійсності. Зазначив, що згідно з наказом Міністерства юстиції України №1552/5 від 14.05.2020 року, ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» є правонаступником усіх прав та обов'язків ліквідованої ДУ «Львівська виправна колонія (№48)». Крім того, вказав на наявність офіційної відповіді голови комісії з реорганізації Львівської виправної колонії №48, у якій констатовано відсутність у нього повноважень на видачу довідок про грошове забезпечення за аналогічною посадою. Позивач наголошує, що відповідно до Порядку №3-1, саме відповідачі як уповноважені органи зобов'язані здійснювати підготовку документів, обчислювати вислугу років та направляти подання про призначення пенсії до органів Пенсійного фонду. Зауважив, що зволікання з процедурою реорганізації, яка мала завершитися ще у 2020 році, є наслідком халатного ставлення посадових осіб до своїх обов'язків і не може бути підставою для обмеження його права на соціальний захист. Враховуючи викладене, просить відхилити аргументи відповідачів та задовольнити позов у повному обсязі.
Від відповідача, ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких установа посилається на те, що доводи позивача є необґрунтованими через неправильне тлумачення норм права. Зазначив, що згідно з Порядком №45, довідки про розмір грошового забезпечення для осіб, звільнених із Державної кримінально-виконавчої служби України, видаються виключно державним органом, а саме Міністерством юстиції України, тоді як ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» є лише державною установою і не наділена такими повноваженнями. Крім того, наголосив, що обов'язок оформлення документів за останнім місцем служби був виконаний ДУ «Львівська виправна колонія (№48)», яка ще 08.01.2026 року направила матеріали стосовно позивача до профільного Управління Мін'юсту для подальшої передачі в ПФУ. Враховуючи, що ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» не є органом, який призначає пенсію або уповноважений видавати відповідні довідки, відповідач вважає позовні вимоги до нього безпідставними та просить відмовити в їх задоволенні повністю.
Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі ГУ ПФУ у Львівській області), надійшли пояснення щодо позову, в яких посилається на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню. Зазначив, що формування грошового забезпечення та підготовка документів для призначення пенсії (зокрема обчислення вислуги років та визначення складових довідок) не входить до компетенції органів Пенсійного фонду, а здійснюється виключно уповноваженими структурами міністерств за останнім місцем служби. Наголосив, що при розгляді пакета документів позивача було виявлено суттєві суперечності: у наданому грошовому атестаті №1 вказано дату звільнення 06.02.2025 року та виплату грошового забезпечення по 05.02.2026 року, що не відповідає наказу про звільнення від 06.02.2006 року. Оскільки орган ПФУ зобов'язаний діяти виключно на підставі наданих уповноваженим органом документів, які в даному випадку містять розбіжності та помилки, відповідач вважає свої дії правомірними. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову повністю.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Наказом управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області від 06.02.2006 року №8 о/с позивач був звільнений з посади старшого інженера енерго-механічного відділу Львівської виправної колонії (№48) у запас за власним бажанням.
Згідно з розрахунком вислуги років станом на день звільнення 06.02.2006 року, стаж позивача для призначення пенсії становив: у календарному обчисленні - 06 років 09 місяців 18 днів; у пільговому обчисленні - 08 років 05 місяців 01 день.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №97/25/5993/Р від 16.09.2025 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково з 16.04.2025 року. Причиною інвалідності визначено «захворювання, одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв'язку. Наявний висновок ВЛК, або ЛЕК, або МВЛК. ДКВС - Державна кримінально-виконавча служба України: Захворювання, ТАК, пов?язане з проходженням служби в ДКВС України.».
У вересні 2025 року позивач звернувся до ЗМУ МЮ та ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» із заявами про оформлення документів для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України №2262-ХІІ.
На звернення позивача ДУ «Львівська виправна колонія (№48)», правонаступником якої є ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», було виготовлено: довідку №1 від 30.12.2025 року про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії за період з 01.02.2004 року по 31.01.2006 року; грошовий атестат №1 від 06.01.2026 року. У вказаних документах посадовий оклад встановлено в розмірі 105,00 грн, оклад за спеціальним званням - 115,00 грн, а надбавку за вислугу років - у розмірі 20% (46,10 грн).
Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року у справі №2-1980/06 на користь позивача стягнуто з Львівської виправної колонії №48 невиплачену надбавку за безперервний стаж в Кримінально-виконавчій службі - 812,54 грн, матеріальну допомогу - 3853,06 грн, компенсацію за несення служби понад установлений законодавством робочий час - 17443,52 грн, компенсацію за формене обмундирування - 566,32 грн, компенсацію за несення служби в нічний час - 1272,53 грн, а також 5567,87 грн компенсації за затримку виплати заробітної плати, всього 29515,83 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі №2а-14133/11/1370 стягнуто з Львівської виправної колонії №48 на користь позивача 23366,56 грн компенсації за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі №813/6837/13-а та постановою Франківського районного суду міста Львова від 29.05.2017 року у справі №813/3185/16 на Львівську виправну колонію №48 покладено обов'язок нарахувати та сплатити збір на обов'язкове державне пенсійне страхування зі сум грошового забезпечення, присуджених позивачу постановами у справах №2-1980/06 та №2а-14133/11/1370.
Позивач не погодився із зазначеними розмірами грошового забезпечення, вказуючи на те, що оклади мають бути обчислені виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року згідно з Постановою КМУ №704. Крім того, позивач наголосив на протиправному невключенні до складу грошового забезпечення компенсацій за роботу в нічний час, надурочні роботи та за затримку виплати заробітної плати, які були присуджені йому судовими рішеннями (зокрема справами №2-1980/06 та №2а-14133/11/1370). Також позивач оскаржив неврахування до вислуги років періоду навчання у Національному університеті «Львівська політехніка» (з 01.10.1996 року по 01.02.2000 року), що мало б збільшити надбавку за вислугу років до 35%.
13.01.2026 року ЗМУ МЮ направив сформовані матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Під час особистого прийому в ГУ ПФУ у Львівській області 12.12.2026 року позивачу повідомили, що його пенсія не може бути призначена через невідповідність поданих документів (грошового атестата та довідки) нормам чинного законодавства, оскільки вони не містять оновлених даних про грошове забезпечення.
Вважаючи дії та бездіяльність відповідачів щодо належного оформлення пенсійної справи протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України проголошує право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ); Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 року №2713-IV; постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі Порядок №393).
Згідно з п.«б» ст.1-2 Закону №2262-ХІІ, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби, зокрема, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до ст.18 Закону №2262-ХІІ, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби.
Згідно із ст.21 Закону №2262-ХІІ, пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в таких розмірах: б) іншим особам з інвалідністю I групи - 70 процентів, II групи - 60 процентів, III групи - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення (заробітку).
Відповідно до ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ, пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 37 Закону України №489-V від 19.12.2006 «Про держаний бюджет України на 2007 рік» (далі Закон №489-V) установлено, що звільненим у 2006-2007 роках особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, та членам їх сімей до грошового забезпечення для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, згідно із Законом №489-V від 19.12.2006.
Відповідно до п.7 Порядку №393, пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідного окладу за посадою, окладу/доплати за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки/доплати за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Згідно з п.2 Порядку №393, до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки, особам рядового складу, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу Державного бюро розслідувань, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», під час призначення пенсії згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 зазначеного Закону додатково зараховується час навчання в межах до п'яти років (незалежно від форми здобуття освіти) у закладах освіти (крім навчання у закладах спеціалізованої освіти військового (військово-спортивного) профілю, військових навчальних закладах та навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ і державної пожежної охорони), після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби, Бюро економічної безпеки або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби. Аналогічну норму містить ч.2 ст.17 Закону №2262-ХІІ.
У даній справі мали місце наступні обставини, якщо їх узагальнити: позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України та звільнений зі служби 06.02.2006 року з посади старшого інженера енерго-механічного відділу Львівської виправної колонії (№48). Через значний проміжок часу після звільнення, а саме 16.04.2025 року, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в ДКВС України, що зумовило виникнення в позивача права на призначення пенсії по інвалідності за Законом №2262-ХІІ. Для реалізації цього права на ім'я позивача складено грошовий атестат №1 від 06.01.2026 року та довідку №1 від 30.12.2025 року, які подано до ГУ ПФУ у Львівській області, проте у пенсійному органі виявлено невідповідність відомостей у зазначених документах вимогам чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дій відповідачів щодо обчислення пенсії з посадового окладу 105,00 грн та окладу за спеціальним званням 115,00 грн і зобов'язання провести розрахунок виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року із застосуванням тарифного розряду 19 і тарифного коефіцієнту 2,48, суд виходить з такого.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що грошове забезпечення для обчислення пенсії визначається на день звільнення особи зі служби. Такий підхід прямо випливає з ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ та п.7 Порядку №393, які встановлюють, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, в свою чергу, визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Додатково законодавець уточнив зазначений принцип у спеціальній нормі - ст.37 Закону №489-V, відповідно до якої звільненим у 2006-2007 роках особам, до яких належить позивач, до грошового забезпечення для обчислення пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентна надбавка за вислугу років у розмірах, встановлених за останньою штатною посадою перед звільненням, а щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії - у розмірі, що визначаються за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
За змістом наведеного правового регулювання, для обчислення пенсії позивача, який звільнений зі служби 06.02.2006 року, мають бути використані саме ті розміри посадового окладу та окладу за спеціальним званням, які встановлені за останньою штатною посадою, займаною ним перед звільненням, тобто за посадою старшого інженера енерго-механічного відділу Львівської виправної колонії (№48) станом на 06.02.2006 року. Зазначені оклади, відповідно до законодавства, чинного у відповідний період, становили 105,00 грн (посадовий оклад) та 115,00 грн (оклад за спеціальним званням), що відображено у грошовому атестаті №1 від 06.01.2026 року та довідці №1 від 30.12.2025 року.
Постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі Постанова №704) набрала чинності 01.03.2018 року, тобто через дванадцять років після звільнення позивача зі служби. Зазначений підзаконний акт встановлює розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями для діючих військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, на яких він поширюється. Цей акт не має зворотної дії у часі і не може застосовуватися для визначення грошового забезпечення особи, яка звільнилася зі служби до набрання ним чинності, шляхом ретроспективного приведення розмірів окладів цієї особи у відповідність до тарифних коефіцієнтів, встановлених для діючих військовослужбовців.
Право особи на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення діючих військовослужбовців, передбачене ч.4 ст.63 Закону №2262-ХІІ, виникає лише після первинного призначення пенсії. У даному ж випадку позивачу пенсія взагалі не призначена, а спір стосується саме первинного оформлення пенсійної справи, при якому обчислення грошового забезпечення провадиться за нормами, чинними станом на день звільнення зі служби.
Норма ч.18 ст.43 Закону №2262-ХІІ, на яку посилається позивач, передбачає невідкладний перерахунок пенсії у разі зміни розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення на момент її призначення або виплати. Указана норма поширюється на діючих військовослужбовців чи осіб, пенсія яким уже призначена, і не може тлумачитися як така, що дозволяє звільненим особам обчислювати пенсію з окладів, які діють для штатних посад через двадцять років після звільнення зі служби.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №160/8324/19 та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24, на які посилається позивач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені щодо перерахунку раніше призначених пенсій діючим пенсіонерам у зв'язку зі зростанням грошового забезпечення штатних посад, тоді як у цій справі мова йде про первинне призначення пенсії по інвалідності особі, звільненій зі служби у 2006 році, а відтак не підлягають застосуванню.
З огляду на наведене, дії відповідачів щодо зазначення у грошовому атестаті №1 від 06.01.2026 року та довідці №1 від 30.12.2025 року посадового окладу в розмірі 105,00 грн та окладу за спеціальним званням у розмірі 115,00 грн відповідають вимогам ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ, ст.37 Закону №489-V та п.7 Порядку №393. Відповідно, вимоги позивача про визнання цих дій протиправними та про зобов'язання відповідачів провести розрахунок посадового окладу та окладу за спеціальним званням за тарифним розрядом 19 і тарифним коефіцієнтом 2,48 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог позивача про зарахування до вислуги років для призначення пенсії по інвалідності періоду навчання у Національному університеті «Львівська політехніка» (Інститут післядипломної освіти) з 01.10.1996 року по 01.02.2000 року з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та обчислення на цій підставі надбавки за вислугу років у розмірі 35%, суд виходить з такого.
Згідно з ч.2 ст.17 Закону №2262-ХІІ та п.2 Порядку №393, додаткове зарахування періоду навчання у цивільному закладі вищої освіти з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби здійснюється виключно під час призначення пенсії за вислугу років згідно з п.«а» ч.1 ст.12 Закону №2262-ХІІ. Указана норма не поширюється на обчислення вислуги років для призначення пенсії по інвалідності за ст.18 Закону №2262-ХІІ, право на яку у позивача виникло 16.04.2025 року.
Для пенсії по інвалідності за ст.18 Закону №2262-ХІІ тривалість вислуги років не є умовою її призначення - такий вид пенсії призначається у зв'язку з фактом встановлення інвалідності, що настала внаслідок захворювання, отриманого в період проходження служби. Вислуга років впливає лише на розмір процентної надбавки за вислугу років як складової грошового забезпечення.
Відповідно до п.7 Порядку №393, відсоткова надбавка за вислугу років враховується у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням. Календарна вислуга позивача на день звільнення зі служби (06.02.2006 року) становить 06 років 09 місяців 16 днів, що зумовлює розмір надбавки за вислугу років 20% від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням, що і відображено у грошовому атестаті №1 від 06.01.2026 року. Підстав для збільшення надбавки до 35% (категорія «від 10 до 15 років») шляхом додавання періоду навчання у цивільному закладі вищої освіти немає, оскільки таке додавання здійснюється виключно при призначенні пенсії за вислугу років, а не пенсії по інвалідності.
Відтак, вимоги позивача про зарахування до вислуги років часу навчання у Національному університеті «Львівська політехніка» з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби та обчислення надбавки за вислугу років у розмірі 35% є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про включення до довідки щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок за особливості проходження служби та премій) у розмірах і відсотках, встановлених для діючих військовослужбовців за посадою перед призначенням пенсії з 16.04.2025 року, суд зазначає таке.
Як вбачається зі змісту довідки №1 від 30.12.2025 року, надбавка за особливості проходження служби та премія зазначені у тих сумах, які фактично виплачувались позивачу за період з 01.02.2004 року по 31.01.2006 року, тобто за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Указаний підхід прямо відповідає вимогам п.7 Порядку №393, ст.37 Закону №489-V, а також ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ, які встановлюють обчислення зазначених складових грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням саме того військовослужбовця (особи начальницького складу), якому призначається пенсія.
Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.05.2024 року у зразковій справі №380/19324/23, та висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 05.03.2024 року у цій же справі, на які посилається позивач, не є релевантними для обставин справи, що розглядається, адже такі висновки викладені за іншого правового врегулювання - стосовно осіб, пенсію яким вже призначено за Законом №2262-ХІІ і яким видаються довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною грошового забезпечення діючих військовослужбовців за відповідною (аналогічною) посадою. У даному ж випадку йдеться не про перерахунок раніше призначеної пенсії, а про первинне її призначення особі, звільненій зі служби у 2006 році, а відтак указана правова позиція не підлягає застосуванню.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що дії відповідачів у частині зазначення у довідці №1 від 30.12.2025 року надбавки за особливості проходження служби та премії у розмірах, фактично виплачених позивачу за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому вимоги позивача у цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно вимог позивача про включення до грошового забезпечення сум доплат, які присуджені постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року у справі №2-1980/06 та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі №2а-14133/11/1370, суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції, сформульованої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.06.2024 року у справі №380/9974/23, факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для зарахування виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для зарахування до цього грошового забезпечення його видів із переліку, визначеного статтею 43 Закону №2262-ХІІ, який є вичерпним. Водночас, під час обчислення пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення, як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види такого забезпечення, крім щомісячних або тих, що виплачуються раз на місяць.
Постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року у справі №2-1980/06 на користь позивача стягнуто: надбавку за безперервний стаж у Кримінально-виконавчій службі (812,54 грн), матеріальну допомогу (3853,06 грн), компенсацію за несення служби понад установлений законодавством робочий час (17443,52 грн), компенсацію за формене обмундирування (566,32 грн), компенсацію за несення служби в нічний час (1272,53 грн) та компенсацію за затримку виплати заробітної плати (5567,87 грн). Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі №2а-14133/11/1370 на користь позивача стягнуто компенсацію за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) у розмірі 23366,56 грн.
Із зазначеного переліку виплат до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення у розумінні ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ належать ті виплати, право на отримання яких виникало у позивача щомісяця за фактичне виконання службових обов'язків у відповідних умовах, а саме: надбавка за безперервний стаж у Кримінально-виконавчій службі, компенсація за несення служби понад установлений законодавством робочий час та компенсація за несення служби в нічний час. Зазначені виплати мають характер щомісячних і обумовлені специфікою проходження служби в умовах, що передбачають роботу понад установлений час та в нічний час.
Натомість матеріальна допомога, компенсація за формене обмундирування та компенсація за затримку виплати заробітної плати (грошового забезпечення) за своєю правовою природою не є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення. Матеріальна допомога та компенсація за формене обмундирування є одноразовими виплатами, що не входять до переліку, визначеного ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ. Компенсація за затримку виплати заробітної плати, обчислена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2004 року №159, є засобом захисту майнових прав працівника від знецінення доходів у разі прострочення їх виплати, а не складовою грошового забезпечення особи. Тому вимога позивача про включення цих сум до грошового забезпечення для обчислення пенсії задоволенню не підлягає, у тому числі стосовно компенсації за затримку виплати, присудженої постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року у справі №2а-14133/11/1370.
Що стосується надбавки за безперервний стаж у Кримінально-виконавчій службі, компенсації за несення служби понад установлений законодавством робочий час (надурочні роботи) та компенсації за несення служби в нічний час, присуджених постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року у справі №2-1980/06, такі виплати за своєю правовою природою є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення у розумінні ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ та підлягають включенню до складу грошового забезпечення для обчислення пенсії за умови сплати з них страхових внесків. Факт сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з вказаних сум підтверджений постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі №813/6837/13-а та постановою Франківського районного суду міста Львова від 29.05.2017 року у справі №813/3185/16.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд приходить висновку, що дії відповідачів у частині невключення до грошового атестата №1 від 06.01.2026 року та довідки №1 від 30.12.2025 року щомісячних доплат у вигляді надбавки за безперервний стаж у Кримінально-виконавчій службі, компенсації за роботу в нічний час і надурочні роботи, присуджених постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року у справі №2-1980/06, з яких сплачено страхові внески, є протиправними. Беручи до уваги, що видача грошового атестата та довідки про розмір грошового забезпечення є прерогативою установи виконання покарань за останнім місцем служби, обов'язок з видачі позивачу нових документів із включенням зазначених щомісячних доплат належить покласти на ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» як на правонаступника ДУ «Львівська виправна колонія (№48)», а на Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції покласти обов'язок щодо подальшого направлення виготовлених документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Стосовно визначення належного відповідача у спорі, суд зазначає таке.
Згідно з листом Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 20.10.2025 року №5к/вих./4.2/11249, наказом Міністерства юстиції України №1652/5 від 14.05.2020 року ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» реорганізована шляхом приєднання до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», яка визнана правонаступником усього майна, прав і обов'язків ДУ «Львівська виправна колонія (№48)». Цей факт підтверджено листом ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» від 26.12.2025 року, в якому установа сама посилається на наказ Міністерства юстиції України №1652/5 від 14.05.2020 року як на правову підставу реорганізації.
Відповідно до листа Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 15.01.2026 року №5к/вих./4.2/537, матеріали для призначення пенсії позивачу сформовано установою ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» та скеровано Західним міжрегіональним управлінням до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом за №5к/вих./4.2/423 від 13.01.2026 року. У такий спосіб обидва відповідачі брали участь у видачі та поданні до пенсійного органу оскаржуваних позивачем грошового атестата та довідки.
Суд відхиляє посилання ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» на те, що між нею та позивачем не існує спірних правовідносин, з огляду на те, що саме вказана установа фактично виготовила оскаржувані позивачем грошовий атестат №1 від 06.01.2026 року та довідку №1 від 30.12.2025 року. Згідно з наказом Міністерства юстиції України №1652/5 від 14.05.2020 року, ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» визнана правонаступником усього майна, прав і обов'язків ДУ «Львівська виправна колонія (№48)», тобто правонаступництво визначене самим розпорядчим актом органу виконавчої влади і не залежить від моменту внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Щодо посилань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на те, що воно є неналежним відповідачем у справі, то такі є безпідставними, адже саме ним скеровано пакет пенсійних документів позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 13.01.2026 року, що свідчить про реалізацію ним відповідних повноважень у спірних правовідносинах. Крім того, за приписами п.3 Порядку №45 довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Щодо судового збору, то згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі ст.139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)» та Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо невключення до грошового атестата №1 від 06.01.2026 року та довідки №1 від 30.12.2025 року щомісячних доплат у вигляді надбавки за безперервний стаж у Кримінально-виконавчій службі, компенсації за роботу в нічний час і надурочні роботи, присуджених постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року у справі №2-1980/06, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Зобов'язати Державну установу «Львівська установа виконання покарань (№19)» (місцезнаходження: вул.Городоцька, 20, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 08563978) виготовити та видати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) новий грошовий атестат замість грошового атестата №1 від 06.01.2026 року та нову довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії замість довідки №1 від 30.12.2025 року, із включенням до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а саме: надбавки за безперервний стаж у Кримінально-виконавчій службі, компенсації за роботу в нічний час і надурочні роботи, присуджених постановою Сихівського районного суду міста Львова від 13.12.2006 року у справі №2-1980/06, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до постанови Львівського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 року у справі №813/6837/13-а та постанови Франківського районного суду міста Львова від 29.05.2017 року у справі №813/3185/16.
Зобов'язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (місцезнаходження: вул.Архипенка, 1, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 40867243) направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області новий грошовий атестат і нову довідку, виготовлені на ім'я ОСОБА_1 Державною установою «Львівська установа виконання покарань (№19)».
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ланкевич А.З.