Іменем України
14 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/584/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т. В., перевіривши матеріали позовної заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: вулиця Шевченка, будинок 9, місто Сіверськодонецьк, Луганська область, 93404, ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, б. 26, м. Харків, Харківська область, 61024, ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 79099729,
До Луганського окружного адміністративного суду 27.03.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.03.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 79099729, відкритому за виконавчим листом № 183/2884/23, виданим Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 03.07.2025.
В обґрунтування позову зазначено, що 24.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області отримано постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.03.2026 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 79099587, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (далі - Постанова про накладення штрафу) за невиконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 183/2884/23.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, Головне управління) вважає неправомірними дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач) щодо винесення Постанови про накладення штрафу. Головне управління не погоджується з зазначеною Постановою про накладення штрафу, вважає її безпідставною, незаконною та такою, що винесена з порушенням норм діючого законодавства та підлягає скасуванню за таких підстав.
У мотивувальній частині Постанови про накладення штрафу зазначено, що рішення боржником не виконано.
Враховуючи зазначене, керуючись ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404), головним державним виконавцем відповідача за невиконання рішення суду прийнято Постанову про накладення штрафу, встановлено новий строк для виконання рішення протягом 10 робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Вважає, що відповідачем невірно застосовано положення Закону № 1404.
Відповідачем не перевірено виконання позивачем рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 183/2884/23 (набрало законної сили 03.06.2025 постановою Дніпропетровського апеляційного суду), що підтверджується таким.
Відповідно до рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 183/2884/23 (далі - Рішення від 07.02.2025), позовні вимоги ОСОБА_1 , задовольнити частково, внаслідок чого вирішено зокрема, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за період з 01.04.2017 по 09.10.2021.
На виконання рішення Самарівського (стара назва Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 183/2884/23 Головним управлінням у липні 2025 року здійснено нарахування недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97814,00 грн.
Стосовно виплати заборгованості на виконання Рішення від 07.02.2025.
При вирішенні питання виплати заборгованості, яка утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат за рішеннями суду, органи Пенсійного фонду України керуються, зокрема, Бюджетним кодексом України, Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються Пенсійним фондом України в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2025 № 1152 «Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік».
Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими програмами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 25 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік».
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2025 рік, на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості на виплату пенсій за окремим порядком, передбачено 1 млрд грн.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 53/37389 18.01.2022 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1) (далі - Порядок № 21-2), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку № 21-2 видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
При цьому, органи Пенсійного фонду України фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань.
Механізм виплати, зокрема, недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 (далі - Постанова 1165).
Пунктом 2 Постанови 1165 передбачено, що облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи), та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період.
ОСОБА_3 на момент смерті перебувала на обліку в Головному управлінні, як внутрішньо переміщена особа.
Недоотриману пенсію, що належить спадкоємцю ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97814,00 грн обліковано в Головному управлінні та включено до переліку боргів і буде виплачуватись відповідно до Постанови 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік.
Вказане рішення перебуває на обліку з 06.06.2025 у програмі ІКІС ПФУ за реєстраційним номером 2520911, який значиться у переліку боргів відповідно до Постанови № 1165
Враховуючи вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не є розпорядником коштів.
Наразі Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 05.02.2026 № 127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік», якою затверджено доходи та видатки Пенсійного фонду України на відповідний рік.
Додатково звертаємо увагу Суду, що Кабінетом Міністрів України 16.12.2020 прийнято постанову № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» (далі - Постанова № 1279).
Постановою № 1279 у пункті 3 встановлено Пенсійному фонду України до 01.04.2021 провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.
Також Постановою № 1279 затверджено Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку, та внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, від 23.07.2014 № 280 та від 11.05.2017 № 312 відповідні зміни.
Отже, з 01.04.2021 здійснення фінансування виплати пенсії можливо тільки Пенсійним фондом України.
Враховуючи умови виплати пенсії, що визначені Постановою № 1279, виділення коштів на фінансування пенсійних виплат не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, оскільки з 01.04.2021 цей обов'язок покладено на Пенсійний фонд України.
Відтак позивач переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється з державного бюджету України, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Тому Головним управлінням вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду у справі № 183/2884/23, яке залишається невиконаним з незалежних від позивача обставин (відсутністю належного асигнування, що не належить до компетенції Головного управління).
Зазначає, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Головне управління вважає, що постанова відповідача про накладення штрафу від 23.03.2026 у ВП № 79099729 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання цієї ухвали надати суду належним чином засвідчені копії документу про сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн.
На виконання ухвали від 30.03.2026 позивачем 02.04.2026 через систему «Електронний суд» надано заяву про усунення недоліків та квитанцію про сплату судового збору, який станом на 06.04.2026 зараховано до Державного бюджету України.
Ухвалою від 06.04.2026 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні із зазначенням, що справа розглядатиметься з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтями 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідачем 14.05.2026 подано до суду відзив на позов, у якому зазначено, що на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов виконавчий лист Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.07.2025 № 183/2884/23 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за період з 01.04.2017 по 09.10.2021. Державним виконавцем 15.09.2025, керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79099729. Боржником повідомлено, що на виконання рішення Самарівського (стара назва Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 183/2884/23 Головним управлінням у липні 2025 року здійснено нарахування недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97814,00 грн.
На неодноразові вимоги державного виконавця боржник повідомив, що недоотриману пенсію, що належить спадкоємцю ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97 814,00 грн обліковано в Головному управлінні та включено до переліку боргів і буде виплачуватись відповідно до Постанови 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік.
За невиконання рішення суду у повному обсязі без поважних причин 23.03.2026 на боржника накладено штраф у розмірі 5100,00 грн та зобов'язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Вважає оскаржувану постанову правомірною, оскільки державним виконавцем вжито дії щодо примусового виконання виконавчого листа Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.07.2025 у справі № 183/2884/23 відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити.
Учасник справи про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив таке.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 183/2884/23 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, третя особа - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Сергієнко Альона Сергіївна про встановлення факту прийняття спадщини за законом та визнання права власності на спадкове майно задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.04.2017 по 05.08.2021.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно у вигляді недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , за період з 01.04.2017 по 09.10.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсію за період 01.04.2017 по 05.08.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за період з 01.04.2017 по 09.10.2021.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зазначене рішення набрало законної сили 03.06.2025.
15.09.2025 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79099729 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 183/2884/23, виданого 03.07.2025 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоотриману за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за період 01.04.2017 по 09.10.2021.
Відповідачем складено вимогу виконавця від 01.10.2025 № 3679 в якій вимагає від позивача:
1. Надати до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію щодо повного та фактичного виконання вищевказаного рішення суду.
2. У разі виконання рішення надати до відділу копії підтверджуючих документів.
3. У разі невиконання надати документи, які підтверджують хід виконання.
4. Відповідь надати на електронну адресу info.prym.lg.dvs@sumyjust.gov.ua Відділу до 06.02.2026.
На виконання вимоги виконавця від 01.10.2025 № 3679 у виконавчому провадженні № 79099729 листом від 02.10.2025 № 1200-0402-5/28914 позивач повідомив, що на виконання рішення Самарівського (стара назва Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 183/2884/23 Головним управлінням у липні 2025 року здійснено нарахування недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97814,00 грн.
Механізм виплати, зокрема, недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 (далі - Постанова № 1165).
Пунктом 2 Постанови № 1165 передбачено, що облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягаюсь виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи), та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період.
ОСОБА_2 на момент смерті перебував на обліку в Головному управлінні, як внутрішньо переміщена особа.
Недоотриману пенсію що належить спадкоємцю ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97814,00 грн обліковано в Головному управлінні та включено до переліку боргів і буде виплачуватись відповідно до Постанови 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік.
Такого ж змісту лист позивача від 03.10.2025 № 1200-0402-5/28997.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.02.2026 виконавче провадження № 79099729 передано до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.02.2026 прийнято виконавче провадження № 79099729 для подальшого виконання.
02.02.2026 відповідачем складено вимогу виконавця в якій вимагає від позивача:
1. Надати до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію щодо повного та фактичного виконання вищевказаногорішення суду.
2. У разі виконання рішення надати до відділу копії підтверджуючих документів.
3. У разі невиконання надати документи, які підтверджують хід виконання.
4. Відповідь надати на електронну адресу Відділу до 06.02.2026.
На виконання вимоги виконавця від 02.02.2026 у виконавчому провадженні № 79099729 листом від 04.02.2026 № 1200-0502-8/2860 позивач повідомив відповідача, що на виконання рішення Самарівського (стара назва Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.02.2025 у справі № 183/2884/23 Головним управлінням у липні 2025 року здійснено нарахування недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97814,00 грн.
Механізм виплати, зокрема, недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб та осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території, відповідно до статті 52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 № 1165 (далі - Постанова 1165).
Пунктом 2 Постанови 1165 передбачено, що облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік, як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягаюсь виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи), та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період.
ОСОБА_2 на момент смерті перебував на обліку в Головному управлінні, як внутрішньо переміщена особа.
Недоотриману пенсію, що належить спадкоємцю ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97814,00 грн обліковано в Головному управлінні та включено до переліку боргів і буде виплачуватись відповідно до Постанови 1165 в межах відповідного фінансового ресурсу, який буде визначено у бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік.
Постановою від 23.03.2026 у виконавчому провадженні № 79099729 за невиконання рішення суду на позивача накладено штраф у розмірі 5100,00 грн.
Відповідно до скріншоту з програми ІКІС ПФУ відповідачем 06.06.2025 внесено дані щодо виконання рішення суду № 183/2884/23 за обліковим номером № 2520911, вказане рішення суду знаходиться на стадії виконання. Недоотриману пенсію, що належить спадкоємцю ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97814,00 грн обліковано в Головному управлінні та включено до переліку боргів.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції).
За визначенням статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII, зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII.
Отже, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі № 686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі № 420/70/19.
Статтею 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду по справі № 183/2884/23 здійснено перерахунок недоотриманої пенсії.
Недоотриману пенсію, що належить спадкоємцю ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 у розмірі 97814,00 грн обліковано в Головному управлінні та буде виплачено з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством.
На час винесення постанови від 23.03.2026 у виконавчому провадженні № 79099729 про накладення штрафу боржником рішення суду фактично не виконано, оскільки відсутня виплата нарахованої на виконання рішення суду у справі № 183/2884/23 суми пенсії, що не заперечується позивачем.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
На переконання суду, невиконання судового рішення позивачем в частині виплати нарахованих стягувачу грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відсутність бюджетного та іншого фінансування та коштів на виплату грошових сум на виконання судового рішення є поважною причиною, яка унеможливлює проведення відповідних виплат.
З огляду на викладене, судом враховується, що, як зазначено вище, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Зазначені висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а та від 21.08.2019 у справі № 754/3105/19.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд сформував правовий висновок у постановах від 28.02.2019 у справі № 822/1080/17 та від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, згідно з яким невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Судом встановлено, що листом від 02.10.2025 № 1200-0402-5/28914 та листом 04.02.2026 № 1200-0502-8/2860 позивач повідомив відповідача про часткове виконання рішення суду у добровільному порядку, надавши розрахунок суми компенсації.
Державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано мотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, суд уважає, що оскаржувана у цій справі постанова державного виконавця про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн підлягає скасуванню.
Також суд звертає увагу на те, що статтею 435 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що виконавець має право звертатись до суду із заявами про зміну способу або порядку виконання судового рішення у випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися.
Державний виконавець таким законодавчо визначеним шляхом зміни способу виконання судового рішення не скористався.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.94, серія A, N 303-A, п. 29).
За вказаних обставинах відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджено платіжною інструкцією від 31.03.2026 № 536.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб'єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2662,40 грн.
Враховуючи те, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є структурним підрозділом Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у сумі 2662,40 грн необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205,241-246,250,287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: вулиця Шевченка, будинок 9, місто Сіверськодонецьк, Луганська область, 93404, ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, б. 26, м. Харків, Харківська область, 61024, ЄДРПОУ 45752470) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 79099729 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 23.03.2026 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 79099729, відкритому за виконавчим листом № 183/2884/23, виданим Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 03.07.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві грн 40 коп.) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т.В. Смішлива