14 травня 2026 року справа № 340/2066/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брегея Р.І.,
за участі секретаря судового засідання Шпак О.В.,
представників позивача Кривенка М.П. і
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницький у порядку загального позовного провадження адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Управління) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивачка звернулася до суду зі заявою до відповідача про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 03 і 06 березня 2025 року, якими накладено штрафи за порушення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сумі 16000 грн і 459094,60 грн.
Представник підтримав вимоги позову.
Зазначив про незаконність призначення і проведення фактичної перевірки.
Визнав фактичні обставини порушень, які полягають у непроведенні розрахункової операції, продажу алкогольного напою за ціною нижчою від мінімальної, видачі фіскальних чеків щодо реалізації алкогольних напоїв без зазначення номеру марки акцизного податку.
Управління заперечило стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.42-44).
Представник пояснив, що фактичну перевірку призначили і провели в межах здійснення контрольної функції, оскільки ФОП ОСОБА_2 отримала ліцензію на продаж підакцизних товарів (алкогольні напої і тютюнові вироби).
Наказ про проведення перевірки містив інформацію про підстави призначення і період, за який можуть оцінювати діяльність позивачки.
Під час перевірки виявили порушення щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижче мінімальних і у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, на які зобов'язані відреагувати, притягнувши платника податків до фінансової відповідальності.
08 квітня 2025 року суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Дегтярьова С.В. відкрила спрощене позовне провадження без виклику сторін (а.с.37-38).
15 січня 2026 року суддя Брегей Р.І. прийняв справу до провадження і розпочав розгляд за правилами загального позовного провадження (а.с.96-97).
Суд, вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, основний вид діяльності ФОП ОСОБА_2 - роздрібна торгівля, у тому числі підакцизними товарами (алкогольні напої і тютюнові вироби) (а.с.184).
23 квітня 2024 року отримала чергову річну ліцензію на право продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів (а.с.56).
04 лютого 2025 року відповідач прийняв наказ №145-п про проведення фактичної перевірки діяльності позивачки (а.с.66).
Підстава - приписи підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Предмет перевірки - дотримання платником податків законодавства в частині ліцензування, виробництва, обліку, обігу, придбання, зберігання і транспортування підакцизних податків.
Строк проведення перевірки - упродовж лютого 2025 року.
У Додатку №6 до наказу про призначення перевірки зазначено, що період діяльності, який перевіряється, - згідно приписів статті 102 ПК України (а.с.66 (на звороті)).
05 лютого 2025 року провели фактичну перевірку (а.с.53-55).
У акті перевірки зазначено, що перевірили період з 01 січня 2024 року по 31 січня 2025 року (а.с.53-54).
Податкові інспектори встановили такі порушення:
- 05 лютого 2025 року під час контрольної розрахункової операції не видано розрахункового документу на суму 168 грн;
- 18 грудня 2024 року реалізовано алкогольний напій за ціною нижчою від мінімальної, яку встановлено законодавством;
- упродовж з 01 січня 2024 року по 31 січня 2025 року реалізовано алкогольні напої на загальну суму 305922,10 грн, а у фіскальних чеках не зазначено реквізити марок акцизного податку (а.с.53-62).
03 березня 2025 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким накладено штраф за реалізацію алкогольного напою за ціною нижчою від мінімальної, яку встановлено законодавством, у сумі 16000 грн (а.с.68).
Штраф застосовано на підставі приписів пункту 25 частини 2 статті 73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон) за порушення приписів постанови Уряду України «Про встановлення розміру мінімальних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30 жовтня 2008 року №957 (далі - Постанова).
06 березня 2025 року Управління прийняло податкове повідомлення-рішення, яким накладено штраф за два порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у загальній сумі 459094,60 грн (а.с.69-70).
Штраф застосовано на підставі приписів пункту 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі - Закон 2) за порушення приписів пунктів 1-2 частини 1 статті 3 Закону 2.
Процедуру адміністративного оскарження не застосовували.
Позов подано до суду 31 березня 2025 року (а.с.36).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, суд має дати відповідь на питання законності призначення і проведення фактичної перевірки, оскільки ФОП ОСОБА_2 зазначила наступне:
- у наказі про призначення перевірки повинні чітко зазначити період діяльності, який перевіряється, а не посилатися на приписи статті 102 ПК України;
- проведено перевірку і стосовно сфери застосування реєстраторів розрахункових операцій, що не було її предметом.
Щодо першої частини запитання.
З цього приводу існує стала практика Верховного Суду, правові висновки якого враховують суди відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України.
Правовий висновок Верховного Суду у справі №120/11036/23 від 06 лютого 2025 року (а.с.170-180).
« 103. Як вже зазначалось, фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
104. Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
105. Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок і Верховним Судом у справі № 826/8284/17 (постанова від 20 травня 2022 року), у справі № 280/6832/2309 постанова від 09 вересня 2024 року).
106. При цьому Податковим кодексом не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.»
Суд ознайомився з правовим висновком Верховного Суду і погодився з ним.
Водночас суд зазначає, що фактична перевірка проводиться у визначений день (строк) і під час проведення може бути встановлено порушення з минулого, однак з урахуванням строку, який визначено приписами статті 102 ПК України.
Приймаючи наказ про призначення фактичної перевірки, керівник податкового органу не може знати, за який період виявлять порушення з минулого.
Тому зазначення у Додатку №6 до наказу про призначення перевірки періоду діяльності, який перевіряється, - згідно приписів статті 102 ПК України не порушує прав платника податків і вимог податкового законодавства.
Щодо другої частини запитання.
Так, приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Норма права визначає дві підстави призначення перевірки.
Податковий орган призначив перевірку з такої підстави - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Така функція належить податковому органу відповідно до приписів підпункту 19-1.1.14 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, а ФОП ОСОБА_2 - платник акцизного податку.
Отже, до компетенції відповідача відноситься питання призначення фактичної перевірки діяльності позивачки щодо дотримання законодавства у сфері регулювання обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оскільки вона займається їх роздрібною торгівлею на законних підставах (ліцензія).
Призначити таку перевірку Управління могло і без отримання інформації про порушення законодавства у тій же сфері.
Наявність такої інформації - друга підстава призначення перевірки за приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Під час перевірки відповідач виявив і два порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, оскільки провів контрольну розрахункову операцію і дослідив зміст розрахункових документів за фактами продажу алкогольних напоїв.
Контрольну розрахункову операцію провів з метою перевірки дотримання законодавства у сфері регулювання обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів і виявив порушення (реалізовано алкогольний напій за ціною нижчою від мінімальної, яку встановлено законодавством).
Постає запитання: чим міг податковий орган приймати податкове повідомлення-рішення щодо недотримання законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, якщо предметом перевірки є дотримання платником податків законодавства в частині ліцензування, виробництва, обліку, обігу, придбання, зберігання і транспортування підакцизних податків?
Так, приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, підставою призначення фактичної перевірки щодо дотримання законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій є отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій.
У цьому випадку податковий орган отримав докази, а не інформацію, порушення платником податків законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій під час проведення перевірки цього ж платника податків, яку призначили на законних підставах.
Тому відповідач не повинен був призначати перевірку на підставі приписів підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, щоб притягти до відповідальності за порушення, які виявили під час перевірки на підставі приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Якщо б призначили таку перевірку, то це б не відповідало інтересам платника податків, оскільки стала би повторною.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що на підставі матеріалів перевірки податковий орган мав прийняти два податкові повідомлення-рішення.
Позивачка визнала, що 18 лютого 2024 року продала алкогольний напій за ціною, що є нижчою, аніж встановлено приписами Постанови (а.с.71, 120-121).
Факт реалізації доводиться фіскальним чеком (а.с.71).
За таке порушення встановлено відповідальність на підставі приписів пункту 25 частини 2 статті 73 Закону.
Цією нормою права передбачено, що до суб'єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, - 100 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), розрахованої виходячи з мінімальної роздрібної ціни, але не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Штрафну санкцію у сумі 16000 грн обчислено правильно, оскільки на день вчинення порушення мінімальна заробітна плата становила 8000 грн.
Під час перевірки встановлено, що упродовж з 01 січня 2024 року по 31 січня 2025 року реалізовано алкогольні напої на загальну суму 305922,10 грн, а у фіскальних чеках не зазначено реквізити марок акцизного податку.
ФОП ОСОБА_2 визнала фактичні обставини порушення, однак зазначила, що фіскальні чеки не втратили статусу розрахункового документа.
З цього приводу існує стала практика Верховного Суду, правові висновки якого враховують суди відповідно до приписів частини 5 статті 242 КАС України.
Правовий висновок Верховного Суду у справі №120/11036/23 від 06 лютого 2025 року (а.с.170-180).
« 45.Як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, у спірному випадку до позивача застосовані штрафні санкції за невидачу відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункових операцій при реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 1 000 557,56 грн. Позиція контролюючого органу полягає в тому, що оскільки в розрахункових документах були відсутні реквізити марок акцизного податку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої), то такі документи неможливо визнати розрахунковими. Наведенні обставини не є спірними між сторонами.
46. Абзацом дев'ятнадцятим статті 2 Закону № 265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
47. Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
48. Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України № 13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства фінансів № 288 від 19.02.2018, № 306 від 18.06.2020, № 329 від 08.06.2021).
49. Відповідно до пункту 1 розділу I Положення № 13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.
Розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на надані такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
50. Згідно з пунктом 2 розділу 2 Положення № 13 визначено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який повинен містити, в тому числі: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
51. Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
52. Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 ПК України).
53. Аналіз податкового законодавства України свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
54. Пунктом 3 розділу І Положення № 13 передбачено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
55. Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов'язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.
56. Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2023 року № 500/6845/21 сформулював правовий висновок, відповідно до якого за змістом норм Положення № 13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення № 13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як назва податку, літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами) позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.
57. Відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України № 265/95-ВР.
58. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, контролюючий орган дійшов правильного висновку про те, що у спірному випадку документи щодо реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 1 000 557,56 грн не можливо визнати розрахунковими, оскільки в них відсутній обов'язковий реквізит - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої. Отже, контролюючим органом кваліфіковано вказані обставини, як порушення пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у відповідності до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.»
Суд ознайомився з правовим висновком Верховного Суду і погодився з ним.
Отже, позивачка допустила порушення, за яке передбачено відповідальність на підставі приписів пункту 1 частини 1 статті 17 Закону 2.
Штрафну санкцію у сумі 458842,60 грн обчислено правильно (а.с.22).
ФОП ОСОБА_2 визнала, що 05 лютого 2025 року під час контрольної розрахункової операції на суму 168 грн не видала розрахунковий документ.
За таке порушення встановлено відповідальність на підставі приписів пункту 1 частини 1 статті 17 Закону 2.
Штрафну санкцію у сумі 252 грн обчислено правильно, оскільки вперше таке порушення допущено у січні 2024 року, за що притягнуто до відповідальності на підставі матеріалів цієї ж перевірки (а.с.22).
Позивачка не висловила застережень стосовно обчислення штрафу за кожне порушення.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати становлять сплату судового збору у сумі 3800,80 грн (а.с.35).
Суд розподіляє їх відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у задоволенні позову.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ