13 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3006/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 23.11.2023 №0511692-2410-1126-UA35080150000074379 (форма "Ф") на суму 24284,00 грн. та від 13.05.2024 №0136649-2410-1126-UA35080150000074379 (форма "Ф") на суму 25031,20 грн;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Кіровоградській області виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код класифікації доходів бюджету 18010300), яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.11.2023 №0511692-2410-1126-UA35080150000074379 (форма "Ф") на суму 24284,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 13.05.2024 №0136649-2410-1126-UA35080150000074379 (форма "Ф") на суму 25031,20 грн., а всього на загальну суму 49315,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що позивачу на праві власності належала нежитлова будівля-комора загальною площею 373,6 кв.м., літ. А, яка була розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 4694335103). На момент набуття ОСОБА_1 нежитлової будівлі у власність село Занфірівка входила в адміністративні межі Костянтинівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, та надалі увійшла до складу Приютівської територіальної громади Олександрійського району Кіровоградської області в особі Приютівської селищної ради (Костянтинівський старостинський округ). Назва вулиці “Щорса» у селі Занфірівка Олександрійського району Кіровоградської області (на якій була розташована нежитлова будівля-комора) перейменовано на вулицю “Лісова» (рішення Костянтинівської сільської ради від 20.11.2015 № 11 “Про перейменування вулиць»). Оскільки набута ОСОБА_1 у власність нежитлова будівля-комора перебувала у неналежному стані та не була придатною до використання за функціональним призначенням, протягом 2013-2014 років на замовлення позивача було в повному обсязі здійснено демонтаж (знесення) цієї будівлі, що підтверджується договором на виконання робіт з демонтажу об'єктів №015-11 від 01.11.2013 між ОСОБА_1 та ТОВ “Монолітобетон», актом приймання-передачі виконаних робіт №22/12-1 від 22.12.2014, актом демонтажу об'єкта № 07-12/1 від 22.12.2014. Після закінчення проведення демонтажних робіт у грудні 2014 року нежитлова будівля-комора загальною площею 373,6 кв.м., літ. А, за адресою: АДРЕСА_1 демонтована (ліквідована) повністю, конструктивні елементи будівлі відсутні, земельна ділянка звільнена. Таким чином, вказана нежитлова будівля-комора як об'єкт нерухомого майна є повністю знищеною та фізично не існує. Зазначає, що нерухоме майно, за яке було нараховано податок, є знищеним, що підтверджується Висновком про знищення/знесення майна, реєстраційний номер DT01:3502-0153-6931-6040. Факт знищення вищевказаної нежитлової будівлі, крім висновку про знищення/знесення майна, підтверджується супутниковими знімками з програми Google Earth, зокрема на знімку станом на 23.11.2019 вищевказаної нежитлової будівлі вже не існувало. Вищенаведені обставини виключають обов'язок відповідача сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки таке майно є знищеним у 2014 році, а податок нараховувався починаючи з 2022 року. З огляду на зазначене, та враховуючи, що нежитлової будівлі-комори взагалі не існувало в періоди 2022 та 2023 роки, за які податковим органом позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на нерухоме майно у зв'язку з її знищенням, використання податковим органом даних Державних реєстру речових прав на нерухоме майно не може виправдовувати безпідставне покладення на позивача грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, яке визначено за неіснуючий об'єкт нерухомості. При цьому, враховуючи фактичну відсутність нежитлової будівлі-комори як об'єкта нерухомого майна та як об'єкта права власності у зв'язку з її знищенням і не існуванням її у періоди за 2022 та 2023 роки, покладення податковим органом на позивача спірними податковими-рішеннями зобов'язання з податку на нерухоме майно за вказані періоди за дану нежитлову будівлю не відповідає принципу справедливості як основоположному принципу права. Отже, спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем безпідставно визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2022 та 2023 рік на загальну суму 49315,20 грн.
Ухвалою судді від 12.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.84).
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, надав відзив на позов (а.с.91-92) та пояснив, що відповідно до приписів підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Базою оподаткування, згідно підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадянин ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі-комори, реєстраційний номер об'єкта №4694335103, дата реєстрації 31.01.2013 року. Нежитлова будівля-комора загальною площею 373,6 кв.м зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно рішення Приютівської селищної ради від 09.07.2021 №296 ставка податку за 1 кв.м для нежитлових будівель-складів “Резервуари, силоси та склади» (код 1252) за 2022-2023 роки затверджена в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, за який проводиться нарахування податку. Станом на 01.01.2022 мінімальна заробітна плата складала 6500 грн, на 01.01.2023 - 6700 грн. З огляду на вищезазначене гр. ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельного ділянки, за об'єкт нежитлової нерухомості за 2022 та 2023 роки. Таким чином, відповідач при винесенні податкових повідомлень-рішень діяв на підставі, в межах повноважень і в спосіб, передбачений законодавством України.
Представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.106-116).
Представником позивача подано заяву з додатковими обґрунтуваннями підстав позову (а.с.133-138), в якій зазначено, що рішенням Приютівської селищної ради від 09.07.2021 № 296 “Про встановлення місцевих податків на території Приютівської селищної ради» встановлено на території Приютівської селищної ради з 01 січня 2022 року ставки та пільги із сплати місцевих податків, у тому числі податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з додатком 1 (підпункт 1.1 пункт 1 рішення). У Додатку 1 до рішення встановлені ставки та пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Приютівської селищної ради. Згідно пункту 4 Додатку 1 ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування згідно з додатком 1.1. Згідно підпункту 5.3 пункту 5 Додатку 1 перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Кодексу встановлюються відповідно до додатку 1.2. У Додатку 1.1 до рішення Приютівської селищної ради від 09.07.2021 № 296 встановлені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, введені в дію 01 січня 2022 року. В Примітці “ 2» додатку 1.1 зазначено, що класифікація будівель та споруд, код та найменування зазначаються відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту від 17 серпня 2000 р. № 507. Таким чином, встановлення Приютівською селищною радою ставок податку за відповідні види будівель та споруд ґрунтується на класифікації будівель та споруд відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту від 17 серпня 2000 р. № 507, та пов'язано з поділом будівель та споруд за класом об'єктів, які поєднуються в групи, підрозділи та розділи з позначенням відповідним кодом у класифікації. Код складається з 4 цифрових символів, кожен з яких відповідає одному з рівнів класифікації: 1 символ - розділи; 2 символи - підрозділи; 3 символи - групи; 4 символи - класи. У відзиві відповідачем зазначено, що відповідно рішення Приютівської селищної ради від 09.07.2021 №296 ставка податку за 1 кв.м для нежитлових будівель - складів “Резервуари, силоси та склади» (код 1252) за 2022-2023 роки затверджена в розмірі 1% від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, за який проводиться нарахування податку. Станом на 01.01.2022 мінімальна заробітна плата складала 6500 грн, на 01.01.2023 - 6700 грн. Тобто за змістом відзиву, при визначенні позивачу сум податку на нерухоме майно за 2022 та 2023 роки зареєстрована за позивачем нежитлова будівля - комора контролюючим органом за кодом класифікації будівель та споруд 1252 віднесена до класу “Резервуари, силоси та склади» групи 125 “Будівлі промислові та склади» підрозділу 12 “Будівлі нежитлові». Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 та Додатком 1.1 до рішення Приютівської селищної ради від 09.07.2021 № 296 клас 1252 “Резервуари, силоси та склади» містить такі підкласи: 1252.1 Резервуари для нафти, нафтопродуктів та газу; 1252.2 Резервуари та ємності інші; 1252.3 Силоси для зерна; 1252.4 Силоси для цементу та інших сипучих матеріалів; 1252.5 Склади спеціальні товарні; 1252.6 Холодильники; 1252.7 Складські майданчики;1252.8 Склади універсальні; 1252.9 Склади та сховища інші. У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000 зазначено, що на рівні класифікаційного угруповання “підклас» забезпечується деталізація класифікаційних угруповань з урахуванням вимог національної економіки та статистики. Рівень підкласу має значення від “ 1» до “ 9», причому значення “ 9» завжди означає іншу продукцію в межах конкретного класу. Тобто, віднесення в межах класу будівель до підкласу зі значенням “ 9» означає, що така будівля не належить до інших попередніх підкласів, позначених від “ 1» до “ 8», і розуміється як будь-який інший тип будівель, що не входить до попередніх підкласів. Спірні податкові повідомлення-рішення не містять даних по віднесення нежитлової будівлі - комори до певного підкласу класу будівель, відповідно до якого селищною радою визначено ставку податку у відповідному розмірі, як і загалом не містять зазначення класу будівель, що також з урахуванням відсутності детального розрахунку до податкових повідомлень-рішень сум визначеного позивачу податку, свідчить про необґрунтованість застосованої контролюючим органом ставки податку, та в цілому - необґрунтованість визначених позивачу в цих податкових повідомленнях-рішеннях за вказану будівлю сум податку на нерухоме майно за 2022 рік - 24284,00 грн. та за 2023 рік - 25031,20 грн.
Представником позивача подані додаткові пояснення по справі (а.с.142-145), в яких зазначено, що ГУ ДПС у Кіровоградській області 29.04.2025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було внесено запис за реєстраційним № 59650323 про обтяження податковою заставою знищеного об'єкту - нежитлової будівлі-комори за адресою: АДРЕСА_1 в забезпечення виконання податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно за цю ж саму нежитлову будівлю-комору за 2022 та 2023 роки на загальну суму 49315,20 грн. Запис про обтяження податковою заставою внесено на підставі рішення про опис майна у податкову заставу № 8/11-28-13-07 від 03.03.2025 та акту опису майна № 10 від 28.04.2025, складеного ГУ ДПС у Кіровоградській області, лише на підставі даних про нежитлову будівлю-комору, які містились у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вбачається із змісту цього акту опису майна та листа ГУ ДПС у Кіровоградській області №7231/6/11-28-13-07-12 від 15.05.2025. Наявність у Державному реєстрі речових прав запису про обтяження майна податковою заставою позбавляло позивача можливості здійснити у цьому реєстрі державну реєстрацію припинення права власності на вказану нежитлову будівлю-комору у зв'язку з її знищенням із закриттям розділу Державного реєстру. 12.05.2025 позивачем до ГУ ДПС у Кіровоградській області подана заява про проведення звірки даних, припинення податкової застави та виключення майна з податкової застави, в якій серед іншого, містилась вимога позивача про негайне виключення з податкової застави (припинення податкової застави) неіснуючого на момент складення податковим керуючим ГУ ДПС у Кіровоградській області акту опису майна № 10 від 28.04.2025 року нерухомого майно, яке було включено до цього акту, припинити обтяження податковою заставою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такого неіснуючого об'єкту. Надалі, 05.06.2025 ГУ ДПС у Кіровоградській області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено обтяження податковою заставою за реєстраційним № 59650323 на об'єкт: “нежитлова будівля-комора, адреса: АДРЕСА_1 ». Відразу, після припинення податковим органом обтяження податковою заставою, позивачем 06.06.2025 забезпечено внесення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на цю нежитлову будівлю-комору.
Представником позивач надані додаткові пояснення (а.с.171-175), в яких наполягав, що відсутні підстави для нарахування позивачу податку на нерухоме майно, оскільки відсутній об'єкт та база оподаткування - комора знищена, а також наявність пільги зі сплати податку у розмірі 100% суми податкового зобов'язання за рік на користування якою позивач мав право, що встановлена на 2022 та 2023 роки рішенням Приютівської селищної ради від 09.07.2021 №296.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено.
Згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстрований об'єкт нежитлової нерухомості: нежитлова будівля-комора, загальною площею 373,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності рішення Костянтинівської сільської ради №127 від29.11.2012 (а.с.95-99)
Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, були складенні такі податкові повідомлення-рішення, відносно вищезазначеного нерухомого майна:
- №0511692-2410-1126-UA35080150000074379 від 23.11.2023, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік, на суму 24284 грн (а.с.45);
- №0136649-2410-1126-UA35080150000074379 від 13.05.2024 р., яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2023 рік, на суму 25031,20 грн. (а.с.46).
Не погодившись із цими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач через представника звернувся до суду з даним позовом.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Приписами ст.67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Положеннями п.15.1 ст.15 ПК України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
За правилами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормовано приписами статті 266 ПК України.
Відповідно до пп.266.1.1, 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 цього Кодексу базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп.266.7.2. пункту 266.6 статті 266 ПК України).
Таким чином, наведеним нормами ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Водночас згідно з положеннями підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:
об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;
об'єкта/об'єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Таким чином об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти житлової нерухомості будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.
За положеннями п.п.14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
При цьому, визначення грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки здійснюється контролюючим органом на підставі, зокрема, даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Оспорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що нежитлова будівля-комора, загальною площею 373,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з 2014 року є знищеною.
Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 Цивільного кодексу України).
Підстави припинення права власності визначені у статті 346 Цивільного кодексу України, відповідно до пункту 4 частини першої якої право власності припиняється у разі знищення майна.
Статтею 349 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.
У постанові від 18.11.2020 року у справі № 04/5026/803/2012 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок:
“Положення статті 349 ЦК України є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування, що дає підстави для висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з даною статтею, є наявність встановленого факту знищення майна.
Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. При цьому, перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпними.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, від 26.06.2019 у справі № 334/16303/15-ц, від 01.08.2019 у справі №915/406/18, від 25.09.2019 у справі № 272/62/15-ц, від 20.07.2021 року у справі №904/4389/19».
Таким чином відповідно до статей 346, 349 ЦК України право власності припиняється в силу закону, що пов'язане із настанням певних обставин.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі Закон №1952-IV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Питання застосування частини другої статті 12 Закону №1952-IV вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом. Так, зокрема, але не виключно, у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №917/553/17, від 24 січня 2020 року у справі №910/10987/18, від 26 жовтня 2022 року у справі №538/2185/14-ц Верховний Суд дійшов висновку, що нормою частини другої статті 12 Закону №1952-IV законодавець врегулював правову ситуацію, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та які мають пріоритет над записами, що містяться у цьому Державному реєстрі.
Суд звертає увагу на те, що усталеною є позиція Верховного Суду, постанова від 28 червня 2023 року у справі № 539/5295/21, про те, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. Сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, а також у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15, від 06 жовтня 2021 року у справі № 910/13574/20.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц зазначено, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Отже, якщо систематизувати вищевказані правові позиції Верховного Суду, можна дійти висновку, що державна реєстрація речового права має похідний характер від набуття відповідного права. Аналогічний підхід є і до реєстрації припинення речових прав.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного суду від 26 лютого 2025 року у справі № 804/1805/17 та від 28 травня 2025 року у справі № 160/7125/20.
Таким чином, знищене нерухоме майно, тобто майно, на яке припинено право власності, не може бути об'єктом оподаткування незалежно від того, чи внесені відповідні дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чи не внесені.
Представником позивача на підтвердження знищення нерухомого майна надано: договір на виконання робіт з демонтажу об'єктів №015-11 від 01.11.2013, акт приймання-передачі виконаних робіт 22.12.2014, акт демонтажу об'єкта №07-12/1 від 22.12.2014, висновок про знищення/знесення майна DT01:3502-0153-6931-6040 від 02.05.2025 (а.с.63-64, 65, 66-67, 69).
Так, відповідно до договору на виконання робіт з демонтажу об'єктів №015-11 від 01.11.20213, укладеного між ОСОБА_1 (Замовник) та ТОВ “Монолітобетон» (Підрядник), Підрядник за завданням Замовника та на власний ризик зобов'язується виконати будівельні роботи по демонтажу (ліквідації) об'єктів, які належать на праві власності Замовнику з вилученням будівельних матеріалів в результаті демонтажу об'єктів, а Замовник зобов'язується прийняти виконанні роботи та оплатити їх.
Згідно з п.п.1.2.1 п.1.2 розділу 1 Договору визначено об'єкти, щодо яких підлягають будівельні роботи по ліквідації (демонтажу) на умовах цього Договору, становлять наступні будівлі і споруди, зокрема: нежитлова будівля-комора, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, село Занфірівка, вул. Щорса, 36.
В підтвердження наданих послуг по ліквідації (демонтажу) нежитлової будівлі-комори надано акт приймання-передачі виконаних робіт та акт демонтажу об'єкта (а.с.65-67).
З акту демонтажу об'єкта №07-12/1 від 22.12.2014 вбачається, що в результаті проведених робіт нежитлова будівля-комора загальною площею 373,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - демонтована (знесена) повністю. Конструктивні елементи будівлі відсутні, земельна ділянка звільнена.
Також, в підтвердження знищення нерухомого майна до матеріалів справи надано супутникові знімки з програми Google Earth із зображенням розташування наявної нежитлової будівлі-комори по АДРЕСА_1 станом на 14.06.2010 (будівля наявна на карті) та земельної ділянки, на якій ця будівля була розташована, після її знищення станом на 23.11.2019 (будівля на місці її попереднього розташування на карті відсутня), що забезпечує можливість порівняння даних розташування будівлі на земельній ділянці станом на 14.06.2010 та її відсутність на місці її попереднього розташування на земельній ділянці станом на 23.11.2019 (а.с.73-76).
Відповідно до довідки Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області №280 від 02.05.2025 вбачається, що на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 станом з 2015 року по 02.05.2025 р. (будівлі, споруди тощо) відсутні (знищені) (а.с.68).
Окрім того, згідно з актом №1 обстеження земельних ділянок комунальної власності з розташованими на них об'єктів нерухомості з ознаками безхазяйного від 05.05.2025 року встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 відсутня будь-яка забудова. За свідченнями місцевих жителів колишня забудова, яка знаходилась за цією адресою була демонтована (знищена) приблизно у 2013 -2014 роках. (а.с.72).
Так, з висновку про знищення/знесення майна №DT01:3502-0153-6931-6040 від 02.05.2025 вбачається, що нежитлова будівля-комора по АДРЕСА_1 знесена, дата та підстава знищення рішення власника від 01.05.2025 р. Також висновок має примітку, що під датою знищення (рішення власника про знищення) мається на увазі дата обстеження експертом, за інформацією, що надає власник, зазначена будівля знесена у 2013 році (а.с.69).
Також, судом встановлено, що 06.06.2025 державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію припинення права власності за реєстраційним №70245 на нерухоме майно - нежитлову будівлю-комору за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з її знищенням.
З огляду на вказане, у 2022 та у 2023 роках був відсутній об'єкт оподаткування нежитлова будівля-комора, площею 373,6 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із знищенням вказаного об'єкту нерухомого майна, а тому відсутні і підстави для сплати позивачем податку на нерухоме майно за вказаний об'єкт у 2022 та у 2023 роках.
З урахуванням викладеного вище, суд вважає безпідставними посилання контролюючого органу на відсутність підстав для задоволення позову лише з тих підстав, що відомості про знищення майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не були внесені.
Враховуючи встановлені у даній справі обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки підлягають скасуванню, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що результати судового оскарження, зокрема податкових повідомлень-рішень, підлягають відображенню в інтегрованій картці платника в силу вимог розділу V Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5. Відтак, вимога позивача про зобов'язання ГУ ДПС у Кіровоградській області виключити з інтегрованої картки платника податку заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки заявлена передчасно.
При цьому, суд враховує, що відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Згідно з пунктом 60.5 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначені Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.03.2021 за №321/35943.
Відповідно до підпункту 2 пункту 13 розділу IV названого Порядку інформація щодо початку/продовження та результатів адміністративного або судового оскарження податкового повідомлення-рішення вноситься до ІКС ДПС працівником структурного підрозділу територіального органу ДПС, яким податкове повідомлення-рішення було сформовано, на підставі документів, зазначених у розділі VII цього Порядку (заяви - оскарження податкового повідомлення-рішення, ухвали суду про відкриття провадження, рішення про результати розгляду скарги (заяви), рішення суду, прийнятого по суті), протягом трьох днів з дати отримання такого документа.
На підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються первинні показники оперативного обліку щодо її виключення.
У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення первинних показників оперативного обліку щодо поновлення такої суми не проводиться.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що право на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС України).
З огляду на положення ст.139 КАС України, здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 968,96 грн (а.с.82) слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0511692-2410-1126-UA35080150000074379 від 23.11.2023.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №0136649-2410-1126-UA35080150000074379 від 13.05.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ ВП 43995486).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА