12 травня 2026 року № 320/43972/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №138дп-25 від 02.07.2025 «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Руслана Кравченка №14-дц від 21.07.2025 «Про застосування дисциплінарного стягнення»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Руслана Кравченка №16-дц від 23.09.2025 «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 21.07.2025 № 14-дц»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора, з 22 липня 2025 року;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22.07.2025 по дату прийняття судом рішення щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
Заслухавши у судовому засіданні 26.03.2026 позиції присутніх представників учасників справи (позивача та відповідачів), дослідивши наявні у справі докази, судом вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
20.04.2026 судом ухвалено рішення, яким вирішено відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку.
Так, при вирішенні даної справи у рішенні суду від 20.04.2026 було надано оцінку підставам та порядку прийняття оскаржуваних рішень у контексті питання правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення. Аналіз відповідних обставин справи став підставою для висновку суду щодо безпідставності заявлених вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень відповідачів №138дп-25 від 02.07.2025, №14-дц від 21.07.2025, похідних від них вимог про поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Разом з тим, правомірність оскаржуваного наказу Генерального прокурора Руслана Кравченка №16-дц від 23.09.2025 прямо не пов'язана з питанням притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, адже у даному випадку ключовим є визначення правомірності зміни дати звільнення позивача, щодо чого судом ухвалено судового рішення не було.
Відповідно до вимог статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
У зв'язку з наведеним, суд вважає необхідним ухвалити дане додаткове судове рішення щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора Руслана Кравченка №16-дц від 23.09.2025 «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 21.07.2025 № 14-дц».
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 21 червня 2023 року обіймав посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора.
19 лютого 2025 року до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі також - Комісія, КДКП) надійшла дисциплінарна скарга начальника Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_2 про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Автоматизованою системою розподілу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу розподілено члену КДКП ОСОБА_3 , за результатами вивчення якої 27 лютого 2025 року ним прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження.
За результатами перевірки ОСОБА_3 03 червня 2025 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях позивача, який разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано на розгляд КДКП.
За результатами розгляду висновку рішенням КДКП № 138дп-25 від 02 липня 2025 року позивача (прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора) притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
На підставі рішення КДКП № 138дп-25 від 02 липня 2025 року, наказом Генерального прокурора ОСОБА_4 № 14-дц від 21 липня 2025 року позивача звільнено з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 22 липня 2025 року.
Наказом Генерального прокурора від 23.09.2025 № 16-дц вирішено «Внести зміни до наказу Генерального прокурора від 21 липня 2025 року №14-дц про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 , змінивши дату звільнення з 22 липня 2025 року на 30 липня 2025 року».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора Руслана Кравченка №16-дц від 23.09.2025, виходячи з такого.
Як зазначає позивач, у період з 30.07.2025 по 12.08.2025 він перебував на лікуванні у лікаря-невропатолога, який 30.07.2025 не зміг підписати електронний медичний висновок.
При цьому, ОСОБА_1 як доказ своєї тимчасової непрацездатності надає відскановані листи формату А4 що написані від руки, на другому аркуші яких проставлений штамп лікаря.
Водночас суд критично оцінює такі докази, оскільки ведення медичної документації відповідно до норм чинного законодавства здійснюється в електронній системі незалежно від того чи працевлаштована людина.
Відповідно до статті 1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Так, статтею 3 вказаного Закону надано визначення поняттям:
електронна охорона здоров'я (е-здоров'я, еНеаlth) - це система взаємоприйнятних інформаційних відносин усіх суб'єктів сфери охорони здоров'я, які базуються на використанні методів, заходів та технологій із застосуванням цифрового середовища, у тому числі інформаційно-комунікаційних технологій, спрямованих на підтримку сфери охорони здоров'я, включаючи медичні послуги, профілактичний нагляд за здоров'ям населення та його зміцненням, покращення якості та збільшення тривалості життя населення, медичну літературу та освіту у сфері охорони здоров'я, знання та дослідження, використання цифрових сервісів з метою отримання необхідної інформації, знань і навичок для надання медичної та/або реабілітаційної допомоги, виконання оперативних функцій системи громадського здоров'я;
електронна система охорони здоров'я - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує автоматизацію ведення обліку медичних послуг та управління інформацією про охорону здоров'я, у тому числі медичною інформацією, шляхом створення, розміщення, оприлюднення та обміну інформацією, даними і документами в електронному вигляді, до складу якої входять центральна база даних та електронні медичні інформаційні системи, між якими забезпечено автоматичний обмін інформацією, даними та документами через відкритий програмний інтерфейс (АРІ).
Наказом Міністерства охорони Здоров'я України від 28.02.2020 № 587 «Деякі питання ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я» затверджено Порядок ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я.
Згідно пунктів 12, 13 Порядку кожен медичний запис, запис про направлення та рецепт у Реєстрі повинен містити таку інформацію:
номер запису у Реєстрі;
дата та час внесення запису в Реєстр;
посилання на запис у Реєстрі суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я про місце надання медичних послуг, де здійснювалось медичне обслуговування пацієнта (за наявності);
посилання на запис в Реєстрі суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я про суб'єкта господарювання, який здійснює медичне обслуговування;
посилання на запис у Реєстрі медичних працівників про медичного працівника, за кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», якого внесено запис у систему.
Медичні записи (крім медичних записів про погашення рецептів), що вносяться в Реєстр, повинні додатково містити таку інформацію відповідно до їх типу.
Медичні записи про медичний огляд, надання консультації або лікування, у тому числі за результатами надання первинної медичної допомоги:
інформація про епізод медичної допомоги, в рамках якого здійснюється медичне обслуговування;
підстава для медичного обслуговування: декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, направлення (посилання на запис у Реєстрі або реквізити не електронного направлення, у тому числі його дату, прізвище та ініціали лікаря, який його виписав), доставления пацієнта бригадою екстреної (швидкої) допомоги, звернення пацієнта за власною ініціативою;
спосіб надання медичної послуги: особистий прийом, медичне обслуговування із застосуванням технічних засобів електронних комунікацій, тощо.
Крім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування» з метою удосконалення обліку в закладах охорони здоров'я затверджені різні форми первинної облікової документації, відповідно до яких реквізити медичних довідок та витягів включають: найменування та адресу закладу, що видав документ, тип медичного огляду, дату видачі, паспортні дані пацієнта, дані про заклад, куди подається довідка, прізвище, ім'я та по батькові пацієнта, а також підписи лікаря та печатку.
Однак копія довідки, надана позивачем, не містить вище перелічених реквізитів окрім печатки та підпису лікаря.
Таким чином, надана позивачем копія довідки лікаря не є належним підтвердженням його тимчасової непрацездатності у період з 30.07.2025 по 12.08.2025.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор у встановленому порядку на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора Офісу Генерального прокурора, прокурора обласної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування такої особи на посаді прокурора.
Крім того, пункт 5 цієї ж статті зазначає, що Генеральний прокурор призначає на посади та звільняє з посад прокурорів Офісу Генерального прокурора у випадках та порядку, встановлених цим Законом.
Як вже зазначалось вище та було встановлено у рішенні суду від 20.04.2026, рішенням Комісії від 02.07.2025 № 138 дп-25 прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
На підставі рішення Комісії від 02.07.2025 № 138дп-25 наказом Генерального прокурора від 21.07.2025 № 14дц звільнено прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру») з 22.07.2025.
Так, позивач відповідно до виданого Консультативно-діагностичним центром Шевченківського району міста Києва електронного листка непрацездатності №17994862-2033335058-1 мав тимчасову непрацездатність з 17.07.2025 до 21.07.2025. У зв'язку з цим позивач повинен був приступити до роботи 22.07.2025.
Враховуючи викладене, 21.07.2025 Генеральним прокурором видано наказ про звільнення позивача з 22.07.2025.
Як стало відомо у подальшому, ОСОБА_1 Хмельницьким обласним серцево-судинним центром Хмельницької обласної ради було відкрито електронний лікарняний №18044910-2033429687-1 з 22.07.2025 до 29.07.2025.
Таким чином, на день видання Генеральним прокурором наказу від 21.07.2025 № 14дц електронного лікарняного № 18044910-2033429687-1 ще не існувало.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не продовжив свій вже існуючий лікарняний №17994862-2033335058-1, а відкрив інший у Хмельницькій області.
З урахуванням листка непрацездатності № 18044910-2033429687-1 Генеральним прокурором видано наказ від 23.09.2025 № 16-дц про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 21.07.2025 № 14дц, відповідно до якого змінено дату звільнення з 22.07.2025 на 30.07.2025.
Офісом Генерального прокурора листом від 24.09.2025 повідомлено ОСОБА_1 , що Генеральним прокурором видано наказ від 23.09.2025 № 16-дц про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 21.07.2025 № 14дц про його звільнення з посади в органах прокуратури на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 02.07.2025 № 138дп-25.
При цьому, до Офісу Генерального прокурора не надходила інформація від ОСОБА_1 про його тимчасову непрацездатність у період часу 30.07.2025 по 12.08.2025.
Відповідно до пункту 92 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55, після набрання чинності наказом (розпорядженням) внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу (розпорядження).
Таким чином, наказ з кадрових питань як різновид розпорядчого документа може бути змінено і доповнено новим розпорядчим документом.
З урахуванням правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 23.12.2022 по справі № 511/466/19, внесення змін у накази з метою виправлення помилок чи зміни дати звільнення не є підставою для визнання такого звільнення незаконним.
Верховний Суд у постановах від 15.06.2022 у справі № 604/1157/19 та від 07.02.2024 у справі № 289/1380/22 констатував, що трудове законодавство не містить імперативних норм, які забороняли б роботодавцю скасовувати раніше видані накази або вносити до них зміни.
Отже, на думку суду, Генеральний прокурор при прийнятті оскаржуваного наказу від 23.09.2025 № 16-дц діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Відтак, судом за час розгляду справи не було встановлено правових підстав для скасування такого рішення.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 252, 263 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора Руслана Кравченка №16-дц від 23.09.2025 «Про внесення змін до наказу Генерального прокурора від 21.07.2025 № 14-дц» - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини додаткового рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Колеснікова І.С.