14 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15874/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) клопотання про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач1, ОСОБА_1 ) в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_2 (далі - позивач2, ОСОБА_2 ) звернулась з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони, МО України) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Міноборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.09.2025 №78/в в частині, що стосується позивачів - дружини ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_2 померлого ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби;
зобов'язання Міноборони призначити і виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю військовослужбовця майора ОСОБА_3 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, відповідно до приписів Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) в розмірі 1514000 грн.
Рішенням суду від 16.04.2025 у даній справі адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасувати пункт 8 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом від 11.09.2025 №78/в засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яким відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби; зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу, відповідно до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII та пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_3 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судові витрати у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
22.04.2026 від представника позивача - адвоката Густіліної О.С. через систему Електронний суд надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення, у якому просить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 93100,00 грн.
07.05.2026 від представника відповідача через систему Електронний суд надійшли заперечення на клопотання про стягнення судових витрат. Заперечення обґрунтовані тим, що витрати на правову допомогу у розмірі 93100,00 грн є не співмірними ні зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ні з ціною позову, оскільки справа розглядається у порядку спрощеного провадження (без виклику сторін), позов стосується оскарження рішення Комісії Міноборони, тобто є немайновим, а не як зазначає представник, що заявлені витрати становлять 6,15 % від суми позову. Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2025 у справі №910/2461/24 звернув увагу, що ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» є розумність заявлених витрат, тобто обґрунтування розміру заявленої суми, а стягнення такої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату. Погоджений додатковий «гонорар успіху» є домовленістю клієнта і адвоката, а тому безумовно не підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт, як і не може свідчити про критерій реальності адвокатських витрат, щодо встановлення їхньої дійсності розмірі гонорару успіху зазначеного заявником.
У даному випадку заявлений до відшкодування в порядку розподілу судових витрат погоджений між адвокатом та клієнтом гонорар успіху не має характеру необхідних витрат, а тому не є обов'язковим для відшкодування іншою стороною.
Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем використано незначну кількість законодавства та судової практики, слід також звернути увагу і на складання адвокатського запиту до в/ч НОМЕР_1 , який будь-якого відношення до розглядуваної справи значення немає, підготовку (складання) позовної заяви, датованої 10.07.2024, на підготовку якої, як зазначено, витрачено 12 годин.
Частиною третьою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Таким чином, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснено судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), тобто в тому ж самому порядку, що і розгляд справи.
Дослідивши письмові докази, які подані на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач у позовній заяві зазначив, що докази понесення судових витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
При цьому заява про ухвалення додаткового рішення разом із доказами про понесення витрат на правничу допомогу сформована та надіслана через систему Електронний суд 21.04.2026, тобто в межах п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, позивач виконав вимоги частини сьомої статті 139 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Оскільки докази, що підтверджують розмір понесених витрат на правничу допомогу, подані позивачем в межах визначеного строку після ухвалення рішення по суті позовних вимог, тому вказана обставина є підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункт 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів заяви долучено договір про надання правової допомоги від 07.05.2025 №07/05/25, акт виконаних робіт від 20.04.2026 за договором про надання правничої допомоги від 07.05.2025 №07/05/25, додаток до договору від 07.05.2025 №07/05/25 - прейскурант цін на адвокатські послуги на виконання умов договору про надання правової допомоги №07/05/25 від 07.05.2025 між АБ «Густіліна Олена» в особі адвокатки Густіліної О.С. та Кривець М.К., квитанції до прибуткового касового ордера від 07.05.2025, 29.09.2025, 13.12.2025, 14.01.2026, 20.04.2026.
Так, відповідно до пункту 4.1. договору про надання правової допомоги від 07.05.2025 №07/05/25 сторони погодили, що на визначення гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
Сума та складові гонорару адвоката визначаються у додатках до договору, відповідно до пункту 4.2. договору.
При цьому у пункті 4.5. договору сторони встановили, що виплата гонорару успіху здійснюється протягом десяти діб з дня отримання позитивного рішення суду, прийнятого на користь клієнта.
У прейскуранті цін визначено вартість послуг адвоката за надання правничої допомоги, в тому числі гонорар адвоката в розмірі 60000 грн (в разі отримання позитивного рішення суду на користь клієнта).
Відповідно до акту виконаних робіт від 20.04.2026 адвокатом надані такі послуги: консультація - 2000 грн; складання адвокатського запиту до Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи - 1000 грн; консультація 29.09.2025 - 3000 грн; складання адвокатських запитів: до Комісії МОУ - 1000 грн, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 800 грн; складання адвокатських запитів: до ІНФОРМАЦІЯ_2 - 800 грн, в/ч НОМЕР_1 - 500 грн; підготовка (складання) позовної заяви - 12000 грн; підготовка (складання) відповіді на відзив - 7000 грн; підготовка (складання) клопотання про стягнення судових витрат - 5000 грн; гонорар успіху (частина) - 30000 грн.
Станом на дату складення акту виконаних робіт від 20.04.2026 ОСОБА_1 сплатила адвокату 63100 грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 07.05.2025, від 29.09.2025, від.13.12.2025, від 14.01.2026 та від 20.04.2026, стверджується, що позивач оплатила послуги з надання правової допомоги в сумі 63100 грн.
Крім того, у акті виконаних робіт від 20.04.2026 зазначено, що клієнт зобов'язується сплатити адвокату до 17.05.2026 несплачену суму від гонорару успіху в розмірі 30000 грн.
Вирішуючи питання обґрунтованості витрат на правничу допомогу в розмірі 93100 грн, суд враховує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа №815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).
Так, у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 (справа №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/20) судова колегія зазначила, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
За існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів, а не адвокатів.
Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Щодо «гонорару успіху» при позитивному для клієнта рішенні, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, згідно з якою з урахуванням практики ЄСПЛ не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Велика Палата Верховного Суду фактично дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху» як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
На таку обставину вказав Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду 15.09.2022 у постанові по справі №915/294/21, де сформульовано правовий висновок щодо стягнення «гонорару успіху» у призмі пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам на правничу допомогу.
Таким чином, при розподілі судових витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та приймає до уваги, що дана справа не є складною (за обсягом доказів), розглянута за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін). Також суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що адвокатський запит до в/ч НОМЕР_1 не має відношення до даної справи, а спір у даній справі є немайновим.
Водночас суд зазначає, що витрати на оплату послуг адвоката мають бути дійсні, необхідні та обґрунтовані, разом з тим метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання суб'єкта владних повноважень своєчасно вчиняти певні дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі до 40000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Керуючись статтями 134, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн (сорок тисяч грн 00 коп.).
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Позивач2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );
Відповідач: Міністерство оборони України (03168, м.Київ, просп.Повітряних сил України, 6, код ЄДРПОУ 00034022).
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій