14 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/4383/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі,
Національна академія внутрішніх справ (далі - Національна академія, позивач) звернулась до адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , відповідач) про стягнення вартості витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, у сумі 83 893 грн 53 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що підставою звернення позивача до суду стало дострокове розірвання контракту через небажання відповідачем ОСОБА_2 продовжувати навчання (за власним бажанням), що обумовлює обов'язок відшкодування останнім витрат на його утримання у вищому навчальному закладі у зв'язку з припиненням відносин публічної служби відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Так, відповідачем після дострокового розірвання контракту про проходження навчання не було відшкодовано витрати, пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі, у загальному розмірі 83 893, 53, а тому вказані кошти підлягають примусовому стягненню у судовому порядку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач відзив на позов не подала, хоча копію ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі отримала 14.04.2026, що підтверджується повідомленням про вручення електронного листа (а.с.58).
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Наказом ректора Національної академії внутрішніх справ від 19.07.2021 №126 о/с ОСОБА_1 з 28.08.2021 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Національної академії внутрішніх справ.
15.09.2021 між позивачем, комплектуючим підрозділом - ГУНП в Волинській області та відповідачем укладено Контракт №21-427 про здобуття освіти за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських. Відповідач навчалася за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язувалась після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі..
11.07.2025 на адресу позивача від ГУНП в Київській області надійшла інформація, що наказом ГУНП в Київській області від 04.07.2025 № 329 о/с відповідача звільнено з 04.07.2025 зі служби в Національній поліції за п. 7 (за власним бажанням) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Тобто, у порушення умов Контракту відповідача було звільнено зі служби в Національній поліції до спливу встановленого трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання.
Крім того, 12.04.2024 ОСОБА_2 під підпис було ознайомлено із довідкою про вартість витрат, пов'язаних з її утриманням в Національній академії внутрішніх справ у сумі 100 639,53 грн.
Згідно листа відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку на виконання Договору від 14.07.2025 №168 «Про відшкодування витрат з розстроченням платежу на строк до одного року» ОСОБА_1 протягом жовтня 2025 року - лютого 2026 року не здійснювались оплати в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у Національній академії внутрішніх справ, згідно графіку визначеного Договором та є порушенням вимог п. 2.2.1 визначеного Договору. Заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 83 893,53 грн.
У зв'язку з невідшкодуванням відповідачем коштів за навчання в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За приписами частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону №2232-ХІІ підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих і навчальних закладів. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад'юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Частина четверта статті 25 Закону №2232-XII визначає, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 3 частини першої, частини другої статті 24 Закону №2232-Х1І визначено, що початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону (частина п'ята статті 25 Закону №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 11 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: контракт про проходження військової служби (навчання) розривається достроково, а курсанти чоловічої статі, відраховані із закладів фахової перед вищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі їх відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського, сержантського або старшинського складу після закінчення відповідного закладу фахової перед вищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, вважаються такими, що проходять військову службу за призовом та направляються: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану - до військових частин для подальшого проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до частини десятої статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», пункту 2 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).
Цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Пунктами 3, 4, 8 Порядку №964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних із грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів. Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони.
На виконання пункту 3 Порядку №964 спільним наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України. Служби безпеки України від 16.07.2007 №419 затверджено Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2007 за №863/14130) (далі - Порядок №419), яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.
Підпунктом 1.1 пункту 1 Порядку №419 визначено, що даний Порядок розроблено з метою впорядкування діяльності посадових осіб та органів військового управління щодо відшкодування курсантами, які проходять підготовку на посади осіб офіцерського складу, Міністерству оборони України, Міністерству внутрішніх справ України, Державній прикордонній службі України, Управлінню державної охорони України, Службі безпеки України та Державній спеціальній службі транспорту України (надалі по тексту також - міністерства) витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу, у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, а також у разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу у військових формуваннях, правоохоронних органах або органах спеціального призначення після закінчення ВНЗ.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Згідно з пунктом 2.1.1 Порядку №419 розрахунку витрат, витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Відповідно до пункту 2.1.2 Порядку №419 розрахунку витрат, витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.
Згідно з пунктом 2.1.4. Порядку №419 розрахунку витрат, витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у вищому навчальному закладі, та вартість лікування у військових госпіталях.
Відповідно до пункту 2.1.6. Порядку №419 розрахунку витрат, до спожитих курсантом вищого навчального закладу комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку №419, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу вищого навчального закладу. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ (абзац третій підпункту 2.3 пункту 2 Порядку).
В той же час, пунктом 7 Порядку №964, визначено, що у разі відмови курсанта добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Відтак, Національною академією внутрішніх справ відповідно до вимог Порядку №964 та Порядку №419 розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача з дня її зарахування до академії по день виключення зі списків особового складу вищого навчального закладу, із сумою витрат яких ОСОБА_2 була ознайомлений під власноручний підпис.
Вказані обставини також підтверджуються довідкою про витрати коштів на харчування, довідкою про забезпечення медичними препаратами перемінного особового складу, довідкою про забезпечення речовим майном, довідкою про фактичні витрати на оплату комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Листом відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку позивача на виконання Договору від 14.07.2025 №168 «Про відшкодування витрат з розстроченням платежу на строк до одного року» ОСОБА_1 протягом жовтня 2025 року - лютого 2026 року підтверджується, що відрахована у зв'язку із небажанням продовжувати навчання відповідач на момент подачі позову не відшкодувала витрати, пов'язані з її утриманням у навчальному закладі в сумі 83 893,53 грн.
При цьому, відповідач доказів добровільної сплати зазначених коштів до суду не подав.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не надала належних доказів, які б спростували позицію позивача, що станом на дату звільнення відповідача з займаної посади, як і станом на дату розгляду справи кошти за відшкодування витрат, пов'язаних з її утриманням у навчальному закладі, ним не відшкодовані, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та до задоволення їх в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки позивачем не надано доказів понесення витрат пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, тому понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ кошти в розмірі 83 893,53 грн (вісімдесят три тисячі вісімсот дев'яносто три гривні 53 копійки).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Національна академія внутрішніх справ (03035, місто Київ, площа Солом'янська, будинок 1, код ЄДРПОУ 08751177).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя В. В. Дмитрук