14 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3860/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА ФУД» (далі - ТОВ «ПЕРЕМОГА ФУД», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - митний орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2025 №UA205140/2025/000285/2.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 28.10.2025 з метою митного оформлення ввезених на митну територію України товарів - консервовані корнішони, мариновані з додаванням оцту чи оцтової кислоти, готові до споживання, стерилізовані, у скляних банках, закупорені металевими кришками, розфасовані для роздрібної торгівлі: - корнішони делікатесні у скляних банках - декларантом було подано митну декларацію (далі - МД) №25UA205140067279U4, в якій митна вартість товару була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (вартістю операції).
Представник позивача послалася на положення статті 49, частини першої статті 51, статей 52, 53, 57 Митного кодексу України (далі - МК України), відповідно до яких митною вартістю є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості, за твердженням позивача, до митного оформлення було подано повний пакет документів, передбачених частиною другою статті 53 МК України, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт), інвойс, специфікацію, пакувальний лист, сертифікати походження та якості, коносамент, транспортні документи, експортну митну декларацію країни відправлення, платіжні документи, а також документи, що підтверджують транспортні витрати.
Окремо наголошує, що вимога митного органу про надання додаткових документів була необґрунтованою, оскільки митницею не було конкретизовано, які саме розбіжності або сумніви унеможливлюють визначення митної вартості за першим методом, чим порушено вимоги частин третьої та четвертої статті 53, частини другої статті 58 МК України.
На думку представника позивача, підстав для коригування митної вартості не існувало, а рішення митного органу прийнято з порушенням митного законодавства, що є підставою для його скасування.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Відповідач у поданому відзиві проти позову заперечив та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством.
В обґрунтування своєї позиції відповідач послався на статті 49, 52, 53, 54, 55 МК України, статтю VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 року, а також на Міжнародну конвенцію про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотську конвенцію), ратифіковану Законом України від 15.02.2011 №3018-VI. Відповідач зазначив, що митна вартість підлягає контролю з боку митних органів, а у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо її достовірності митниця має право витребовувати додаткові документи та приймати рішення про коригування митної вартості.
За твердженням відповідача, під час митного оформлення спрацювала автоматизована система управління ризиками, що зумовило проведення поглибленої перевірки поданих документів. У ході такої перевірки було встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, необхідних для підтвердження митної вартості за основним методом.
Відповідач також послався на наказ Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 “Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів», наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 “Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», а також наказ Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів».
На думку відповідача, з огляду на виявлені розбіжності та неподання декларантом усіх витребуваних документів, митна вартість товару не могла бути визначена за першим методом, у зв'язку з чим митницею правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості та прийнято оскаржуване рішення.
На підставі наведеного просить в задоволенні позову відмовити повністю.
Крім того, 28.04.2026 представник відповідача подала клопотання у якому просила розглядати судову справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Щодо даного клопотання про здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частин п'ятої та шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ незначної складності. Відповідно до пункту 10 вказаної норми справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено перелік категорій справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Дана адміністративна справа не підпадає під вказаний перелік.
Таким чином, з огляду на характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому, беручи до уваги, що відповідачем було надано суду та позивачу відзив на адміністративний позов, суд не вбачає підстав для розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ТОВ «Перемога Фуд» зареєстроване як юридична особа, основним видом економічної діяльності котрого є «46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.07.2025.
На виконання зовнішньоекономічного контракту №PF/ECV001 від 25.08.2022, укладеного між компанією «Ecovinal International Pvt., Ltd. (India)» (Індія) та ТОВ «Перемога Фуд», згідно із рахунком-фактурою (інвойсом) №EIPL/SFD-001372 від 14.10.2024, позивачем на митну територію України ввезено товари (корнішони делікатесні у скляних банках).
28.10.2025 декларантом позивача в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано МД №25UA205140067279U4 з описом товарів, а саме: консервовані корнішони, мариновані з додаванням оцту чи оцтової кислоти, готові до споживання, стерилізовані, у скляних банках, закупорені металевими кришками, розфасовані для роздрібної торгівлі: - корнішони делікатесні у скляних банках 12*720 мл (640 г нетто) по 12 банок в упаковці - 1872 упаковок; всього 22464 банки, чиста вага нетто - 14376,96,00 кг. Продукт є харчовим, повністю готовим до споживання, не потребує подальшої кулінарної обробки, не є продуктом тимчасового консервування. Склад: корнішони, вода, морська сіль, регулятор кислотності - оцтова кислота, хлорид кальцію, цибуля срібляста, часник, насіння жовтої гірчиці, квітки кропу, цукор. Не містить ГМО. Торгівельна марка: DREAM VALLEY. Країни виробництва Китай. Виробник Ecovinal International Pvt., Ltd., Індія.
У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме за ціною товару - 11 232,00 дол. США х на курс 42,0704 + витрати на транспортування 185 193,90 грн (гр. 20 ДМВ) + витрати на навантаження 12 441,90 грн (гр. 21 ДМВ). Відтак, митна вартість товару становить 670 170,53 грн.
Для підтвердження митної вартості декларантом надано: коносамент №244746191 від 07.11.2024; інвойс №EIPL/SFD-001372 від 14.10.2024; прайс-лист №б/н від 01.03.2024; пакувальний лист №б/н від 14.10.2024; сертифікат якості №б/н від 18.10.2024; сертифікат здоров?я №б/н від 18.10.2024; фіто-санітарний сертифікат №б/н від 18.10.2024; ??сертифікат про відсутність ГМО від 18.10.2024; експортна декларація країни відправлення №4830872 від 15.10.2024; накладна СМГС №2151-558185; свіфт від 06.12.2024 (оплата товару); довідка про транспортні витрати №1456 від 13.12.2024; договір №UA00251386 на перевезення зовнішньоторгівельних вантажів від 12.08.2022; рахунки №5653431639, №5653431644, №5653431648 від 06.12.2024; свіфт від 16.12.2024 (оплата ТЕП); CMR №б/н від 15.01.2025.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні від 28.10.2025 зазначено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності:
1) Відповідно гр. 23 автотранспортної накладної від 15.01.2025 № Б/Н (далі ЦМР) перевізником товару є N'UNIT LLC, що суперечить перевізнику, зазначеному в довідці про транспортні витрати від 13.12.2024 №1456 - ТОВ МАЄРСК УКРАЇНА ЛТД. Дане свідчить про наявність іншої особи, яка була залучена до поставки товару; відсутність прозорого ланцюжкового постачання свідчить про заявлення до митного оформлення не повних відомостей щодо маршруту постачання товару, сум та суб'єктів надання транспортних послуг;
2) В поданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 15.01.2025 в гр. 22 відсутній штамп відправника товару. В гр. 23 вищезазначеного документа відсутній підпис перевізника, ЦМР без підписів та штампів вважається неоформленою належним чином. Відсутність штампів/підписів унеможливлює доведення факту доставки товару або прийому його перевезення сторонами. Також, зазначаємо, що автотранспортна накладна є первинним документом, що відповідно Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 №996-XIV повинен містити обов'язкові реквізити, серед яких є підписи відповідальних осіб та інформація про сторони;
3) Відповідно пункту 3.3 договору (контракту) про перевезення від 12.08.2022 №UA00251386 по завершенні надання послуг на прохання Замовника надсилається акт приймання-передачі наданих послуг, проте даний документ не подано;
4) Згідно довідки про транспортні витрати від 13.12.2024 №1456 зазначена вартість морського перевезення з порту BENGALURU, що суперечить місцю відвантаження, вказаного в гр. 20 МД - CHENNAI. Відстань між даними місцями становить орієнтовно 326 км, до митного оформлення не надано інформації щодо суми транспортування, а також надавачів транспортних послуг в країні експорту;
5) Вартість товару, зазначена в прайс-листі від 01.03.2024 вказана з врахуванням умов поставки FOB CHENNAI, шо суперечить місцю поставки, вказаному в довідці про транспортні витрати від 13.12.2024 №1456 - BENGALURU.
Внаслідок цього митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) транспортні (перевізні) документи; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару та усунення наявних розбіжностей не подано жодних додаткових документів, листом від 29.10.2025 повідомлено про їх відсутність.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, а також у зв'язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, внаслідок спрацювання ризиків АСАУР, митницею відповідно до положень ст. 55 та ст. 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.
На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних товарів.
Внаслідок вищезазначеного Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 29.10.2025 №UA205140/2025/000285/2 та сформувала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002644.
Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до статті 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: товар 1 - на рівні 1,64 дол. США/кг за ЕМД від 21.08.2025 № UA100060/2025/525274.
Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Консервовані корнішони мариновані з доданням оцту чи оцтової кислоти, в скляних банках:-Корнішони делікатесні, у банках вагою нетто 1270г (1415мл) 1833 ящ. по 6 бан. -10998 бан. Чиста вага нетто складає 13967,46кг.Товар не містить ГМО.Торгівельна марка: "Dream Valley". Виробник: Ecovinal International Pvt., Ltd. Країна виробництва: IN.», імпорт товару якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів на умовах поставки FOB Індія. Коригування на обсяг партії та умови поставки митним органом не здійснювалося.
Товар випущено у вільний обіг згідно з МД від 21.08.2025 №UA100060/2025/525274 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із цим позовом.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові у справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами пункту 2 частини 1 статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 1 статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 МК України).
Відповідно до частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом статті 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, а саме: коносамент №244746191 від 07.11.2024; інвойс №EIPL/SFD-001372 від 14.10.2024; прайс-лист №б/н від 01.03.2024; пакувальний лист №б/н від 14.10.2024; сертифікат якості №б/н від 18.10.2024; сертифікат здоров?я №б/н від 18.10.2024; фіто-санітарний сертифікат №б/н від 18.10.2024; сертифікат про відсутність ГМО від 18.10.2024; експортна декларація країни відправлення №4830872 від 15.10.2024; накладна СМГС №2151-558185; свіфт від 06.12.2024 (оплата товару); довідка про транспортні витрати №1456 від 13.12.2024; договір №UA00251386 на перевезення зовнішньоторгівельних вантажів від 12.08.2022; рахунки №5653431639, №5653431644, №5653431648 від 06.12.2024; свіфт від 16.12.2024 (оплата ТЕП); CMR №б/н від 15.01.2025.
Митним органом в електронному повідомленні від 28.10.2025 зазначено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності, про які зазначав суд вище.
Декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару та усунення наявних розбіжностей не подано жодних додаткових документів, листом від 29.10.2025 повідомлено про їх відсутність.
Вважаючи, що декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей щодо визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, митниця прийняла оскаржуване рішення.
З таким висновком митного органу суд частково погоджується.
З приводу розбіжностей у поданих документах, суд зазначає наступне.
Стосовно твердження відповідача, що відповідно гр. 23 автотранспортної накладної від 15.01.2025 №Б/Н (далі - ЦМР) перевізником товару є N'UNIT LLC, що суперечить перевізнику, зазначеному в довідці про транспортні витрати від 13.12.2024 №1456 - ТОВ МАЄРСК УКРАЇНА ЛТД.
Згідно п. 1 Договору №UA00251386 на перевезення зовнішньо торгівельних вантажів від 12.08.2022, компанія Maersk A/S зобов'язана здійснити міжнародне морське та інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів Замовника та/ або клієнтів "Замовника" у контейнерах "Перевізника".
Для виконання своїх основних обов'язків, Перевізник організовує наземне транспортуванні контейнерів підрядниками Перевізника (у нашому випадку N'UNIT LLC) до кінцевого пункту призначення (п. 3.1. Договору).
Пунктом 6.1.1. Договору визначено, що Сторона, що залучила третю особу до виконання своїх зобов?язань за цим Договором, несе перед іншою стороною Договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов?язань цією третьою особо як за власні дії.
Згідно Договору №UA00251386 на перевезення зовнішньо-торгівельних вантажів від 12.08.2022 , компанія Maersk A/S надала послуги, а саме: морське перевезення вантажу з порту BENGALUR (Індія) до порту Гданськ (Польща)-вартість 3400,00 дол. США, згідно рахунку №5653431639 від 06.12.2024; навантажувально-розвантажувальні роботи в порту за межами території України - вартість 295,74 дол. США, згідно рахунку №5653431644 від 06.12.2024; наземне (залізничне) перевезення вантажу в контейнері MRKU9433155 - вартість 1500,0 дол. США, згідно рахунку №5653431648 від 06.12.2024.
Позивачем було оплачено надані компанією Maersk A/S послуги згідно вищевказаних рахунків на надано відповідачу платіжну інструкцію (свіфт від 16.12.2024) на суму 5297,74 дол. США.
Додатково, на підтвердження понесених позивачем витрат на ТЕП, останнім було надано довідку про транспортні витрати №1456 від 13.12.2024.
Слід врахувати, що з моменту завантаження контейнера MRKU9433155 в Індії та до момент доставки товару до пункту призначення, останній перебував у віданні Перевізника (компанії Maersk A/S), а отже якщо поставку було виконано в повному обсязі - це свідчить про виконання позивачем свого обов'язку щодо розрахунку за послуги, визначеного п. 5.1 Договору, а саме: «Замовник зобов?язаний здійснювати попередню оплату за послуги, надані згідно з пл.2.2, 4.5, 6.3.1 у доларах США у розмірі 100% від суми виставленого Перевізником рахунку».
Стосовно розбіжності: «В поданій до митного оформлення автотранспортній накладній від 15.01.2025 вищезазначеного документа відсутній підпис перевізника, ЦМР без підписів та штампів вважається неоформленою належним чином. Відсутність штампів/підписів унеможливлює доведення факту доставки товару або прийому його перевезення сторонами», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) вантажна накладна містить такі дані: а) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім?я та адреса відправника; с) ім?я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; е) ім?я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; і) платежі, пов?язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); і) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.
У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: а) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов'язується сплатити; с) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; е) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику.
Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.
Відповідно до частини 1 статті 5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.
Отже, відповідно до наведених вище положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ані відправник, ані перевізник не мають обов'язку проставляти на вантажній накладній (CMR) свої підписи або штампи.
Відповідно до статті 5 згаданої конвенції достатньо внести надруковані підписи сторін договору перевезення. До того ж, штамп перевізника у вантажній накладній присутній. Таким чином, відправником перевізником товару не було порушено правил заповнення вантажної накладної (CMR).
При цьому, факт проставлення або не проставлення підпису та/або штампу відправника та перевізника товару жодним чином не впливає на визначення митної вартості такого товару.
Стосовно позиції відповідача, що відповідно пункту 3.3 договору (контракту) про перевезення від 12.08.2022 №UA00251386 по завершенні надання послуг на прохання Замовника надсилається акт приймання-передачі наданих послуг, проте даний документ не подано, суд зазначає таке.
Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених
Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 за №599, для підтвердження витрат транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення.
До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару.
Щодо акту виконаних робіт - це первинний документ, що підтверджує факт виконання експедитором організації перевезення вантажу згідно з договором. Оскільки, товар доставлено до пункту призначення - то факт наданих ТЕП послуг є беззаперечним. Пунктом 3.3. Договору Перевізник може надавати такий документ на прохання Замовника, тобто не обов'язково при кожній поставці, що не суперечить договірним умовам.
Відтак, що декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження перевезення і зазначені документи не містили розбіжностей щодо ціни послуг та вказували, що їх дані піддаються обчисленню.
Також, суд зазначає, що згідно довідки про транспортні витрати від 13.12.2024 №1456 зазначена вартість морського перевезення з порту BENGALURU, що суперечить місцю відвантаження, вказаного в гр. 20 МД - CHENNAI. Відстань між даними місцями становить орієнтовно 326 км, до митного оформлення не надано інформації щодо суми транспортування, а також надавачів транспортних послуг в країні експорту.
Спростовуючи наведену розбіжність, позивач зазначає, що внаслідок зміни умов з FOB Chennai на FOB Bengaluru, саме продавець несе додаткові витрати на перевезення з порту Ченнаї до Бенгалуру.
Проте, вказане твердження суперечить умовам зовнішньоекономічного договору від 25.08.2022 №PF/ECV001, рахунку-фактурі від 14.10.2024 №EIPL/SFD 001372, а також умовам поставки Інкотермс 2020 FOB.
Відповідно до п. 1.3 контракту від 25.08.2022 №PF/ECV001, товарні позиції, кількість, ціна за одиницю повинні бути визначені в рахунках проформах чи рахунках-фактурах, які Продавець надає Покупцю.
Згідно з п. 6.3 Відправник повинен поставити товар Покупцю на основі ІНКОТЕРМС 2020, які вказані у відповідному рахунку-проформі чи рахунку-фактурі до даного Договору.
Рахунком-фактурою визначено умови поставки FOB CHENNAI.
FOB (Free on Board - Вільно на борту) відноситься до термінів групи F і регулює договірні відносини, за яких продавець не оплачує основне перевезення товару. Термін використовуються лише для водного транспорту. За умови поставки FOB згідно з Інкотермс 2020 відповідальність за вантаж переходить від продавця на покупця після розміщення вантажу на борту судна, основне перевезення (морський фрахт) оплачує покупець. Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування, а також митного оформлення, лягають на покупця. До обов'язків покупця належить: оплатити товар згідно з умовами договору, надати продавцю дані щодо судна (назва, порт), нести всі ризики за товар після його розміщення на борту судна до вивантаження на складі покупця, оформити й оплатити перевезення вантажу з порту вивантаження.
Таким чином, продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання по доставці товару, коли передав товар через поручні судна в порту CHENNAI.
А тому вартість перевезення товару морським шляхом від порту відправлення CHENNAI до порту призначення, вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, а також вартість транспортування товару із порту призначення до кордону України автомобільним транспортним засобом включається до митної вартості товару як окрема складова, а тому має бути документально підтверджена на основі об'єктивних даних.
Відповідно до довідки від 13.12.2024 №1456 вартість морського перевезення вантажу, що направляється з порту BENGALURU, INDIA, в порт GDANSK, Польща в контейнері MRKU9433155 по коносаменту 244746191 складає 3502,00 дол. США., вартість навантажувальних робіт в порту 295,74 дол. США., вартість залізничного перевезення з порту GDANSK, (Польща) до станцій ВИШНЕВЕ (Київ), загалом складає 1500,00 дол.США. З них за межами України: Порт GDANSK до митного пункту пропуску КПП Медика (Польща)- УЗ Мостиська ІІ (Україна) - 900 дол. США., по терирорії України: КПП Медика (Польща)- УЗ Мостиська ІІ (Україна) - станція ВИШНЕВЕ (Київ), (Україна) - 600 дол. США.
Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, графа 20 «Умови поставки» графа заповнюється при декларуванні товарів, що переміщаються за договорами купівлі-продажу та здійсненні товарообмінних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності.
У першому підрозділі графи наводиться скорочене літерне найменування умов поставки згідно з класифікатором умови поставки. У другому підрозділі графи зазначається літерний код альфа-2 відповідно до Переліку кодів товарів країн світу країни, на території якої міститься географічний пункт доставки товарів, через пропуск - назва цього географічного пункту.
Згідно з графою 20 МД від 28.10.2025 №25UA205140067279U4 умови поставки товарів - FOB, CHENNAI.
Однак відомостей щодо вартості перевезення товару із порту CHENNAI до BENGALURU, а також їх документального підтвердження, декларантом подано не було. Вказане призвело до обґрунтованих сумнівів щодо не включення до заявленої митної вартості усіх необхідних складових у відповідності до частини 10 статті 58 МК України.
Водночас, вказівка у транспортних документах іншого місця навантаження - BENGALURU - свідчить про невідповідність між документами щодо фактичного маршруту поставки.
Крім того, BENGALURU не є морським портом, а є внутрішнім містом, що додатково ставить під сумнів достовірність довідки про транспортні витрати або правильність відображення логістичного ланцюга перевезення. Це може свідчити про наявність неврахованого внутрішнього транспортування до морського порту, витрати на яке могли бути або безпідставно включені, або навпаки не включені до митної вартості. Як наслідок, така розбіжність у документах не дає можливості однозначно встановити, які саме витрати вже включені у фактурну вартість товару, а які підлягають додаванню відповідно до вимог митного законодавства при визначенні митної вартості за першим методом.
Відповідно до частини другої статті 52, частини другої статті 53 та частини десятої статті 58 Митного кодексу України, відомості про митну вартість і її складові повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються перевірці та обчисленню. За відсутності документів, які дозволяють встановити числове значення витрат на транспортування саме до митного кордону України, митний орган позбавлений можливості здійснити належний контроль правильності визначення митної вартості.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлена декларантом сума транспортних витрат не підтверджена належними доказами, а тому у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо можливості застосування основного методу визначення митної вартості. Не підтвердження однієї зі складових митної вартості є достатньою підставою для відмови у визнанні митної вартості за ціною договору та застосування іншого методу її визначення.
При розгляді цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.12.2021 у справі №200/6508/20-а, згідно з якою основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Декларантом не спростовано сумніви митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів, в частині задекларованої такої складової митної вартості як вартість транспортування оцінюваних товарів до митного кордону України, передбаченої пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України.
Наведені висновки суду узгоджуються із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі №520/22458/23.
Суд зауважує, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (стаття 58 МК України).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи і наведене правове регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано сумнів митниці в частині правильності визначення митної вартості товарів щодо відображення такої складової митної вартості як вартість транспортування оцінюваних товарів, яка передбачена пунктом 5 частини 10 статті 58 МК України.
За вказаних обставин митним органом була обґрунтовано виставлена вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.
Декларантом не надано митниці належних документів щодо визначення митної вартості товару з урахуванням витрат на транспортування товару. В той же час надання відповідних документів є обов'язковим відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України.
Щодо інших підстав, які зазначені в рішенні про коригування митної вартості товарів, яке є предметом спору, суд зазначає, що їхня можлива відповідність чи невідповідність закону не впливає на висновки суду щодо правомірності коригування митної вартості у зв'язку з недоданням позивачем передбачених частиною 10 статті 58 МК України документів та відповідно неспростування сумнівів митниці щодо правильності визначення митної вартості товарів.
Таким чином, Волинською митницею підставно були встановлені невідповідності у поданих декларантом позивача документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
У зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Волинська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість.
Митним органом проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України шляхом надсилання відповідного електронного повідомлення.
У зв'язку з неможливістю застосувати методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст.60 МК України) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності належних даних для розрахунку, застосовано метод 2ґ (ст. 64 МК України).
Митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до статті 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме: товар 1 - на рівні 1,64 дол. США/кг за ЕМД від 21.08.2025 № UA100060/2025/525274. За основу для коригування митної вартості взято вартість товару «Консервовані корнішони мариновані з доданням оцту чи оцтової кислоти, в скляних банках: -Корнішони делікатесні, у банках вагою нетто 1270г (1415мл) 1833 ящ. по 6 бан. -10998 бан. Чиста вага нетто складає 13967,46кг. Товар не містить ГМО. Торгівельна марка: "Dream Valley". Виробник: Ecovinal International Pvt., Ltd. Країна виробництва: IN.», імпорт товару якого здійснено згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів на умовах поставки FOB Індія. Коригування на обсяг партії та умови поставки митним органом не здійснювалося.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.194, серія A, № 303-A, п.29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно зі статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до наведених вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано позовні вимоги та аргументи позивача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на те, що суд відмовляє у задоволенні позову, підстави для відшкодування позивачу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243 - 246, 262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В. В. Дмитрук