за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення
13 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/2163/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання судових рішень в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо застосування з 01.01.2025 коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.
Додатковим рішенням суду від 05.06.2025 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо виплати ОСОБА_1 з 01.01.2025 пенсії із обмеженням максимальним розміром; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) без обмеження її максимальним розміром.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 встановлено Головному управлінню Пенсійного Фонду України у Волинській області тридцятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали - для подання до Волинського окружного адміністративного суду звіту про виконання судових рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у даній справі.
26.11.2025 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало звіт про виконання рішення суду, в якому зазначило, що перерахований розмір пенсії на виконання вказаних судових рішень складає 114852,10 грн; до звіту долучено витяг з Інформаційної системи Пенсійного фонду з якого слідує, що в листопаді 2025 року проведено ОСОБА_1 виплачу частини заборгованості в сумі 8043,40 грн та 5240,80 грн за серпень 2025 року.
Ухвалою суду від 08.12.2025 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у справі № 140/2163/25 та встановлено відповідачу (боржнику) Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області новий строк - до 09 січня 2026 року - для подання до Волинського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у справі № 140/2163/25.
В подальшому, ухвалою суду від 19.01.2026 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.01.2026 про виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у справі № 140/2163/25 та встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області новий строк - до 19 лютого 2026 року - для подання до Волинського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у справі № 140/2163/25.
19.02.2026 ГУ ПФУ у Волинській області подало новий звіт про виконання рішення суду, в якому зазначило, що на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у справі № 140/2163/25, проведено перерахунок пенсії в межах покладених зобов'язань. Перерахований розмір пенсії на виконання вказаних рішень суду складає 114852,10 грн. Доплата за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 облікована в автоматизованій базі даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Ухвалою суду від 06.03.2026 прийнято поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області звіт про виконання рішень суду по справі №140/2163/25 у частині здійснення перерахунку пенсії позивача та встановлено відповідачу (боржнику) Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області новий строк для подання до Волинського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у справі № 140/2163/25 - протягом двох місяців з дня отримання цієї ухвали (одночасно зі звітом необхідно надати до суду документальні докази нарахованої виплати або неможливості її виплати).
30.04.2026 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області подало звіт про виконання рішення суду, в якому зазначило, що на виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у даній справі проведено перерахунок пенсії позивачу в межах покладених зобов'язань. Перерахований розмір пенсії склав 114852,10 грн.
Зазначив, що доплата за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 облікована в автоматизованій базі даних у підсистемі “Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку №821 позивачу здійснено виплату частини боргу в сумі, визначеній пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням на цю мету, в листопаді 2025 року в сумі 8043,40 грн та 5240,80 грн за серпень 2025 року (наступний місяць після набрання рішенням суду законної сили), в грудні 2025 року в сумі 7461,42 грн за вересень 2025 року. Окрім цього, відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку №821 позивачу здійснено виплату частини боргу за рішеннями суду в лютому 2026 року сумі 1000,00 грн за серпень 2025 року, в березні та квітні 2026 року сумі 982,00 грн та 877,00 грн за липень 2025 року. Пенсійна виплата позивача за листопад 2025 року в розмірі 37928,41 грн - розмір пенсії до перерахунку за рішенням суду у даній справ (яка з технічних причин не потрапила в основну відомість на виплату) нарахована у додаткову виплатну відомість та виплачена 20.12.2025. У грудні 2025 року у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень на 2025 рік виплата коштів, перерахованих за рішеннями судів, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювалась. У зв'язку з цим позивачу виплачено пенсію за грудень у розмірі 37928,41 грн. З січня по березень 2026 року виплата пенсії позивачу здійснювалася у розмірі 40556,23 грн, що визначений відповідачем з урахуванням нормативно-правових актів, які передбачають підвищення розміру пенсії, у квітні 2026 року - у розмірі 40880,61 грн
Водночас вказує на те, що 23.01.2026 ГУ ПФУ у Волинській області було направлено лист до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів для виплати коштів за рішенням суду. У відповідь на який Пенсійний фонд України листом від 20.03.2026 роз'яснив з посиланням на норми бюджетного законодавства, що погашення заборгованості та виплату пенсії, обчислених на виконання рішень судів, буде проведено в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 лютого 2026 року № 127.
Виплата пенсії ОСОБА_1 на виконання вище зазначених судових рішень у даній справі в подальшому буде здійснюватись за рахунок коштів (бюджетних призначень), виділених на цю мету відповідно до вимог, визначених Порядком № 821. Просить прийняти звіт ГУ ПФУ у Волинській області про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025, з урахуванням додаткового рішення у цій справі від 05.06.2025.
Позивач 04.05.2026 подав до суду заяву у якій зазначив, що рішення суду у даній справі на даний час не виконані в повному обсязі. Станом на квітень 2026 року поточна заборгованість з дати набрання рішенням законної сили, складає 387 145 грн, що свідчить про не виконанням рішень суду в повному обсязі, а подальше подання звітів носить формальний характер. Просить відмовити у прийнятті звіту ГУ ПФУ у Волинській області.
При розгляді звіту про виконання судового рішення суд враховує таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8 частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
У Рекомендації Rec(2003)16 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у ділянці адміністративного права, ухваленій 09.09.2003, наголошено: “Держави-члени мають забезпечити, щоб адміністративні органи виконали судові рішення в межах розумного строку. Для того, щоб надати цим рішенням цілковитої ефективності, ці органи повинні вжити всіх потрібних заходів відповідно до приписів актів права» (пункт II. 1.a); “у випадках невиконання адміністративним органом судового рішення має бути встановлено відповідну процедуру, завдяки якій це рішення буде виконано, зокрема, за допомогою судової заборони або накладення штрафу (coercivefine)» (пункт II.l.b).
Верховний Суд у постанові від 30.04.2024 у справі № 380/12153/20 зазначив, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення, особливо в разі, коли таке судове рішення ухвалено на користь особи в юридичному спорі супроти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб, який має бути дієвим, а не ілюзорним юридичним механізмом забезпечення виконання судового рішення, який дозволить особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами.
19.12.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відтак, розгляд звітів про виконання судового рішення здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ.
За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України (тут і надалі - в редакції Закону №4094-ІХ) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
За приписами частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);
4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;
5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;
6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;
7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються:
1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;
2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частини друга, третя статті 382-2 КАС України).
Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб'єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб'єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 420/177/20.
На думку суду, відсутні правові та фактичні підстави для прийняття звіту ГУ ПФУ у Волинській області про виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у цій справі, оскільки з поданого звіту та документів слідує, що вказані судові рішення не виконано. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, перерахований розмір пенсії ОСОБА_1 на виконання рішень суду у цій справі склав 114852,10 грн на місяць, водночас позивачу виплачено в листопаді 2025 року в сумі 8043,40 грн та 5240,80 грн за серпень 2025 року (наступний місяць після набрання рішенням суду законної сили), в грудні 2025 року в сумі 7461,42 грн за вересень 2025 року. Окрім цього, відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку №821 позивачу здійснено виплату частини боргу за рішеннями суду в лютому 2026 року сумі 1000,00 грн за серпень 2025 року, в березні та квітні 2026 року сумі 982,00 грн та 877,00 грн за липень 2025 року. Пенсійна виплата позивача за листопад 2025 року в розмірі 37928,41 грн - розмір пенсії до перерахунку за рішенням суду у даній справ (яка з технічних причин не потрапила в основну відомість на виплату) нарахована у додаткову виплатну відомість та виплачена 20.12.2025. У грудні 2025 року у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних призначень на 2025 рік виплата коштів, перерахованих за рішеннями судів, ГУ ПФУ у Волинській області взагалі не здійснювалась. У зв'язку з цим позивачу виплачено пенсію за грудень 2025 року у розмірі 37928,41 грн. З січня по березень 2026 року виплата пенсії позивачу здійснювалася у розмірі 40556,23 грн, у квітні 2026 року - у розмірі 40880,61 грн.
Відтак, рішення суду у справі №140/2163/25 на даний час не виконані в повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 (справа №560/523/19) зазначив, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
У постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 Верховний Суд вказав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв'язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.
Суд наголошує, що відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень та зобов'язаний неухильно дотримуватись вимог законодавства, протягом тривалого часу свідомо не виконуються прийняті на користь ОСОБА_1 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у справі №140/2163/25 в частині нарахування та виплати пенсії, без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та без обмеження її максимальним розміром, право на отримання якої встановлено судовими рішеннями у цій справі, що, в свою чергу, порушує права останнього.
Суд враховує, що за своєю природою штраф, передбачений статтею 382-3 КАС України, є заходом процесуального примусу в розумінні статті 145 КАС України.
Частиною п'ятою статті 149 КАС України визначено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
З дослідженого судом рішення відповідача від 01.11.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду (а.с. 194) слідує, що пенсію позивачу з надбавками встановлено в розмірі 114852,10 грн, при цьому, сума заборгованості на виконання рішень суду у цій справі за період з 01.01.2025 по 30.11.2025 становить 846160,59 грн, що підтверджується листом відповідача від 23.01.2026 № 0300-0506-5/5599.
На переконання суду, саме на вищевказану суму заборгованості поширюється вимоги ПКМУ №821 від 14.07.2025 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», оскільки п. 1 ч. 1 цього Порядку чітко визначає встановлення особливого прядку виплати заборгованості по пенсійних виплатах на виконання рішень суду лише за період, що вказаний в рішенні суду і по день набрання чинності таким рішенням та особливості таких виплат цієї заборгованості, виходячи з фінансових можливостей бюджету Пенсійного фонду України, виділених КМУ. Однак даний Порядок №821 не поширює свою дію на поточну виплату пенсій після проведення розрахунків пенсійним органом на виконання рішення суду, який по позивачу проведено 01.11.2025.
На думку суду, відповідач помилково поширює дію цього Порядку №821 і на виплату поточної пенсії позивачу з 01.12.2025, виплачуючи з грудня 2025 року лише основний розмір пенсії в сумі 40556,23 грн та частково 7 461,42 грн, в лютому 2026 року в сумі 1000 грн за серпень 2025 року, в березні та квітні 2026 року сумі 982,00 грн та 877,00 грн за липень 2025 року, визнаючи цю суму в своїх документах як поточну заборгованість за ПКМУ №821, що не відповідає вимогам діючого законодавства, фактично проігнорувавши вимоги ухвал суду про відмову у прийнятті звіту про виконання та встановлення нових строків для виконання судового рішення, що набрало законної сили.
Посилання відповідача у своїй заяві від 30.04.2026 про прийняття звіту на відсутність бюджетних асигнувань для виплати заборгованості по пенсіях на виконання судових рішень за Порядком №821, як на підставу неможливості виплати поточної суми пенсії, суд до уваги не приймає, оскільки на виплату поточного розміру пенсії за проведеним відповідачем рішенням від 01.11.2025 по позивачу, вказаний Порядок №821 свою дію не поширює.
Таким чином станом на 12.05.2026 суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтованих обставин, які б ускладнювали виконання судового рішення та робили б неможливим формування у відповідній базі пенсійного фонду нарахування по позивачу недоплаченої частини пенсії, починаючи з грудня 2025 року, як поточної заборгованості та скерування цієї суми до виплати.
Відтак, враховуючи подання ГУ ПФУ у Волинській області звітів без повного виконання рішень суду та тривале порушення прав позивача, свідоме невиконання рішення суду та ухвал про його виконання, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для накладення на керівника відповідача, яким є начальник ГУ ПФУ у Волинській області Неклеса Л. А., штрафу відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX встановлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 328 гривень.
Таким чином, сума штрафу, накладеного на начальника ГУ ПФУ у Волинській області Неклесу Л. А., становить 66 560,00 грн (20 х 3 328,00 грн), який є достатнім для спонукання ГУ ПФУ у Волинській області виконати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у цій справі в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії, без застосування коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та без обмеження її максимальним розміром, право на отримання якої встановлено судовими рішеннями у справі №140/2163/25, стягнувши половину цього штрафу на користь позивача.
Верховний Суду у постанові від 28.10.2025 у справі № 520/8464/24 наголосив, що право на апеляційне оскарження ухвали про накладення штрафу, передбачене частиною сьомою статті 382-3 КАС України, не звільняє суб'єкта владних повноважень від обов'язку виконати судове рішення або принаймні довести вжиття реальних заходів для цього. Законодавець передбачив для добросовісного суб'єкта владних повноважень спеціальні, ефективні та альтернативні механізми захисту від необґрунтованого штрафу, які мають застосовуватись у першу чергу (зокрема, шляхом подання клопотання про зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати, разом з доказами вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення).
Керуючись статтями 14, 248, 370, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд
Відмовити у прийнятті звіту Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішень Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 та від 05.06.2025 у справі № 140/2163/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області ОСОБА_2 штраф у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят грн 00 коп).
Стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Неклеси Лесі Анатоліївни (службова адреса: 43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) половину штрафу у розмірі 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп).
Стягнути з начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Неклеси Лесі Анатоліївни (службова адреса: 43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826) до Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп).
Роз'яснити, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Роз'яснити, що з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу суду в частині відмови у прийнятті звіту може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 КАС України. Ухвалу суду в частині накладення штрафу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду за правилами статті 149 КАС України.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Стягувач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Стягувач: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795).
Боржник: начальник Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області Неклеса Леся Анатоліївна (службова адреса: 43027, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 6; код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя Р.С. Денисюк