Справа №953/9468/25 Головуючий 1 інстанції: Бородіна Н.М.
Провадження №33/818/606/26 Доповідач: Люшня А.І.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
12 травня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі:
- головуючого судді Люшні А.І.,
- за участю секретаря Цебро Д.С.,
- захисника Полянчука В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкові, в режимі відеоконференції, справу за апеляційною скаргою захисника Полянчука В.Б. на постанову Київського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2025 року,-
Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Також стягнено з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду та встановлені судом першої інстанції обставини
Судом встановлено, що 01 вересня 2025 року о 23-14 год. ОСОБА_1 в порушення вимог п.2.9а Правил дорожнього руху України в м.Харкові по вул.Григорія Сковороди, 83, керував транспортним засобом «КІА», р.н. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат огляду - 1,90 проміле.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Полянчук В.Б. просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а у випадку визнання доведеним винуватістьу вчиненні інкримінованого правопорушення, не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «КІА», р.н. НОМЕР_1 . Вказав, що працівники поліції провели огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу, який не пройшов періодичну повірку; не пропонували останньому пройти огляд на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я. Зазначив, що огляд ОСОБА_1 як військовослужбовця на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП. Наголосив, що протокол про адміністративне правопорушення не є безперечним доказом по справі. Послався на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, право керування транспортними засобами йому необхідно для виконання обов'язків військової служби та переміщення по службі.Вважає, що ОСОБА_1 не мав ознак алкогольного сп'яніння.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду захисник Полянчук В.Б. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, а тому апеляційний розгляд відбувся за його відсутності.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю доповідача, доводи захисника, дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Встановивши винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме дані:
-протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №440880 від 01 вересня 2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП;
-результату огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», проба позитивна - 1,90 проміле;
-акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який містить підпис ОСОБА_1 про його згоду із результатом огляду;
-направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
-розписки ОСОБА_1 , згідно якої останній зобов'язався не сідати за кермо транспортного засобу до повного протрезвіння та зникнення ознак сп'яніння;
-довідки інспектора взводу №2 роти №4 батальйону №2 УПП в Харківській області ДПП К.Галкіної, згідно якої ОСОБА_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 ;
-рапорту заступника командира роти №1 батальйону №1 УПП в Харківській області ДПП О.Маренича;
-відеозаписів з місця події від 01 вересня 2025 року.
Доводи апеляційної скарги захисника Полянчука В.Б. про відсутність доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом «КІА», р.н. НОМЕР_1 , є необґрунтованими.
З наданих відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу «КІА», р.н. НОМЕР_1 та під час спілкування з поліцейськими підтвердив факт керування ним вказаним автомобілем (диск АЛ 8223 ЕПР1 440880, відеозапис export-xy7sb.mp4).
В протоколі про адміністративне правопорушення відсутні будь-які заперечення щодо факту керування транспортним засобом (а.с.1).
Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю доказів, які є у матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про зворотне розцінюються як спосіб захисту та намагання уникнути адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.п.2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
З матеріалів справи, зокрема з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння вбачається,що поліцейським у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук (а.с.5).
Вирішення наявності чи відсутності вищевказаних ознак відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в алкогольному сп'янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп'яніння.
Отже, доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння носять суб'єктивний характер.
Посилання в апеляційній скарзі захисника Полянчука В.Б. на те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 як військовослужбовця, проведений з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП, є необґрунтованими.
Положення ст.266-1 КУпАП регламентують порядок проведення посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України огляду на стан сп'яніння військовослужбовців, які перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях.
Що ж стосується огляду на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів, якими можуть бути і військовослужбовці, то він передбачений спеціальною нормою закона - ст.266 КУпАП, якою повноваження на проведення огляду мають лише працівники поліції, а не посадові особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат огляду становив 1,90 проміле, з результатами проведеного огляду ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його підпис у акті огляду (а.с.5).
Враховуючи, що ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, у працівників поліції були відсутні підстави для доставлення останнього до закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги захисника Полянчука В.Б. проте, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проведено за допомогою спеціального технічного засобу, який не пройшов періодичну повірку, позбавлені підстав з огляду на наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року №1314-VII термін «періодична повірка засобів вимірювальної техніки» вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Згідно роздруківки тесту спеціального технічного засобу «Drager Alcotest 6820», він пройшов градуювання 22 листопада 2024 року (а.с.4). Тобто з моменту останньої повірки пройшло дев'ять місяців, що свідчить про те, що огляд було проведено з дотриманням Інструкції, яка регулює проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, належним для застосування технічним засобом.
Протокол про адміністративне правопорушення не є єдиним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість підтверджується саме сукупністю доказів наявних в матеріалах справи, а не лише взятим окремо доказом.
З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній та сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною, передбачає накладення і основного стягнення у виді штрафу, і додаткового обов'язкового виду стягнення - позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Таким чином, при визнанні особи винуватою за ч.1 ст.130 КУпАП суд апеляційної інстанції не має законних підстав накласти інше адміністративне стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, не призначати додатковий обов'язковий вид стягнення або ж перейти до іншого виду стягнення.
За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Наведене вище свідчить, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення про порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України та притягнуто до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу захисника Полянчука В.Б. залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий А.І. Люшня