Провадження № 11-кп/803/1853/26 Справа № 212/206/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Покровського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 ,-
Ухвалою Покровського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 продовжено запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив про вагомість ризиків втечі, знищення речових доказів, впливу на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню та вчинення іншого злочину, які на теперішній час не зменшились. Вважає, що більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не здатні забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
На зазначену ухвалу суду обвинуваченим ОСОБА_8 подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно продовжує йому запобіжний захід у виді тримання під вартою. Зазначає, що він має міцні соціальні зв'язки, дружину та двох малотініх дітей. Має значні проблеми зі здоров'ям, а саме страждає на епілепсію, яка потребує постійного лікування. Утримується під вартою за відсутності доказів його вини, яка не доведена у встановленому законом порядку.
Також на зазначену ухвалу суду захисником ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подана апеляційна скарга, в якій він просить ухвалу суду першої інстанції відносно обвинуваченого скасувати. Обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно продовжує обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою. Наголошує, що обвинувачений тримається під вартою майже 2 роки без доведення його вини. Зазначає, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, дружину, двох малолітніх дітей, постійне місце проживання. Ризики визначені ст. 177 КПК України недоведені. Має значні проблеми зі здоров'ям, а саме страждає на епілепсію, яка потребує постійного лікування, а також мав 3 групу інвалідності.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено з матеріалів провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого продовжено під час судового провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, при продовженні обвинуваченому обраного запобіжного заходу суд належним чином оцінив вагомість існуючих ризиків, які на даний час не зменшились, особу винного, його стан здоров'я, репутацію та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Доводи апелянтів про зворотнє є безпідставними, оскаржувана ухвала містить вичерпну відповідь на кожний з них.
Фактично подані апеляційні скарги викликані самим лише недосягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченого, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.
При цьому він обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, зокрема особливо тяжкого та тяжкого злочинів проти громадської безпеки, а також особливо тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Тяжкість, характер та обставини кримінального правопорушення свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Слід зауважити, що відсутність, на даний час, фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків, жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, його належна процесуальна поведінка та відсутність спроб передбачених у ст. 177 КПК України зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Крім того, колегія суддів зазначає, що обвинувачений та його захисник як на підставу звільнення з під варти посилаються на те, що він має міцні соціальні зв'язки, дружину, двох малолітніх дітей, постійне місце проживання.
Вказані обставини існували і на момент вчинення інкримінованого злочину, а відтак вони очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки, а тому не здатні перешкодити йому у разі звільнення з під варти, втекти від слідства та суду чи здійснити вплив на свідків або вжити інших дій з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.
Стан здоров'я обвинуваченого, відповідно до ст. 178 КПК України, є лише однією з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, і не має імперативного характеру для його зміни. Сама по собі наявність певних захворювань не нівелює встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому, реалізація права на медичну допомогу забезпечується адміністрацією установи попереднього ув'язнення у встановленому законом порядку, що дає особі можливість отримати належне лікування без зміни запобіжного заходу.
Більше того, матеріали справи не містять жодних відомостей, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я чи іншими показниками.
Колегія суддів зазначає, що доводи обвинуваченого та його захисника щодо доведеності його вини не є предметом цього апеляційного розгляду, оскільки це є завданням наступних етапів кримінального провадження, яке вирішується судом під час розгляду справи по суті.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виключити ризики, пов'язані із звільненням його з-під варти.
Апеляційний суд вважає, що наразі тримання обвинуваченого під вартою з визначенням розміру застави є обґрунтованим та виправданим, оскільки виключно в такому виді можливо забезпечити досягнення мети визначеної ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що підстави для її зміни чи скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Покровського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 без задоволення.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді