Провадження № 33/803/1505/26 Справа № 215/8925/25 Суддя у 1-й інстанції - Квятковський Я. А. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.
13 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Обставини встановлені судом першої інстанції:
Судом першої інстанції встановлено, що 08.11.2025 о 22:45 год. в м. Кривий Ріг, вул. Героїв Маріуполя, 10В, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mercedes-Benz Vito 112 СDI д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Alkotest 6820 та в медичному закладі КП "КБЛПД" ДОР відмовився. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги:
З таким судовим рішенням не погодився ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку .
В апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що працівниками патрульної поліції порушено вимоги Інструкції, оскільки останньому не вручено копію протоколу.
Вказує, що не підлягав огляду на стан сп'яніння, оскільки не керував транспортним засобом.
Позиції сторін в суді:
Учасники судового розгляду належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, однак до зали судового засідання не з'явились.
Керуючи вимогами ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників.
Висновки суду:
Перевіривши матеріали справи, вислухавши думку учасників, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 507501 від 08.11.2025 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку;
направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.11.2025 року;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд не проводився;
поясненнями свідка ОСОБА_2 від 08.11.2025 року, згідно яких 08.11.2025 року, водій транспортного засобу Mercedes-Benz Vito 112 СDI д.н.з. НОМЕР_1 в нетверезому стані їхав по тротуару та ледве не збив пішоходів. У водію транспортного засобу свідок впізнав громадянина ОСОБА_1 ;
рапортом інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону № 2 полку ПП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області Пічковського Е.;
відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи, дослідив письмові докази у справі та відеозапис, усім дослідженим доказам надав оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Апеляційний суд зауважує, що обов'язковими складовими інкримінованого адміністративного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім того зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі - Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п.1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених п.3 розділу 1 цієї Інструкції (ознаки алкогольного сп'яніння), поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до п.7 розділу 1 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Зазначена Інструкція покроково встановлює дії працівників поліції в разі підозри про перебування водія у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів.
Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв'язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.
Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння, вважаю що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, наоснові яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.
В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).
Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами, тому підстави для визнання протоколу недопустимим доказом у суду відсутні.
Долучений до протоколу відеозапис надає можливість об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням апелянта про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зазначає, що цей факт встановлюється будь-якими фактичними даними, які в розумінні статті 251 КУпАП є доказами, зокрема поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зафіксованими на нагрудні відеокамери патрульних поліцейських.
Матеріалами справи встановлено, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 плутався в поясненнях та намагався ввести поліцейських в оману з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Крім того, матеріали справи містять відеозапис із бодікамери працівника патрульної поліції та показання свідка ОСОБА_2 , який стверджує, що за кермом зазначеного автомобіля перебував саме ОСОБА_1 .
Твердження апелянта про те, що за кермом перебувала інша особа, не знайшли свого підтвердження, оскільки, відповідно до відеозапису, долученого до протоколу, відразу після зупинки транспортного засобу з водійської сторони вийшов саме ОСОБА_1 , і жодних інших осіб біля вказаного транспортного засобу виявлено не було. Вказану поведінку ОСОБА_1 суд розцінює як намагання уникнути відповідальності за вчинене правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про невручення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення також не заслуговують на увагу, оскільки останній відмовився від їх отримання.
Таким чином, переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 квітня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: