Єдиний унікальний номер 725/2978/26
Номер провадження 2/725/792/26
13.05.2026 року м. Чернівці
Чернівецький районний суд м.Чернівців у складі:
головуючої судді Федіної А.В.,
за участю секретаря судового засідання Попової Р.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондаренко Р.О., ТзОВ «Поліс» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
У березні 2026 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом та просив витребувати із незаконного володіння ОСОБА_3 на його користь нежитлове приміщення загальною площею 60,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
В подальшому, після відкриття провадження у справі, у травні 2026 року представник позивача звернулась до суду із заявою в якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії щодо розпорядження належним їй нежитловим приміщенням загальною площею 60,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1072141673101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: укладати будь-які правочини щодо його відчуження, передачі в іпотеку, заставу, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, поділу, об'єднання, виділу, зміни технічних характеристик або будь-якої іншої зміни правового статусу зазначеного об'єкта нерухомого майна - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №725/2978/26; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, проводити будь-які реєстраційні дії щодо нежитлового приміщення загальною площею 60,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1072141673101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі щодо переходу, зміни, поділу, об'єднання, припинення права власності, державної реєстрації обтяжень чи будь-якої іншої зміни правового статусу зазначеного об'єкта нерухомого майна - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №725/2978/26.
В обґрунтування якої посилалась на те, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав нежитлове приміщення, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна1072141673101, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , на даний час перебуває у приватній власності ОСОБА_3 . Натомість, в рамках даного спору позивач звернувся до суду з вимогами про витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння, адже вважає, що таке майно вибуло з його власності поза його волею внаслідок незаконного позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки ФК “Поліс» та подальшого відчуження спірного об'єкту нерухомості третім особам.
Вказувала на те, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, після проведення оспорюваної державної реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Поліс» спірне нерухоме майно неодноразово відчужувалось, що свідчить про наявність реального ризику подальшого відчуження такого майна або зміни його правового статусу, що в свою чергу може утруднити виконання судового рішення у разі задоволення позову, адже відповідач не обмежена у праві розпорядження спірним майном та має можливість у будь-який момент здійснити його повторне відчуження, передачу в іпотеку чи заставу, внесення до статутного капіталу юридичної особи, поділ, об'єднання або іншу зміну правового статусу об'єкта нерухомості. Вважає, що у разі вчинення відповідачем таких дій виникне необхідність залучення нових набувачів, оскарження нових реєстраційних дій та пред'явлення додаткових позовних вимог, що істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Як вбачається зі змісту п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.06.2006 року, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 334/6521/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Так, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Вирішуючи заяву представника позивача про забезпечення позову, суд акцентує увагу на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки це є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті. Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.
Так, з наданих позивачем доказів вбачається, що між сторонами дійсно існує спір з приводу нерухомого майна, а саме нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1072141673101), яке згідно долучених до матеріалів справи документів, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .
Також, судом було здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено актуальні дані на момент вирішення заяви про забезпечення позову щодо належності відповідачу спірного об'єкту нерухомості.
Враховуючи, те, що предметом позову є вимога про витребування з чужого незаконного володіння спірного майна, які належали позивачу на праві власності та набуті відповідачем відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, припущення позивача про те, що невжиття заходів щодо спірного майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення його порушених прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, узгоджується зі змістом статей 149, 150 ЦПК України.
Разом з тим, надаючи оцінку обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та адекватності вимог щодо забезпечення позову в сукупності із заявленими позовними вимогами, обраним позивачем способом захисту, забезпеченням збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що спосіб забезпечення позову, обраний представником позивача та сформований у прохальній частині заяви не відповідає вимогам співмірності, розумності та збалансованості інтересів сторін, виходячи з наступного.
Так, забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ'я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Главою 10 Розділу І ЦПК України збалансовані права як особи, яка ініціює питання про забезпечення позову, так і особи, щодо якої такі заходи застосовані, а тому заходи забезпечення позову мають бути адекватними по відношенню до обох сторін спору, у зв'язку з чим, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову в контексті заявлених позивачем вимог, суд приходить до висновку, що співмірним способом забезпечення позову в даному випадку буде накладення заборони на відчуження спірного нерухомого майна.
Отже, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна судом визнається обґрунтованою лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним, адже заборона на відчуження об'єкту нерухомого майна є вичерпним обмеженням та заходом, який не розповсюджується на інші права власника щодо цього майна, що є суттєвим для збереження балансу інтересів обох сторін у даному спорі та буде відповідати принципу пропорційності.
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що невжиття заходу забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного об'єкту нерухомості може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у випадку наявності підстав для задоволення позову, при цьому такий спосіб забезпечення позову не призведе до порушення прав відповідача, оскільки заходи забезпечення позову будуть діяти до вирішення справи по суті або ж до фактичного виконання судового рішення у випадку задоволення позову та не будуть заважати користуванню таким майном, а лише обмежують право розпорядження ним шляхом відчуження на користь інших осіб.
За таких обставин, суд вважає вжиття заходів забезпечення позову в саме такий спосіб буде достатнім для досягнення мети зазначеного заходу до вирішення спору по суті.
На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 149, 150, 151, 152, 153, 157, 258, 259, 260, 268, 353, 354, 355 ЦПК України, -
Заяву задовольнити частково.
Забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , відчужувати нежитлове приміщення загальною площею 60,5 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1072141673101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.
Копію ухвали для виконання направити заінтересованим особам, Другому ВДВС у м.Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів до Чернівецького апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Федіна А. В.