Справа № 644/10008/25
Провадження № 3/644/182/26
Іменем України
12 травня 2026 р. м.Харків
Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Ритова Я.М.,
за участю секретаря Швайка О.А.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова адміністративну справу стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, рнокпп НОМЕР_1 , не заміжньої, раніше не судимої, яка зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно тексту протоколу серії ЕПР 1 № 486232 від 17 жовтня 2025 року: 17.10.2025 року, о 18:33:00, м. Харків проспект Героїв Харкова, 275, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом MITSUBISHI ASH днз НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння, зі згоди водія, проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6810 ARBH-0665, результат огляду 0,58 проміле. Чим порушила п. 2.9.а ПДР України.
В судовому засіданні, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 зазначила, що автомобіль, яким вона керувала, був зупинений співробітниками поліції безпідставно, ПДР вона не порушувала. Відеозапис, наданий до суду містить не повну інформацію, а саме не на них не відображений початок спілкування з нею після зупинки транспортного засобу під її керуванням. Стан сп'яніння вона заперечувала. Мали місце числені порушення процедури проведення огляду на стан сп'яніння передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та положеннями ст. 266 КУпАП.
Просила суд врахувати заперечення на протокол, практику Київського апеляційного суду та роздруківку з сайту Держлікслужби, яка стосується газоаналізаторів, зареєстрованих в Україні, доданих до справи. Наполягала врахувати, що процесуальна фіксація збору матеріалів адміністративної справи була здійснена неналежним чином, що у всій своїй сукупності свідчить про недоведеність її вини і тому існують достатні підстави для закриття провадження за недоведеністю складу правопорушення.
Суддя, розглянувши адміністративний матеріал, дослідивши докази по справі, дійшов наступного.
Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз. 2,4 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч. 2 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.
За змістом абзаців 3 та 5 ч. 2 ст. 16 вказаного Закону водій зобов'язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п.2.9а ПДР).
Згідно довідки тво інспектора ВАП УПП в Харківській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно облікових даних ІПНП отримувала посвідчення водія НОМЕР_3 від 06.11.2001 року.
Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнана з Правилами дорожнього руху України. При цьому, презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст. 68 Конституції України.
За змістом частини 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України№ 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція).
Відповідно до п. 2, 3 розділу І Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 6 розділу І Інструкції встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Також, в сенсі положень ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи щодо обставин складання адмініматеріалів відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об'єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер.
Наявним відеозаписом чітко зафіксовані факти керування транспортним засобом MITSUBISHI ASH днз НОМЕР_2 ОСОБА_1 , виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, проходження огляду на місці зупинки та складання адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані обставини ОСОБА_1 , у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані.
Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний та допустимий доказ у справі.
Об'єму наявних відеозаписів достатньо для перевірки судом обставин щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом MITSUBISHI ASH днз НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння.
Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксована у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису ОСОБА_1 , суду не було надано. Не встановлено таких обставин і під час розгляду справи судом.
Протоколом зафіксований факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та зазначені результати огляду на стан сп'яніння, який відбувся зі згоди водія та проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6810, а саме 0,58 проміле. Також протокол містить відомості про те, що результати огляду ОСОБА_1 не оспорює.
Так, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом MITSUBISHI ASH днз НОМЕР_2 , при обставинах, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, і протоколом про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою державою особою у відповідності до норм ст. 256 КУпАП, Закону України «Про національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395. Зауважень до протоколу, як під час його складання так і одразу після його складання та ознайомлення з ним, ОСОБА_1 подано не було.
Керування ОСОБА_1 , транспортним засобом MITSUBISHI ASH днз НОМЕР_2 , зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення від 17.10.2025, який в розумінні положень ст. 251 КУпАП, є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення. При цьому, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавала заяву в порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно неї за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також не надано відомостей про те, що вона зверталася до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції. Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг з боку особи, яка притягається до відповідальності, щодо дій працівників поліції під час складення ними протоколу, у суду відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності.
Крім того, наявні в матеріалах справи відеозаписи підтверджують факт керування ОСОБА_1 , транспортним засобом MITSUBISHI ASH днз НОМЕР_2 .
Отже, з наявних в матеріалах справи відеозаписів, які оглянуті судом, вбачається визнання ОСОБА_1 факту керування транспортним засобом MITSUBISHI ASH днз НОМЕР_2 та сам факт керування зафіксований відеозаписом. З урахуванням наведеного, не приймаються до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що відеофіксація подій співробітниками поліції містить часові прогалини, що співробітниками поліції порушено процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, яка чітко визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та ст. 266 КУпАП.
З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов'язок водіїв транспортних засобів, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп'яніння, суд зауважує на тому, що на таких водіїв розповсюджується обов'язок, передбачений п.2.5 ПДР України щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також п. 2.9а щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010).
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння. Працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.
Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Суд звертає особливу увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
Як вже було зазначено судом за текстом постанови раніше, ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються протоколом про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 486232 від 17.10.2025 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 17.10.2025 року; результатом тестування; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, даними дисків з відеозаписом, оглянутих в судовому засіданні.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази є узгодженими між собою, отримані у встановленому законом порядку та не викликають сумнівів у їх достовірності.
Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять.
Отже, своїми діями ОСОБА_1 порушила п. 2.9.а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 з наступними змінами та доповненнями, відповідно до змісту якого, водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі вищевикладеного, суддя, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, дійшов висновку про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про наявність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника не повинні враховуватись (гл. 10 КУпАП).
Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції вказаної статті.
Відповідно до вимог ст. 40-1 КУпАП, Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI з наступними змінами та доповненнями, з ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі, встановленому зазначеним Законом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1, 130, 251,266, 280, 283, 284 КУпАП, суддя
постановив:
Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (ГУК у Харківській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37874947, банк отримувача - Казначейство України(ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA168999980313020149000020001, код класифікації доходів бюджету - 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до положень ст.ст. 307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача- Казначейство України(ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Суддя Я.М. Ритов