Справа № 643/9336/26
Провадження № 1-кс/643/3730/26
14 травня 2026 року слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025 за ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України,
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_4 із скаргою на постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 від 28.04.2026 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 62025170020003838 від 18.03.2025 за ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України.
В обґрунтування скарги заявник зазначив, що 27.04.2026 засобами офіційного листування до Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань ним направлено клопотання про визнання потерпілим (про залучення її до кримінального провадження у процесуальному статусі потерпілої та вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілої) ОСОБА_4 , інтереси якої він представляє у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025, відомості про яке внесено до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України. 28.04.2026 надійшла постанова про відмову у визнанні потерпілим від 28.04.2026 слідчого Другого слідчого відділу (із дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , винесена у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України. Постанова від 28.04.2026 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_4 є незаконною, невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим і звернувся до слідчого судді із цією скаргою. Просив скасувати постанову про відмову у визнанні потерпілим від 28.04.2026 слідчого Другого слідчого відділу (із дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , винесену у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України, якою відмовлено ОСОБА_4 у визнанні потерпілим у даному кримінальному провадженні; визнати протиправною бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (із дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 . Одночасно просив розгляд скарги проводити за його відсутності.
07.05.2026 від ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» надійшла заява, у якій остання просила доповнити прохальну частину скарги адвоката ОСОБА_3 від 06.05.2026, яка була подана в її інтересах, пунктом такого змісту: зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу ТУ ДБР ОСОБА_5 (або іншого слідчого у провадженні) невідкладно вручити ОСОБА_4 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні №62025170020003838.
Слідчий у судове засідання не з'явився, до його початку надав матеріали кримінального провадження №62025170020003838 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України - для огляду їх судом, в частині оскаржуваної постанови слідчого. Одночасно просив проводити розгляд скарги без його участі.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу з додатками, матеріали кримінального провадження, дійшов таких висновків.
Згідно з ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Згідно положень ч.1 ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Статтею 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні у разі їх порушення діями, бездіяльністю та рішеннями слідчого на досудовому розслідуванні здійснюється, у тому числі, слідчим суддею (п.18 ч.1 ст.3 КПК України) та регламентовано положеннями ст.ст.303-307 КПК України.
За змістом ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
В матеріалах кримінального провадження №62025170020003838 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України міститься постанова слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 від 28.04.2026, якою відмовлено адвокату ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 у визнанні її потерпілою у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України.
Як вбачається із самої постанови висновок про спричинення ОСОБА_4 діями посадових осіб СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області та прокурорами Шевченківської окружної прокуратури, а також необхідність її залучення до кримінального провадження у процесуальному статусі потерпілої є передчасним та не підтверджується зібраними доказами.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, крім іншого, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч.1, 5 ст.55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, слідчий зобов'язаний винести вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, а не постанову про відмову у залученні потерпілого.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом
Згідно ч.5 ст.110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
В обґрунтування своєї скарги заявник зазначає наступне, постанова про відмову у визнанні потерпілим від 28.04.2026 слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (із дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , винесена у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України, не вмотивована, її зміст не відповідає фактичним обставинам, встановленим матеріалами кримінальної справи, зокрема в ній взагалі не викладено обставини та правові підстави, які виключають можливість визнання потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_4 . Оскаржувана постанова про відмову у визнанні потерпілим від 28.04.2026 слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (із дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 , що винесена у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України, абсолютно ідентична за змістом постанові старшого слідчого в ОВС Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_6 від 08.04.2025 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 19.03.2025 за ч.2 ст.382, ч.1 ст.367, ч.1 ст.364 КК України, яка була скасована 14.05.2025 слідчим суддею Салтівського районного суду міста Харкова (справа №643/7297/25).
Слідчий суддя дійшов висновку, що вказані доводи знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та рішення слідчого прийнято без належної оцінки всіх доказів, а тому підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Бєлоусов проти України» (заява №4494/07 від 7 листопада 2013 року) у п. 55 зазначив: мінімальні стандарти ефективності, визначені практикою Суду, включають в себе вимоги, що розслідування має бути ретельним, незалежним, безстороннім та підконтрольним громадськості, а також, що компетентні органи влади повинні діяти зі зразковою ретельністю і оперативністю (див., наприклад, рішення від 19 липня 2012 року у справі «Алексахін проти України» (Aleksakhin v. Ukraine), заява №31939/06, п. 55).
При цьому, відповідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, тому слідчий суддя не наділений повноваженнями давати доручення чи вказівки або зобов'язувати слідчого, прокурора вчинити ту чи іншу процесуальну дію або прийняти відповідне рішення.
Тому вимога про зобов'язання слідчого невідкладно вручити ОСОБА_4 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки як потерпілого у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 19.03.2025 за ч.2 ст.382, ч.1 ст.367, ч.1 ст.364 КК України, задоволенню не підлягає.
Таким чином, слідчий суддя вважає за доцільне скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025 за ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України, задовольнити частково, скасувавши постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим від 28.06.2026.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини у рішеннях по справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала, окрім іншого, про скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора.
Керуючись ст.ст.2, 39, 40, 55, 303-304, 309, 376, 395 КПК України, -
Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025 за ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України, - задовольнити частково.
Постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві ОСОБА_5 про відмову у визнанні потерпілим від 26.04.2026 у кримінальному провадженні №62025170020003838 від 18.03.2025 за ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України - скасувати.
В іншій частині у задоволенні скарги - відмовити.
Матеріали кримінального провадження №62025170020003838 від 18.03.2025 за ч.1 ст.364, ч.1 ст.367, ч.2 ст.382 КК України повернути до Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві для провадження досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1