Справа № 127/2-2324/2010
Провадження № 4-с/127/21/26
11 травня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ан О.В.,
за участю секретаря судового засідання Поляруш І.О.,
скаржника ОСОБА_1 ,
представника скаржника - адвоката Мельника Юрія Миколайовича,
представника державної виконавчої служби Дзюбенко Тетяни Олегівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця,
У квітні 2026 зі скаргою до суду звернувся ОСОБА_1 , який просив визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Дячука Віталія Володимировича, щодо не скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 29.01.2019 р., по виконавчому провадженні №21956116. Визнати незаконними дії державного виконавця Лєбєдєвича Володимира Володимировича, щодо відмови в скасуванні постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 29.01.2019 р., по виконавчому провадженні №21956116. Скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 29.01.2019 р. винесену старшим державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Дячуком Віталієм Володимировичем по виконавчому провадженні №21956116. Зобов?язати старшого державного виконавця Дячука Віталія Володимировича або іншу посадову особу Другого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Хмельницького міжрегіонального управління юстиції України, направити ухвалу суду про скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 29.01.2019 р. по виконавчому провадженні №21956116 до Державної прикордонної служби України. Мотивував заявлені вимоги тим, що він дізнавався про заборону виїзду закордон, на підставі постанови державного виконавця, у виконавчому провадженні №21956116. Наразі виконавче провадження знищено, проте заборона існує. При зверненні до органу ДВС про знаття заборони отримав відмову. Вказана заборона порушує його конституційні права на вільне пересування. На даний час відносно ОСОБА_1 відкритих виконавчих проваджень немає.
Ухвалою суду від 10 квітня 2026 року вирішено поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою. Прийнято до свого провадження скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця. Витребувано у Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці ЦМУМЮ (м. Київ) належним чином завірену копію виконавчого провадження ВП №21956116.
У судовому засіданні сторона скаржника заявлені вимоги підтримала, просила постанову скасувати із підстав наведених у заяві.
Представник Другого відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України суду пояснила, що виконавче провадження було відкрито на виконання рішення суду про стягнення аліментів. Виконавчий лист було повернуто стягувачу оскільки відсутнє майно, на яке можна було звернути стягнення в рахунок погашення боргу перед стягувачем, повторно він не пред'являвся. Заходи забезпечення виконання рішення вжиті державним виконавцем не було знято з тих причин, що існував борг зі сплати аліментів у сумі 146569,22 грн. Державні виконавці мають доступ до електронного виконавчого провадження, де і заповнюються бланки постанов і куди можливо вносити відомості.
Судом установлено, що на виконанні у Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження ВП №21956116 з виконання виконавчого листа № 2-2324 від 20.09.2010 виданого Замостянським районним судом м. Вінниці про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн, щомісячно, але не менше прож. мінім. відповідного віку, починаючи з 09.06.2010 року і до її повноліття.
Постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 23.09.2010. Постановою державного виконавця від 15.02.2018 встановлено тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України в зв?язку з тим, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.02.2018 становила 115 189 гривень, що перевищує суму сукупного розміру заборгованості аліментних платежів за шість місяців.
Додатково постановою від 15.02.2018 встановлено тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
Постановою державного виконавця від 20.06.2018 накладено арешт на майно боржника.
07.09.2018 винесена постанова про накладення штрафу в зв'язку із невиконанням рішення суду про сплату аліментів (сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів перевищує суму платежів за три роки), вирішено накласти на ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 64 253,87 грн.
29.01.2019 року старшим державним виконавцем Замостянського відділу виконавчої служби міста Вінниці Дячуком В.В. винесена постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України в зв'язку з тим, що на момент винесення ОСОБА_1 мав борг по сплаті аліментів в розмірі 132000 грн.
16.10.2019 винесена постанова про арешт коштів боржник.
02.07.2020 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п.2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно за рахунок якого можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу перед стягувачем. У вказаній постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлено до виконання в строк до 02.07.2023 року.
Наразі матеріали паперового виконавчого провадження знищені за строками зберігання.
Начальник Другого відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України В. Лєбєдєвич відмовив скаржнику в знятті заборони виїзду закордон у зв'язку з наявною заборгованістю по сплаті аліментів у сумі 146569,22 грн.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 1, частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з частинами другою та третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене права заявника).
Згідно ч.9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» вредакції 01.01.2019 року (на момент винесення постанови), за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Про те згідно ч.5 ст. 37 закону, -повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Отже на момент повернення виконавчого документа стягувачу у державного виконавця не було обов'язку скасувати застосовані обмеження.
З цих же підстав суд вважає безпідставним вимогу скаржника про скасування постанови від 29.01.2019 року та вважає, що в діях старшого державного виконавця Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Дячука В.В. відсутні ознаки протиправних дій (бездіяльності) відносно ОСОБА_1 так як виконавчий лист міг бути повторно пред'явлений до виконання.
Наразі скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 не надали інформації про те, що ОСОБА_5 продовжує виконувати обов'язки державного виконавця у лютому - березні2026 року, коли ОСОБА_1 звернувся з вимогою про скасування обмеження.
Тому суд не вбачає підстав задоволення скарги в частині визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Дячука В.В.
В постанові від 16.06.2021, у справі №161/20072/18 Касаційний цивільний суд Верховного Суду вказав, що за змістом частини другої статті 451 ЦПК України за наслідком розгляду скарги на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця суд, за умови визнання оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності неправомірними, приймає рішення про зобов'язання вчинити певну дію, коли це необхідно для усунення порушення або поновлення право заявника.
Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постанові 30.04.2025 року у справі №:753/12589/23: збереження упродовж тривалого строку після повернення виконавчого листа арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень і можливості продовження примусового виконання судового рішення щодо боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та порушує гарантії права власності, передбачені ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначив Касаційний цивільний суд Верховного Суду в постанові, від 25.03.2020 по справі № 175/3995/17, - бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
На момент звернення ОСОБА_1 до Другого відділу виконавчої служби у місті Вінниці в лютому - березні 2026 року строк пред'явлення виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 сплив, а обмеження застосовані в порядку забезпечення виконання вказаного виконавчого листа не були скасовані.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
За правилом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов'язань - до виконання цих зобов'язань.
Статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об'єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому пакті.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав уважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
У справі «Гочев проти Болгарії», рішення від 26 листопада 2009(заява № 34383/03), ЄСПЛ підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, у параграфі 49 суд зазначив, що таке обмеження є виправданим лише настільки, наскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див.рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії», (Napijalo v Croatia), скарга № 66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (Див.рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Itali), скарга № 32190/96, §96, ECHR 2003- IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlsk v. Hungary), скарга № 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії» § 121).
Начальник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці В. Лєбєдєвич відмовив у винесенні постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України лише з підстав наявності боргу, про те не врахував, що строк пред'явлення виконавчого листа сплив і підстави для забезпечення його виконання втратили свою актуальність. Тому суд вважає, що дії начальника Другого відділу державної виконавчої служби умісті Вінниці в частині відмови винесення постанови про скасування обмеження ОСОБА_1 порушують права, свободи та інтереси ОСОБА_1 . Отже скарга в частині визнання дій ОСОБА_6 законними підлягає задоволенню.
Оскільки рішення впливає на права та обов'язки сторін виконавчого провадження, а тому зазначені дії або рішення державного виконавця або посадової особи ДВС підлягають контролю з боку того суду, який видав виконавчий документ. При цьому здійснення посадовою особою ДВС контрольних функцій на юрисдикцію спору не впливає. Такий підхід забезпечує зосередження контролю за виконанням судового рішення в одному судовому органі. Такий висновок зробила Велика Палата ВСУ постанова ВП ВС у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21) тобто дійшла висновку, що скарги на рішення, дії та/або бездіяльність посадової особи відділу ДВС, здійснені в порядку контролю за рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця щодо виконання рішення суду, підлягають розгляду за юрисдикцією того суду, що ухвалив відповідне судове рішення.
Скаржник і його представник не висувають вимогу про повторний розгляд звернення ОСОБА_1 про необхідність скасування застосованих заходів забезпечення виконання стягнення аліментів - заборони виїзду з межі України, проте така необхідність випливає з визнання бездіяльності начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці для відновлення порушеного права ОСОБА_1 .
Отже, суд вважає за необхідне зобов'язати начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці В.Лєбєдєвича або іншу посадову особу вказаного відділу винести постанову про скасування застосованих заходів забезпечення виконання стягнення аліментів - заборони виїзду з межі України, зазначених у постанові від 29.01.2019 року у виконавчому провадженні № 21956116, та внести про це відомості до виконавчого провадження. При цьому суд зазначає, що знищена лише паперова копія виконавчого провадження.
Згідно розділу Х111 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, Затверджену Наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5 та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 р. за № 1126/29256 виконавчі провадження, за якими скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа вносяться до Системи.
Отже відомості про виконавче провадження № 21956116 внесено в Систему.
Відповідно до п. 4 розділу 1 вказаного Положення, - постанови виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Системи відповідно до шаблонів документів, переданих адміністратору Системи структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб). Виготовлення постанов та інших документів виконавчого провадження не в Системі забороняється.
Згідно п. 6 вказаного Положення, документ виконавчого провадження, який направляється в електронному вигляді, формується виконавцем у Системі із накладенням кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання, та реєструється в журналі реєстрації вихідної кореспонденції.
Отже, начальник Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці В. Лєбєдєвич або інша посадова особа вказаного відділу виконавчої служби може внести відомості про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 щодо виїзду з межі України, застосованого постановою від 29.01.2019 року у виконавчому провадженні № 21956116.
Тому скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 4, 18, 63, 447, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця задовольнити частково.
Визнати незаконними дії (бездіяльність) начальника Другого відділу виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови у винесенні постанови про скасування встановленого тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України застосовані постановою від 29.01.2019 р. по виконавчому провадженню № 21956116.
Зобов'язати начальника Другого відділу виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України або іншу посадову особу Другого відділу державної виконавчої служби винести постанову про скасування тимчасового обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, застосованого постановою старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Дячука Віталія Володимировича по виконавчому провадженню № 21956116, та внести про це відомості до автоматизованої системи виконавчого провадження.
В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: