Справа № 127/6881/26
Провадження № 2/127/1967/26
14 травня 2026 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 29.11.2024 року укладено Кредитний договір (оферти) № 29.11.2024-100001244.
За умовами договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн. Відповідач свої зобов'язання не виконує, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 5100,00 грн, яка складається з: тіла кредиту - 3000,00 грн, процентів - 1890,00 грн, а також неустойки - 210,00 грн.
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 29.11.2024-100001244 від 29.11.2024 року в розмірі 5100,00 грн, а також судових витрат по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач був повідомлений про розгляд справи, що підтверджується поштовим відправленням, яке повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що є належним повідомлення, на що вказував Верховний Суд в постанові від 13 травня 2024 року в справі №755/4829/23. Крім того, на офіційному веб-порталі судової влади України було розміщено оголошення-повідомлення, однак ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду подано не було.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.
Порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання є простроченням у розумінні статей 530, 610, 612 Цивільного кодексу України та тягне обов'язок відшкодувати кредитору суму боргу і передбачені договором платежі. Договір є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до статті 629 ЦК України, а правовідносини сторін регулюються спеціальними нормами Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що 29.11.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (кредитної лінії) (оферти) № 29.11.2024-100001244 (а.с.15-18).
Згідно з умовами кредитного договору відповідачу надано кредит в сумі 3000,00 грн, строком на 140 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 17.04.2025 року.
Відповідно до п. 6, п. 7 Заявки, процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідно до п.17 Заявки, неустойка: 45,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявка, відповідь позичальника, підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля Е236, який останній отримав в смс-повідомленні надісланого товариством на номер телефону, який вказаний останнім при його ідентифікації на сайті.
Підписавши договір, відповідач вважала для себе прийнятними відповідні умови такого договору, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення таких договорів на зазначених умовах.
Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів Позичальнику за даним договором: 4149-49ХХ-ХХXX-7208.
Як вбачається із повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2002 від 20.02.2026 яке надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку ТОВ «Споживчий центр», зокрема 29.11.2024 року успішно здійснено транзакцію в системі iPay.ua, в сумі 3000,00 гривень за реквізитами платіжної картки № 4149499809717208 (а.с.14).
В свою чергу, Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 20.02.2026 року утворилась заборгованість у сумі 5100,00 грн, з якої: заборгованість по тілу кредиту - 3000,00 грн, проценти - 1890,00 грн, залишок штрафів - 210,00 грн, згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.20-21).
Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов'язань перед Первісним Кредитором, Відповідач здійснював часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за Кредитним № 29.11.2024-100001244 від 29.11.2024 року шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за Кредитним договором. Сплачуючи кредит, Відповідач, додатково до зазначеного вище, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного Кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, вищезазначений договір, укладений у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважається таким, що за правовим наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Згідно з нормами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порушенням зобов'язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 210,00 грн. заборгованості по неустойці, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В постанові Верховного Суду від 31.01.2024 №183/7850/22, пр. 61-14740св23, вказано, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином суд дійшов висновку про те, що нарахування та стягнення неустойки в сумі 210,00 гривень є неправомірним, а позов в цій частині не підлягає задоволенню.
В решті сума заборгованості за цим кредитним договором встановлена на підставі наданих суду доказів. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач доказів щодо спростування розміру суми заборгованості не надав, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором в розмірі 4890,00 грн, яка складається з: тіла кредиту - 3000,00 грн, процентів - 1890,00 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно також стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 2552,77 грн.
Керуючись ст.2, 10, 12, 13, 23, 80, 81, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 29.11.2024-100001244 від 29.11.2024 року в загальній сумі 4890,00 грн (чотири тисячі вісімсот дев"яносто гривень), 2552,77 грн. судового збору.
В решті вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 14.05.2026 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя: