Справа № 149/2288/25
Провадження №2/149/91/26
Номер рядка звіту 40
05.05.2026 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Олійника І. В.,
за участі секретаря Янюк А. Й.
представника позивача - Попова Є. В., приймає участь у режимі відеоконференції
відповідача - Копач І. К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ "Алекскредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ "Алекскредит" пред'явлено позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Короткий зміст заявлених вимог
Позов мотивований тим, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір за умовами якого відповідач отримала грошові кошти, які зобов'язалася повернути, а також сплатити проценти та комісію. В порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов'язання не виконала та допустила заборгованість у розмірі 17867,60 грн, які позивач просить стягнути. Також просить стягнути витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Рух справи та процесуальні дії
Ухвалою суду від 31.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 02.10.2025 задоволено клопотання сторін та витребувано докази.
Позиція учасників справи
Відповідач 07.08.2025 подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що не визнає позов повністю. Так, позивач не надав належних та допустимих доказів укладення кредитного договору та добровільного волевиявлення відповідача. Відсутні докази надсилання ідентифікатора, його введення для підписання договору, немає доказів ідентифікації та авторизації. Подані позивачем документи не є оригіналами. Надана позивачем довідка про перерахування коштів від 01.11.2024 не є первинним обліковим документом, не містить повних даних відправника, не містить посилання на спірний договір, складена 01.11.2024, у той час як спірна господарська операція відбулася 12.06.2020, нечітко визначено призначення платежу, видана неналежним суб'єктом - ТОВ «Елаєнс», якому Національний банк України 29.04.2024 скасував реєстрацію як прямого учасника міжнародних платіжних систем. Також відповідач вважає нараховані проценти безпідставними та необґрунтованими. Так, за умовами оферти процентна ставка становить 1,45% на день, однак позивач безпідставно застосувати ставку - 1,70% та 3% на день, що не передбачено договором, доказів внесення змін до договору не надано. Наявні суперечності, зокрема, у позовній заяві зазначено, що позичальник сплатив «0» грн, а в розрахунку - про сплату «10» грн 10.07.2020. Розрахунок є невірним, оскільки зазначено період нарахування процентів 07.10.2020-30.06.2025 «0%» ставкою, що суперечить даті укладення договору (12.06.2020) та заявленим ставкам 1,70 та 3 %. Також відповідач вважає, що нарахування процентів, що суперечать додатку № 1, прямо порушує ст. ст. 9, 11, 21 Закону України «Про споживче кредитування», що зобов'язують кредитодавця надавати позичальнику достовірну інформацію про загальну вартість кредиту та обмежують розмір неустойки. Розрахунок позивача також не є первинним обліковим документом. Окрім цього, відповідач стверджує про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки строк дії договору закінчився - 06.01.2021 і трирічний строк мав закінчитися 06.01.2024, проте на момент введення воєнного стану 24.02.2022 минуло 13,5 місяців впродовж яких позивач не вживав заходів для досудового врегулювання спору, отже на підставі ч. 2 ст. 264 ЦК України зупинення перебігу строку позовної давності у даному випадку не застосовується і позивач мав можливість звернення до суду у межах строку позовної давності. Враховуючи це, відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності, відмовити у задоволенні позову.
12.08.2025 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, за змістом котрої представник позивача вважає припущеннями наведені відповідачем доводи про не укладення договору. Перерахування коштів відповідачеві здійснено іншим товариством, з яким позивач уклав договір. Різні процентні ставки стосуються різних періодів користування коштів та застосовуються з урахуванням своєчасності виконання умов договору. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
13.08.2025 відповідач подала заперечення на відповідь на відзив, де зазначила, що надані позивачем документи не є електронним документами, не містять метаданих та не підписані кваліфікованим електронним підписом, як визначено у ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», що унеможливлює встановлення автентичності документів та належного волевиявлення відповідача. Відповідач не укладала договір та не знала про його існування. Також 26.08.2020 відповідач стала жертвою шантажу, у який було вмонтовано фотографію з її паспортом, таку ж як надана позивачем до позову, а також здійснювалися дзвінки стосовно погашення заборгованості. З приводу даних дій відповідач звернулася до кіберполіції. Зазначене вказує на злочинний характер отримання та використання персональних даних відповідача. Вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів здійснення грошових переказів, а розрахунок заборгованості, що здійснений позивачем не відповідає Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору, а також у понад 12 разів перевищує умови, наведені у Додатку № 1 до Договору.
05.12.2025 відповідач подала додаткові пояснення та повідомила, що за відсутності ідентифікації платника та призначення платежу виписка з банківського рахунку позбавляє можливості довести, що переказ у 2600 грн мав юридичну підставу кредитний договір № 3661488. Також позивачем порушено власні Правила надання кредиту, оскільки один і той самий ідентифікатор використано для підписання паспорта кредиту та оферти. При цьому використано ідентифікатор, який фактично дублює номер договору, що свідчить про стале його походження та порушує вимоги, що визначені у ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
17.03.2026 представник позивача подав письмові пояснення, де зазначив, що відповідач неодноразово укладала кредитні договори з позивачем у період з 28.02.2018 по 07.06.2020, при цьому зобов'язання по договорам № 9838873 від 28.02.2018, №1814572 від 08.01.2019, № 1917845 від 06.02.2019, № 3647567 від 07.06.2020 виконані позичальником у повному обсязі. 28.02.2018 на офіційному сайті товариства позичальник оформила заявку про надання кредиту та зазначила свої персональні дані, а 12.06.2020 через особистий кабінет, доступ до якого здійснюється шляхом введення Логіну та Паролю, позичальник задавши параметри кредиту, базовий період, здійснила підтвердження персональних даних, які раніше надавалися заявником. Отже, відповідач на момент укладення договору від 12.06.2020 була обізнана як з процедурою оформлення кредитного договору, так і з порядком повернення коштів.
05.05.2026 до суду надійшло клопотання відповідача про визнання неналежними та недопустимими доказами: витягів з лог-файлів, сканкопії електронних листів (належним чином не засвідчені, не містять обов'язкових реквізитів), копії договорів №№ 1814572, 3647567 (не стосуються договору від 12.06.2020, відсутність правочину від 2018 року не підтверджує активацію особистого кабінету), довідку ТОВ «ФК «Елаєнс»» від 01.11.2024 (у зв'язку з неподанням її оригіналу).
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідач заперечила проти задоволення позову, підтримала відзив на позовну заяву, подані нею письмові пояснення та клопотання, просила відмовити у задоволенні позову як безпідставного та необґрунтованого.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом
12.06.2020 між позивачем та відповідачем, в електронній формі, укладено кредитний договір 3661488 (далі - Договір) за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 2600 грн, строком з 12.06.2020 по 06.01.2021 (п. 3 Договору). Кредит надається позичальнику в безготівковій формі (п. 1.4 Договору).
Укладенню договору передувала оферта від 12.06.2020 (копія на а.с. 10-12), ознайомлення відповідача з паспортом кредиту (копія на а.с. 16-17)
Оферта, паспорт та Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію". Оферта та Договір містить персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП, номер телефону, адресу проживання, електронної пошти.
Перерахування кредитних коштів на електронний платіжний засіб відповідача підтверджуються інформацією, наданою ТОВ ФК "Елаєнс" від 01.11.2024 (копія на а.с. 18, оригінал на а.с. 209), випискою по рахунку відповідача у АТ КБ "Приватбанк", які підтверджують зарахування 12.06.2020 коштів у розмірі 2600 грн на її рахунок (а.с. 112).
Згідно проведеного позивачем розрахунку заборгованість відповідача за Договором, за період з 12.06.2020 до 30.06.2025 становить 17867,60 грн, з яких: за тілом кредиту - 2600 грн, за процентами - 15267,60 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. ст. 1048, 1054 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
Стосовно укладення договору
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд зазначає, що відповідач, будучи належним чином поінформованою про істотні умови договору, зокрема розмір та порядок сплати відсотків, погодивши їх, звернулась з офертою, ознайомилася з паспортом кредиту, уклала договір, отримала кредит, користувалася кредитними коштами на визначених сторонами договору умовах. При цьому 10.07.2020 сплатила -10 грн, які позивачем були зараховані на погашення процентів.
Про укладення договору, ознайомлення з умовами, паспортом кредиту та укладення договору свідчить підписання цього договору одноразовим ідентифікатором - «PS3661588».
За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (надалі - Закон № 675), у редакції чинній на час укладення Договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
В п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 675 одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону № 675 електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675).
За змістом ч. 6 ст. 11 Закону № 675 відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону № 675).
За змістом оферти, Договору видно, що його сторони керувалися також Правилами надання кредиту ТОВ «Алекскредит» (надалі - Правила).
Відповідачем одноразовим ідентифікатором підписано оферту від 12.06.2020, відповідно до п. 7.2 котрої позичальник підтверджує, що він ознайомлений з умовами Договору та Правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримувати своїх обов'язків та виконувати їх.
У розділі 4 цих Правил визначено порядок надання кредиту. Зокрема, з метою отримання кредиту Заявник ідентифікується на сайті кредитодавця, здійснюючи авторизацію в особистому кабінеті шляхом введення Логіну і Паролю. Нові заявники, які не мали ділових відносин з кредитодавцем реєструються шляхом введення своїх даних для створення особистого кабінету і погодження акцептування цих правил. Підпис своїх даних та акцептування цих Правил здійснюється шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 4.1 Правил).
Заявник надає всю необхідну інформацію для отримання кредиту (4.2 Правил). Кредитодавець надсилає в особистий кабінет заявника паспорт споживчого кредиту за формою встановленою Додатком № 1 відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування». Заявник акцептує паспорт споживчого кредиту, надісланого в особистий кабінет шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором (п. 4.3 Правил). Кредитодавець надсилає в особистий кабінет заявнику оферту (п. 4.4. Правил). Заявник акцептує надійслану кредитодавцем оферту в особистому кабінеті шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором або відхиляє пропозицію кредитодавця укласти Договір шляхом закриття сторінки на якій розміщена оферта (п. 4.5 Правил). У якості підтвердження підписання Договору, надання кредиту позичальникові надсилаються кошти та електронне повідомлення (п. 4.6 Правил).
Позивачем підтверджено, що 12.06.2020 о 14:40 год. на електронну адресу відповідача, яка зазначена в Договорі, направлено повідомлення із зазначенням одноразового ідентифікатора «PS3661588», яким підписано Договір від 12.06.2020. Також на цю ж електронну адресу 12.06.2020 о 14:44 год. надійшло повідомлення про перерахування коштів на картку (копії на а.с. 140, 140 зворот). Сума 2600 грн 12.06.2020 була зарахована на банківський рахунок відповідача, що підтверджується випискою (а.с.112).
Отже, позивачем підтверджено, дотримання п.п. 4.2-6.6 Правил, при цьому перерахування коштів та направлення повідомлення про їх зарахування на рахунок позичальника є завершальною стадією надання кредиту.
Також позивач підтвердив, що відповідач укладаючи договір від 12.06.2020 не була новим заявником, а вже мала особистий кабінет, оскільки укладала інші договори, зокрема № 1814572 від 08.01.2019 (копія на а.с. 210-213), № 3647567 від 07.06.2020 (копія на а.с. 214-218). Зазначене також дає підстави для висновку про те, що відповідач була ознайомлена з Правилам та порядком укладення кредитів, їх умовами.
Хоча представником зазначено, що відповідач укладала кредитні договори з лютого 2018, а відповідачем підтверджено, що на її рахунок в лютому 2018 році кошти не надходили, проте це не має визначального значення для розгляду даної справи.
Так, п. 4.2 Правил заявники, які мають особистий кабінет, здійснюють підтвердження або зміну персональних даних, які раніше надавалися ними і вказують бажані основну суму кредиту та строк базового періоду. Отже, укладаючи новий договір позичальник, який має особистий кабінет підтверджує або змінює свої персональні дані.
При укладенні нового договору персональні дані щоразу можуть бути підтверджені або змінені заявником в особистому кабінеті.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що підписання одним і тим же одноразовим ідентифікатором різних документів (оферти, Договору, Паспорту споживчого кредиту) не свідчить про укладення Договору. Такий порядок укладення Договору передбачений п.п. 4.2-4.6 Правил. Застосований відповідачем одноразовий ідентифікатор відповідає поняттю та вимогам, які містяться у п. 12 ч. 1 ст. 3, ст. 12 Закону № 675 та містить алфавітно-цифрову послідовність. При цьому Законом № 675 не місить заборони включення в цю послідовність номеру договору, а також не встановлено заборону на повторне використання таких комбінацій.
Підписання позичальником одноразовим ідентифікатором оферти, графіку платежів, паспорту споживчого кредиту свідчить про виконання кредитодавцем вимог ст. ст. 9, 11, 21 Закону України «Про споживче кредитування», щодо надання споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Отже, з наданих позивачем доказів судом встановлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому відповідач з 2020 року не скористалася правом на оскарження договору чи його окремих положень, не заявила зустрічного позову у даній справі. Доказів того, що договір укладено іншою особою суду не надала.
Подані відповідачем відомості про те, що вона 26.08.2020 стала жертвою шантажу, у який було вмонтовано фотографію з її паспортом, таку ж як надана позивачем до позову, не спростовують факт укладення Договору від 12.06.2020, тобто за декілька місяців до зазначеної події.
Вірними є доводи відповідача про недопустимість як доказу «log file послідовності» (а.с. 141), оскільки ця інформація не засвідчена підписом директора ТОВ «Алекскредит» та печаткою.
Стосовно нарахування заборгованості
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
Відповідач зазначає, що позивачем невірно нараховані проценти, застосовано різні процентні ставки, що не відповідає додатку № 1 Договору.
Як визначено сторонами Договору від 12.06.2020 нарахування процентів здійснюється у наступному порядку (п. 1.7 Договору): п. 1.7.1 у випадку використання кредиту (п.2.20 Правил) менше ніж 5 календарних днів, включаючи дострокове виконання зобов'язань (п.2.12 Правил), позичальник сплачує фіксовану суму процентів, яка складає 7,25% від суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3 Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 28 календарних днів з 12.06.2020 до 10.07.2020 (включно) (Базовий період п. 2.4 Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає - 1,45% (Акційна ставка (п. 2.1 Правил) або ставка за програмою лояльності (п. 2.34 Правил)); при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 12.06.2020 до 10.07.2020 (включно) - 1,70% за один день користування кредитом; в Спеціальний період (п.2.40 Правил) з 11.07.2020 до 06.01.2021 (включно) - 3% за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34 Правил). Також у п. 1.7.4 Договору передбачено, що використання Базової процентної ставки у Базовому періоді, нарахування процентів у Спеціальному періоді за Спеціальною процентною ставкою є правом кредитодавця (копія на а.с. 13-16).
Отже, як Договором, так і Правилами передбачено різні періоди та процентні ставки, у залежності від суми кредиту та строку користування ним.
У Додатку № 1 до Договору № 3661488 наведено графік платежів за Лояльними умовами (перша таблиця) - 1,45%, за Загальними умовами кредитування з різними періодами: Базовий (1,7%), Спеціальний (1,7% базова ставка, 3,0% спеціальна ставка).
З наданого позивачем розрахунку, що відповідає умовам Договору, зокрема у п. 1.7.3 визначено Базовий період з 12.06.2020 до 10.07.2020 (включно) - 1,70% за один день користування кредитом, Спеціальний період (п.2.40 Правил) з 11.07.2020 до 06.01.2021 (включно) - 3% за один день користування кредитом. Такі ж умови наведені в другій таблиці Додатку № 1 до Договору. Як видно з наданого позивачем розрахунку станом на 06.01.2021 (дата закінчення дії строку кредитування) заборгованість відповідача була 17867,60 грн, з яких: за тілом кредиту - 2600 грн, за процентами - 15267,60 грн. Розмір заборгованості залишився незмінний і до 30.06.2025. Враховуючи це, зазначення невірної дати - «07.01.2020», замість «07.01.2021», що є логічним продовженням дат наведених у таблиці, не вплинуло на правильність здійснених обрахунків заборгованості.
Також суд відхиляє доводи, що відповідача про недопустимість поданих позивачем доказів, які не є оригіналами. Позивачем подано позов через систему «Електронний суд», відповідно подані копії документів засвідчені електронним цифровим підписом.
Відповідачем поставлено під сумнів довідку ТОВ «Елаєнс» про перерахування коштів від 01.11.2024, а тому ухвалою суду від 02.10.2025 оригінал цієї довідки було витребувано судом. Позивач надав для огляду оригінал вказаної довідки, в електронній формі (СD-R диск на а.с. 209). Підстав для визнання даного доказу недопустимим судом не встановлено.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003 (надалі- Закон №851), електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
За змістом ст. 7 Закону № 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.
Наданий позивачем електронний документ довідки від 01.11.2024 містить всі необхідні реквізити, є електронним примірником довідки, тобто вважається оригіналом.
При цьому за змістом цієї довідки ТОВ «Елаєнс» на підставі договору № 41346335 від 18/10/17 про надання послуг з переказу грошових коштів та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «ФК «Елаєнс»» та ТОВ «Алекскредит», підтверджує успішне проведення в системі перерахування коштів у розмірі 2600 грн на номер банківською картки, який є ідентичним номеру картки відповідача, дата здійснення платежу - 12.06.2020, що співпадає з датою укладення Договору та датою зарахування коштів на банківський рахунок відповідача, сума 2600 грн також узгоджується із розміром кредиту та зарахованою сумою.
Та обставина, що ліцензія ТОВ «ФК «Елаєнс»» на переказ коштів у національній валюті була відкликана (анульована) 30.04.2023, не спростовує реальність і дійсність перерахування коштів 12.06.2020 (у період дії ліцензії) та не свідчить про неправомірність таких дій.
Стосовно застосування позовної давності.
Згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Договір укладено 12.06.2020, кінцева дата виконання Договору - 06.01.2021, отже початок трирічного строку позовної давності належить відраховувати з 07.01.2021.
Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача перешкод у реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями) з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, строк якого неодноразово продовжувався та відмінений з 30.06.2023.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Окрім того, згідно п. 19 Розділу "Прикінцеві положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, зупиняються на строк його дії.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Тобто, строки, визначені, у т.ч. ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину та зупинені на строк дії воєнного стану, а тому пред'явлення 22.07.2025 даного позову відбулося з дотриманням строку позовної давності.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені обставини, зокрема те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконала та допустила заборгованість у розмірі 17867,60 грн, що відповідає умовам Договору, суд доходить висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної заборгованості.
Також суд приймає до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Розподіл судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено повністю, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 536, 610, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 76-81, 133, 137, 141, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Алекскредит" заборгованість за кредитним договором № 3661488 від 12.06.2020 у розмірі 17867 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Алекскредит" судові витрати - судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», адреса: м. Київ, пр-т Леоніда Каденюка, 23, код ЄДРПОУ 41346335;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Суддя Ігор ОЛІЙНИК