14 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/3741/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці
на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 та
постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026
у справі за позовом Приватного підприємства "Захід"
до Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державної казначейської служби України
про стягнення 13 781 876,16 грн,
Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці (далі - скаржник) 27.04.2026 через підсистему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 916/3741/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі; поновити строк на касаційне оскарження; зупинити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 916/3741/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
За результатом розгляду матеріалів касаційної скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.
Верховний Суд зазначає, що поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, щодо якої відсутній висновок та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов'язок обґрунтувати мотиви взаємозв'язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому скаржник має усвідомлювати, що наслідком обґрунтованої підставності для такого звернення буде скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України).
Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що підставами касаційного оскарження спірних судових рішень скаржник визначає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України. Зазначені підстави узгоджуються з вимогами касаційної скарги про скасування оскаржуваних судових рішень у справі.
Крім того, скаржник зазначає у касаційній скарзі про те, що: "Обов'язок щодо доведення наявності усіх елементів відповідальності покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. (Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 01.02.2023 у справі №910/14431/18.)". Однак без посилання як на підставу касаційного оскарження на частину другу статті 287 ГПК України. Отже, касаційна скарга підлягає залишенню без руху через наявність суттєвих недоліків в зазначеній частині підстав касаційного оскарження, які підлягають усуненню.
Процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, з урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України. При цьому, з метою надання можливості учаснику справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, Верховний Суд вважає за доцільне встановити процесуальний строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
З огляду на те, що касаційна скарга скаржника на спірні судові акти у справі № 916/3741/25 підлягає залишенню без руху до усунення недоліків, заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 916/3741/25 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку буде розглянуте Касаційним господарським судом після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 169, 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 916/3741/25 залишити без руху.
2. Надати Державній митній службі України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз'яснити Державній митній службі України в особі відокремленого підрозділу Одеської митниці, що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк