12 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 915/1439/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025
у справі за позовом Миколаївської міської ради
до фізичної особи - підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи
про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину), скасування державної реєстрації та припинення права власності на громадський будинок (магазин),
У вересні 2023 року Миколаївська міська рада (далі - Рада) звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи (далі - відповідачка, скаржниця, ФОП Самедова Н. І.), в якому просила:
- зобов'язати ФОП Самедову Н. І. усунути перешкоди в користуванні Радою земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:02:002:0062 шляхом знесення громадського будинку (магазину) по АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності та припинити за відповідачкою право власності на громадський будинок (магазин), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1229179048101, державна реєстрація від 20.04.2017, запис за № 20056483).
Господарський суд Миколаївської області рішенням від 13.06.2025 у задоволенні позову відмовив.
Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 09.12.2025 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Зобов'язав ФОП Самедову Н. І. усунути перешкоди в користуванні Радою земельною ділянкою шляхом знесення громадського будинку (магазину). В іншій частині позову відмовив. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
До Верховного Суду від представника ФОП Самедової Н. І. - адвоката Надіч Нонни Дидронівни через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга, в якій представник відповідачки просила скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 та залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2025.
Верховний Суд ухвалою від 19.02.2026 повернув вказану касаційну скаргу скаржниці відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на підставі того, зокрема, що скаржниця не обґрунтувала належним чином підстав для оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі, а доводи, викладені у касаційній скарзі, фактично зводилися до спонукання Суду переоцінити докази та фактичні обставини справи.
Від ФОП Самедової Н. І. до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025, у якій скаржниця просила, зокрема, оскаржувану постанову скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.06.2025.
Відповідачка до касаційної скарги також додала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваної постанови.
Верховний Суд ухвалою від 26.03.2026 повторно подану касаційну скаргу ФОП Самедової Н. І. залишив без руху, визнав неповажними підстави, наведені скаржницею в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 у справі, встановив строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Для усунення недоліків скаржниці необхідно було навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі, ніж наведені у заяві про поновлення такого строку, та додати відповідні докази, виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України і зазначити, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не застосував або застосував неправильно, і якого саме висновку не врахував щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з обґрунтуванням подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок, що не врахований судами попередніх інстанцій, надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 10 736,00 грн за подання касаційної скарги.
До Верховного Суду від представника ФОП Самедової Н. І. - адвоката Надіч Нонни Дидронівни надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, до якої додано, зокрема, документ про сплату судового збору, заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 з додатками та уточнену касаційну скаргу з додатками.
Верховний Суд перевірив заяву про усунення недоліків касаційної скарги та додану до неї заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 і зазначає таке.
Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною сьомою статті 242 ГПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
За інформацією комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали Верховного Суду від 19.02.2026 про повернення касаційної скарги у цій справі доставлена в Електронний кабінет адвоката скаржниці - Надіч Нонни Дидронівни 19.02.2026 о 19:30 і вважається врученою відповідно до статті 242 ГПК України 20.02.2026.
Відповідно до штампу Верховного Суду "Скриня" на касаційній скарзі ФОП Самедової Н. І. така скарга у цій справі повторно надійшла до Суду 12.03.2026, а згідно з кур'єрською накладною дата відправлення скарги - 26.02.2026, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Згідно з інформацією комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали Верховного Суду від 26.03.2026 про залишення повторно поданої касаційної скарги без руху доставлена в електронний кабінет представника ФОП Самедової Н. І. - адвоката Надіч Нонни Дидронівни в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі 27.03.2026 о 13:40, повідомлення про доставлення копії вказаної ухвали до електронного кабінету скаржника отримано Судом 27.03.2026 о 13:53.
Заява про усунення недоліків касаційної скарги ФОП Самедової Н. І. відповідно до штампу Верховного Суду "Скриня" надійшла до Суду 30.04.2026, а згідно з інформацією кур'єрської накладної дата відправлення заяви - 06.04.2026.
Суд зазначає, що повторно касаційна скарга ФОП Самедової Н. І. після її повернення скаржнику надійшла до Верховного Суду на шостий день після отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги, а заява про усунення недоліків касаційної скарги - на десятий день після отримання скаржницею ухвали про залишення повторно поданої касаційної скарги без руху.
Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 скаржниця зазначає, що підставами для поновлення строку є, зокрема, своєчасне первинне подання касаційної скарги, постановлення ухвали про повернення скарги після спливу строку касаційного оскарження, процесуальне вручення ухвали про повернення касаційної скарги 20.02.2026 та оперативне оформлення і передача повторної касаційної скарги до доставки 26.02.2026, об'єктивна необхідність істотного доопрацювання скарги відповідно до зауважень Верховного Суду, відсутність недобросовісної поведінки, зловживання процесуальними правами або наміру затягнути судовий процес, наявність об'єктивних безпекових, енергетичних та логістичних умов, які додатково ускладнювали процесуальну роботу представника та доставку кореспонденції у відповідний період.
Також відповідачка посилається на обставини воєнного стану, відключення електроенергії, повітряні тривоги, повідомлення про вибухи та перебої з роботою інфраструктури і зазначає, зокрема, що у цій заяві зазначені обставини наводяться лише як додаткове підтвердження об'єктивного контексту, в якому представник скаржника здійснював підготовку, оформлення та направлення повторної касаційної скарги після отримання ухвали Верховного Суду від 19.02.2026 у цій справі.
Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об'єктивними і не можуть залежати від суб'єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку.
Отже, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, а заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Суд звертає увагу, що звернення з касаційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, зокрема спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Таким чином, посилання представника ФОП Самедової Н. І. на об'єктивну необхідність істотного доопрацювання скарги відповідно до зауважень Верховного Суду, відсутність недобросовісної поведінки, зловживання процесуальними правами або наміру затягнути судовий процес не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки для добросовісного користування своїми процесуальними правами скаржниця мала б подати первісну касаційну скаргу із дотриманням всіх вимог, встановлених статтями 287 та 290 ГПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України").
Складовою частиною принципу верховенства права є застосування принципу правової визначеності res judicata, який в контексті права на оскарження судового рішення визначає, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", пункт 41).
Суд враховує, що вперше від ФОП Самедової Н. І. до Верховного Суду касаційна скарга надійшла в межах строку на касаційне оскарження.
Водночас Суд критично оцінює інші, наведені у касаційній скарзі, аргументи скаржниці на поновлення строку касаційного оскарження, оскільки вони не є беззаперечними та абсолютними доказами поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження та не свідчать про те, що протягом всього часу з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 19.02.2026 про повернення вперше поданої касаційної скарги, ФОП Самедова Н. І. була позбавлена об'єктивної можливості подати касаційну скаргу із дотриманням всіх вимог статей 287- 290 ГПК України.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з вимогами абзацу 2 частини третьої статті 292 ГПК України якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
За приписами пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на вказане Суд дійшов висновку про неповажність наведених скаржницею інших підстав для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження та відмову у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ФОП Самедової Н. І. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025.
Керуючись статтями 234, 235, частиною третьою статті 292, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 915/1439/23 за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Самедової Наілі Ісбендияр кизи на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2025.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали - іншим учасникам справи.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський